Постанова № 10652655, 15.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2010 року 10:28 № 2а-7011/10/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна»

до відповідача Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва

про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 16.04.2010р. №0001192330,

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники:

від позивача: Оджиковський В.О. (довіреність від 30.04.2010р. б/н)

від відповідача : Вернигора О.О. ( довіреність від 11.01.2010 року №10/10-021)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.06.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна»з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 16.04.2010р. №0001192330.

В обґрунтування позовних вимог позивач ТОВ «Практікер Україна» зазначає, що при проведенні перевірки відповідач ДПІ у Святошинському районі м. Києва, дійшов до помилкового висновку про порушення товариством ст. 15 Закону України « Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(надалі «Закон №481»), а саме - зберігання тютюнових виробів у місцях не внесених до Єдиного реєстру, у звязку з чим, до позивача були помилково застосовані фінансові санкції у розмірі 108553,20 грн .

Відповідач ДПІ у Святошинському районі м. Києва з позовом не погоджується та в обґрунтування зазначає, що правомірно визначено порушення позивачем вимог Закону України « Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а що передбачає нарахування фінансових санкцій, а тому оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва 02.04.2010 року була проведена перевірка позивача за дотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої був складений акт перевірки № 0251/26/57/23/33938302 від 02.04.2010 року (надалі «Акт перевірки»). Актом перевірки було встановлене порушення ст. 15 Закону №481, внаслідок чого, відповідачем прийняте рішення про застосування фінансових санкцій від 16 квітня 2010 року № 0001192330, за зберігання тютюнових виробів у місцях, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, в розмірі 100% вартості товару, який знаходився в такому місці зберігання, а саме, на суму - 108553,20 грн.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач є підприємством, яке займається, серед іншого, і роздрібною торгівлею тютюновими виробами.

Спірне рішення про застосування фінансових санкцій прийняте з посиланням на абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№481. Вказана норма передбачає відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - у вигляді штрафних санкцій в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

В судовому засідання представник позивача зазначив, що рішення відповідача є протиправним, оскільки застосування до позивача фінансової санкції, за зберігання тютюнових виробів у місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання не відповідає вимогам чинного законодавства, тому, що позивач не здійснював зберігання тютюнових виробів, а здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами. Також позивач зазначив, що товар відповідно до товаротранспортної накладної був поставлений у відділ торгівлі тютюновими виробамти та не знаходтвся в місці зберігання, що і не заперечував відповідач.Тому гіпермаркет підпадає під визначення «місця торгівлі» тютюновими виробів (в сенсі Закону №481), а не «місця зберігання», внаслідок чого відсутня необхідність внесення такого місця до Єдиного державного реєстру місць зберігання тютюнових виробів. Крім того позивач вважає, що застосування до нього фінансової санкції на підставі абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону №481, в розмірі 100% вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, а саме, в розмірі 108553,20 грн. є неправомірним, оскільки в дійсності тютюнових виробів, вартістю 108553, 20 грн. в гіпермаркеті, на дату початку перевірки та складання Акта перевірки не було.

Судом досліджені копії фіскальних чеків, надані позивачем, які свідчать про реалізацію ТОВ «Практікер Україна»тютюнових виробів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при проведенні перевірки та складанні Акта перевірки, відомості про вартість товару, що відповідач використав з товарно-транспортної накладної у розмірі 108553,20 грн. не відповідали фактичній вартості тютюнових виробів, що знаходились у позивача, оскільки частина тютюнових виробів була вже реалізована. А тому, товару на суму, яка зазначена в Акті перевірки в місці проведення перевірки не знаходилось.

Також в Акті перевірки не вказано, наявність складських проиміщень, де зберігаються тютюнові вироби. З наведеного вище вбачається, що відповідач під час проведення перевірки не встановив реальної вартості товару, що знаходився в гіпермаркеті.

Положення ст. 17 Закону України передбачають нарахування фінансових санкцій у розмірі 100% вартості товару, який знаходиться у місці зберігання, що не внесено до Єдиного реєстру, то суд приходить до висновку, що розмір нарахованого штрафу не відповідає дійсності.

Відповідно до положень ст.. 1 вищезазначеного Закону місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

З акту перевірки вбачається, що перевірка проводилась у гіпермаркеті, що розташований за адресою м. Київ, Кільцева дорога 12.

Суд звертає увагу, що гіпермаркет використовується не для зберігання тютюнових виробів, а для торгівлі тютюновими виробами, а тому підпадає під окреме поняття «місце торгівлі».

Крім того, Законом «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»не передбачено обовязку вносити місця торгівлі до Єдиного реєстру місць зберігання, а відповідно ніхто не може примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норм Закону, гіпермаркет позивача не є приміщенням, яке використовується для зберігання тютюнових виробів.

Крім того, відповідно до вищезазначеного Закону, Єдиним реєстром місць зберігання є перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Суд враховує те, що для здійснення роздрібної торгівлі тютюнової виробами, субєкт господарювання повинен отримати ліцензію.

Відповідно до статті 15 Закону №481, така ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

В ході розгляду справи, а також, судячи з Акта перевірки, судом встановлено, що відповідачем не заперечується наявність у позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Відповідно до статті 15 Закону №481, у заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

З таких норм випливає, що за наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі в органів податкової служби вже містяться відомості про місцезнаходження місць торгівлі та відомості про заявників. Тому, виходячи із суті Єдиного реєстру, у випадку, коли тютюнові вироби знаходяться виключно за місцем здійснення роздрібної торгівлі для їх наступної реалізації споживачам організація, у якої знаходяться тютюнові вироби не зобовязані вносити додатково такі місця до реєстру.

Виходячи з наведеного вище, дослідивши всі докази, пояснення сторін, матеріали справи, суд дійшов висновку, що рішення про застосування фінансових санкцій від 16 квітня 2010 року № 0001192330 на суму 108553,20 грн., прийняте відповідачем, є протиправним.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»від 21 травня 2009 р. N 502 тимчасово припинено проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) та установлено обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок, що проводяться за зверненнями фізичних і юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства або за поданням суб'єктом господарювання до відповідного органу письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням - видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом; - приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути); - не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.

Однак відповідач не надав до суду припису щодо усунення порушень, чим порушив порядок нарахування фінансових санкцій, передбачений Постановою Кабінету Міністрів «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»від 21 травня 2009 р. N 502.

Також, відповідно до ч.4 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»- рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні»також передбачає право податкових органів застосовувати фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України (п.11 ст.11).

Як вбачається, всі вищезазначені нормативно-правові акти, на підставі яких діяв відповідач, та які регулюють відносини із застосування фінансових санкцій за порушення законодавства з обігу тютюнових виробів передбачають можливість застосування фінансових санкцій виключно у порядку встановленому законом.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства У країни у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності винесеного рішення про застосування фінансових санкцій від 16.04.2010р. №0001192330.

Натомість позивач обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог. А відтак суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись ст.71, ст.ст. 158-163, ст.. 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

1.Позов задовольнити.

2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про застосування фінансових санкцій від 16.04.2010р. №0001192330

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Я.І.Добрянська

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 21.06.2010 року.

.