Постанова № 10652820, 18.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2010 року 16:15 № 2а-1210/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача : Мельника М.М.;

відповідача: Сича Є.Ю.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хонда Україна”

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 лютого 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Хонда Україна” (далі по тексту позивач, ТОВ “Хонда Україна”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2009року №0000882307/0 та від 27листопада 2009 року №0000882307/1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2010року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1210/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 30 березня 2010 року.

В судовому засіданні 30 березня 2010 року оголошувалась перерва до 30 квітня 2010року. 30 квітня 2010 року в суд оголосив перерву до 11 травня 2010 року. 11 травня 2010 року судове засідання не відбулося у звязку з зайнятістю судді у колегіальному розгляді іншої справи. Розгляд справи призначений на 18 червня 2010 року.

В судовому засіданні, яке відбулось 18 червня 2010 року, представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від14вересня 2010 року №0000882307/0 позивачу за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 757872,00 грн., в тому числі 631560,00 грн. основного платежу та 126312,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті апеляційного узгодження податкового зобовязання визначеного податковим повідомленням-рішенням від14вересня 2010 року №0000882307/0 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2009 року №0000882307/1 аналогічного змісту.

Податкові повідомлення-рішення від14вересня 2010 року №0000882307/0 та від 27листопада 2009 року №0000882307/1 прийнято на підставі висновків акта від 31серпня 2009 року №516/1-23-07-34288537 “Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ “Хонда Україна”, код ЄДРПОУ 34288537, з питань декларування податкового кредиту та податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зазначає, що з метою упорядкування податкового обліку платник податку, крім факторів, які визначають формування податкового кредиту, повинен враховувати ще й фактори, які визначають порядок формування податкового зобовязання платників податку, за рахунок яких формується його податковий кредит, тобто його контрагентів.

При цьому відповідач керувався нормами розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-р “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)”.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 декларації “Придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та 0%” показників за липень 2009 року у загальній сумі 1587577,00 грн., встановлено, що значення вказаного показника сформовано за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентами постачальниками, як у липні 2009 року та і в минулих податкових періодах: листопад 2008 року, січень, лютий, березень, квітень 2009року та встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 декларації за липень 2009 року на суму 631 56,00 грн.

На думку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, розмір податкового зобовязання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що ТОВ “Хонда Україна” в складі податкового кредиту, заявленого підприємством у перевіреному періоді, задекларовано суму податку на додану вартість по податковим накладним, дата виписки яких, згідно додатку 5 до декларації з податку на додану вартість, не відповідає періоду виникнення права підприємства на податковий кредит, чим порушено підпункти 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для донарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями суми податкового зобовязання, з огляду на наступне.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ “Хонда Україна” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є:

- придбання ним товарів та послуг;

- використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності;

- сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

При визначенні податкового кредиту також має враховуватися рівень звичайних цін на такі товари та послуги.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах своєї господарської діяльності.

При цьому, відповідачем в Акті перевірки не встановлено порушення з приводу вартості придбаних позивачем товарів та послуг.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість - Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, до податкового кредиту за липень 2009 року ТОВ “Хонда Україна" віднесено суми податку на додану вартість за податковими накладними, що датовані листопадом 2008 року, січнем, лютим, березнем, квітнем, травнем, червнем та липнем 2009року.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Закон України “Про податок на додану вартість” повязує дату права виникнення на податковий кредит або з датою списання коштів в оплату вартості товарів (послуг), або з датою отримання відповідної податкової накладної. При цьому, Закон України “Про податок на додану вартість” не встановлює обовязку платника податку формувати податковий кредит за певний звітний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період, як і не встановлює обовязку платника податку враховувати будь-які фактори, що визначають порядок формування податкового зобовязання його контрагентів.

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Таким чином, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ТОВ “Хонда Україна” правомірно відобразило у складі податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних контрагентами-постачальниками, керуючись принципом здійснення першої події, а саме за датою отримання таких накладних.

В частині висновків Акта перевірки щодо порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Зазначені норми Закону України “Про податок на додану вартість” регулюють складання податкової накладної, встановлюють субєктів, які мають право на складання податкових накладних, регулює випадки ненадання постачальником на вимогу покупця податкової накладної та інші питання, стосовно саме платників податку, які складають податкові накладні, тобто постачальників товарів та послуг.

В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від постачальників, на підставі яких формував податковий кредит за липень 2009 року, а отже, твердження відповідача про порушення ТОВ “Хонда Україна” підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованим.

Стосовно застосування відповідачем при перевірці позивача норм розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-р “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)”, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до абзацу першому пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-р “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)” для упорядкування податкового обліку платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобовязання.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Система оподаткування, податки і збори, згідно з пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України, встановлюються виключно законами України.

Як відзначив Конституційний Суд України в рішенні від 24 березня 2005 року №2-рп/2005 у справі про податкову заставу, виконання конституційного обовязку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів. Встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключною прерогативою закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Отже, конституційні положення про обовязковість закріплення у законі порядку сплати податків і зборів поширюються і на податок на додану вартість.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою у рішенні від 23 червня 2009 року №15-рп/2009 у справі про тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита, загальновизнаними елементами правового механізму регулювання податків і зборів (обовязкових платежів) є субєкт або платник податку, обєкт оподаткування, одиниця оподаткування, джерело сплати податку, податкова ставка, податковий період, строки та порядок сплати податку, податкова квота, податкові пільги.

Платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету визначені Законом України “Про податок на додану вартість”.

Пунктом 11.4 статті 11 цього Закону визначено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до Закону України “Про податок на додану вартість” окремим законом з питань оподаткування цим податком, а також передбачено пріоритет названого Закону у разі врегулювання правил оподаткування податком на додану вартість іншим законом України.

Системний аналіз змісту розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009року №757-р “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)” свідчить, що Кабінет Міністрів України встановив додаткові правила щодо порядку сплати податку на додану вартість для платників податків, що є законодавчо визначеним, а отже, врегулювання підзаконним актом, яким є зазначене розпорядження, питань, що врегульовані Законом України “Про податок на додану вартість”, не відповідає частині другій статті 67 та пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України.

Відповідно до Конституції України прийняття законів належить до повноважень парламентуВерховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України). Як визначив Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 14 грудня 2000року №15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України, “Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)”. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України також наголошував на неможливості зміни закону шляхом прийняття підзаконного правового акта.

За таких обставин здійснення Кабінетом Міністрів України у зазначений спосіб регулювання питань порядку сплати податку на додану вартість є порушенням норм статті 75, пункту 3 частини першої статті 85, статті 91 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституція України уповноважує Кабінет Міністрів України забезпечувати проведення податкової політики (пункт 3 статті 116), однак не передбачає права Кабінету Міністрів України визначати елементи правового механізму регулювання податків і зборів (пункт 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року №15-рп/2009 у справі про тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита).

Відповідно до частин першої та третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою Україна, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, з урахуванням принципу законності, Окружний адміністративний суд міста Києва при вирішенні даного спору вважає неприпустимим застосовувати норми розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-р “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)” з мотивів його невідповідності положенням Закону України “Про податок на додану вартість”.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень норм Закону України “Про податок на додану вартість” з боку ТОВ “Хонда Україна” та неправомірність донарахування відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 631560,00 грн., то застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 126312,00 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що ДПІ у Голосіївському районі міста Києва не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2009року №0000882307/0 та від 27 листопада 2009 року №0000882307/1 мають бути визнані протиправними та скасовані.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Хонда Україна” задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 14 вересня 2010 року №0000882307/0 та від 27 листопада 2010 року №0000882307/1.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хонда Україна” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяВ.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 15 липня 2010 року.