Постанова № 10652547, 26.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-1346/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до відповідача Приватного підприємства «Школа ДЕІР»

третя особа Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація

про припинення державної реєстрації юридичної особи

суддя Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

представники: від позивача: Мазніченко О.В. (довіреність № 6225/9/10-130 від 11.12.2008 р.

від відповідача: не прибув

від третьої особи: не прибув

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.04.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція в Шевченківському районі м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Школа ДЕІР», третя особа Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, про припинення державної реєстрації юридичної особи.

В обґрунтуванні позову представник позивача зазначив, що відповідач відсутній за адресою свого місця знаходження, що унеможливлює здійснення контролю та нагляду за його діяльністю з боку уповноважених державних органів.

Відповідач про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений, заперечень на позов не надав, в судове засідання свого представника не скерував, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. Процесуальні документи направлялись Окружним адміністративним судом м. Києва на адресу, яка зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були повернуті до суду з відміткою «на обслуговуванні не зареєстровано».

Відповідно до ч.8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи, а тому позивач про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Від третьої особи надійшла до суду заява про розгляд справи за її відсутності.

Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Школа ДЕІР»(код ЄДРПОУ 30930863) зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 25.05.2000 року за № 10001354932 за адресою: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Студентська, буд. 12/14.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 07.06.2000р. за №12423.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідач виконує покладені на нього обов'язки та подає до органів державної податкової служби звіти про фінансово-господарську діяльність, що підтверджується наявною в матеріалах справи декларацією за три квартали 2009 року, що подана 22.10.2009 р. Щодо порушення платником податків позивачем не надано інформації. Не надано також позивачем відомостей щодо подачі звітностей без оподаткованих операцій протягом року і більше. Не надано позивачем на вимогу суду інформації щодо стану заборгованості платника, наявність чи відсутність оподатковуваних операцій. З чого суд приходить до висновку про відсутність порушень відповідачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. При цьому статті 67, 68 Конституції України встановлюють, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом (ст. 67), кожен зобовязаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68).

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»передбачені обовязки платників податків і зборів (обовязкових платежів), а саме платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Як встановлює норма п. 6 ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання ліквідується: - за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; - у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; - у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; - у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

В пункті 2. ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» вказано, що порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи передбачено підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Частиною 7 статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.03.2005 р. N 2452-IV передбачено, що не пізніше тринадцяти місяців з дня подачі (надіслання рекомендованим листом) останньої реєстраційної картки, що містить відомості про юридичну особу, юридична особа зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.

А ч. 8 вказаної статті вказано - якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. У повідомленні зазначаються підстава його надіслання, остання дата одержання державним реєстратором реєстраційної картки від юридичної особи або найменування органу державної податкової служби, який надіслав повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, та дата цього повідомлення. Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду та повідомляє про це заявника у випадках і в порядку, встановлених частиною п'ятою цієї статті. У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Тобто існує певний порядок щодо внесення запису у державний реєстр про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та контролю органами реєстрації щодо місця знаходження юридичної особи.

Крім того, слід зазначити, що на податкові органи покладається контроль за додержанням платниками податків законодавства лише у сфері податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ні позивачем, ні третьою особою не надано жодних доказів, які б підтверджували виконання вимог ст. 38 Закону України щодо внесення запису у державний реєстр про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб підприємців регулюються Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

.Стаття 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначає підстави для прийняття судового рішення щодо припинення юридичної особи.

Зокрема ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15.05.2003р. №755-IV, підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Пункт 1 ст. 33 зазначеного Закону встановлює, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.12.1990 р. передбачені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Так, зокрема п.1, 3, 4, 9, 11, 11-1 ч. 1 вищезазначеної статті Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: - здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); - контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; - здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; - за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; - подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; - подають до судів позови про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Права органів державної податкової служби передбачені статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.12.1990 р.

Зокрема, п. 17 ч. 1 статті 11 цього Закону встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності.

Таким чином, зважаючи, на те, що державна податкова служба здійснює контроль за дотриманням законодавства що повязане із обчисленням та сплатою податків і зборів обовязкових платежів, подачею звітності, а відтак при порушенні платниками податків податкового законодавства вправі звертатися з позовом до суду.

Однак, позивачем не надано суду доказу щодо порушення відповідачем податкового законодавства або наявності у нього заборгованості по податкових зобовязаннях та не надано доказів щодо неподачі звітності більше року, відповідно до чинного законодавства .

Суд звертає увагу, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»є спеціальним та регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з позовом про припинення юридичної особи на підставі наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням мають право звертатись районні державні адміністрації, а не податкові органи.

Так, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено право осіб на зміну свідоцтва про державну реєстрацію у звязку із змінами місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч.6 ст. 9 вищезазначеного Закону заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі, зокрема внесення змін до відомостей про юридичну особу, якщо ці зміни пов'язані із зміною місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»визначена процедура внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Так, відповідно до п. 1 ст. 19 зазначеного Закону у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Однак, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація свого представника до суду не направила, пояснень щодо підстав задоволення позову не надала, однак в клопотанні про розгляд справи без її участі вказала, що покладається на думку суду, не надавши жодних доказів правомірності внесення запису щодо відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Не надано позивачем також підтвердження щодо встановлення ним відсутності відповідача за вказаною адресою. Не надано доказів на підставі яких вносився запис про відсутність відповідача за вказаною адресою.

Під час розгляду справи, судові засідання по даній справі неодноразово відкладались з метою надання позивачу часу для підтвердження заявлених позовних вимог та надання пояснень третьої особи.

Позивачем не було надано довідку про стан заборгованості відповідача. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач не подавав державному реєстратору реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Також суду не надано доказів про надсилання державним реєстратором відповідачу повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Не доведено правомірність внесення запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Також Законом України від 21.12.2000р № 2181- III «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», , зокрема п.1.1. ст.17 передбачено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

А відтак законодавець передбачив відповідальність платника податку за невчасну подачу або не подачу податкової декларації у Законі України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також законодавцем передбачено підстави для скасування державної реєстрації, зокрема неподання декларації протягом 12 місяців.

Слід зазначити, що Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього та здійснює Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю субєктів господарювання. Відповідно до ст. 19 Господарського кодексу України:

1. Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

2. Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону.

3. Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання.

Зокрема ч.5 ст.19 ГКУ передбачено, що незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

У ч.6 вказаного Кодексу вказано, що органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

Податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Згідно ч.1 ст.48 ГКУ Державою створюються сприятливі організаційні та економічні умови для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом.

Тобто контроль щодо відповідності юридичної адреси і місця знаходження юридичної особи здійснюється органами реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Крім того, суд звертає увагу, що існує порядок стягнення боргу з платників податку, тобто законодавством України встановлено відповідальність платників податку за несплату зобовязань до державного бюджету України. І тільки при взаємодії органів податкової служби і органів реєстрації при підставі відсутності особи за юридичною адресою можна припинити юридичну особу. Однак позивачем та третьою особою в судовому засіданні не надано доказів що відповідач не має заборгованості перед бюджетом України та доказів щодо дотримання порядку внесення запису про відсутність за місцем реєстрації в єдиний державний реєстр відповідно до чинним законодавством України.

Крім того, суд звертає увагу що відповідно до положень КАС України, суд не може прийняти рішення по справі не дослідивши порушення прав свобод чи інтересів сторін у справі. У даному випадку відсутні підстави вважати, що у відповідача немає заборгованості перед бюджетом України, що може призвести до порушення прав Держави.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволення позовних вимог.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимогах відмовити повністю, оскільки позивач, як субєкт владних повноважень не надав суду достатньо доказів на підтвердження позовних вимог та не довів правомірність вказаного позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

В позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 30.04.2010 р.