Рішення № 106529572, 30.09.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10720/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30 вересня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Данко В.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ реєстрації місця проживання Ужгородської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ реєстрації місця проживання Ужгородської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

У позовній заяві позивачі посилаються на те, що відповідно до Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 17.03.2004 року, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, житлова квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , належала на праві приватної власності ОСОБА_4 , дочці ОСОБА_3 , дочці ОСОБА_1 та онуку ОСОБА_2 .

04.07.2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подарували ОСОБА_1 належні їм 2/4 частки квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до чого у власності ОСОБА_1 перебуває 3/4 частки квартири. У власності ОСОБА_2 перебуває 1/4 частки квартири.

ОСОБА_3 , 1986 р.н., не проживає в квартирі АДРЕСА_2 останні три роки, фактичне місце проживання невідоме.

Позивачі вказують, що відповідач створює їм перешкоди у користуванні житлом та порушує їх права як власників.

Враховуючи вищенаведене, позивачі просять визнати ОСОБА_3 , 1986 р.н., РНОКПП НОМЕР_2 , такою, що втратила право користування належним їм житловим приміщенням квартирою, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Представник позивачів подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі позивачів та їх представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, будучи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. Відзив у визначений судом строк відповідач не подав. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ реєстрації місця проживання Ужгородської міської ради в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення судового засідання чи розгляду справи за його відсутності до усду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Копією Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 17.03.2004 року, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, підтверджується, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належала на праві приватної, спільної, сумісної власності ОСОБА_4 та членам його сім`ї: дочці ОСОБА_3 , дочці ОСОБА_1 , онуку ОСОБА_2 . Дана обставина також підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4123505 від 13.07.2004 року, реєстраційний номер 6587173.

04.07.2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подарували ОСОБА_1 належні їм 2/4 частки квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору дарування дарування від 04.07.2019 року №194, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, Романко Л.І. та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №172790543 від 05.07.2019 року, номер запису про право власності 32270181.

Відповідно до Довідки №149 від 01.08.2022 року, виданої головою ОСББ «Енергетик 79,81», ОСОБА_1 дійсно проживає в АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відповідно до Довідки №150 від 01.08.2022 року, виданої головою ОСББ «Енергетик 79,81», ОСОБА_3 , 1986 р.н. останні три роки не проживає в квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р.відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює правовласника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Виходячи із змісту норм ст.ст. 71, 72 ЖК України, відповідно до роз`яснень, викладених у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12 квітня 1985 року № 2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України з наступними змінами при вирішення спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно з`ясовувати причини відсутності особи у жилому приміщенні понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_3 в квартирі за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована, але не проживає понад один рік.

Таким чином, судом встановлено факт відсутності відповідача у житловому приміщенні протягом тривалого часу та суду не наведено доказів поважності такої тривалої відсутності.

За таких обставин позовну вимогу про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, потрібно задовольнити.

Керуючись ст. 321, 391 ЦК України, ст. ст. 5, 13, 81, 82, 247, 258, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруВідділ реєстраціїмісця проживанняУжгородської міськоїради провизнання особитакою,що втратилаправо користуванняжитловим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особабез самостійнихвимог Відділ реєстрації місця проживання Ужгородської міської ради, адреса місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, пл.. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.Й. Данко