Рішення № 106523299, 26.09.2022, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/27/22

Провадження № 2/438/185/2022

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 вересня 2022 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Слиша А.Т.,

за участю секретаря судового засідання Дівчур В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бориславського міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Калінін С.К. звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем № 106132 від 08 червня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором в розмірі 20885,00 грн, таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 908 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454 грн.

У обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що приватний нотаріус мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором № AG9394302 від 08.12.2018, укладеним із ТОВ «ДІНЕРО», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Вердикт Капітал». Строк платежу за Кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 31.10.2019 по 28.05.2021. Сума заборгованості за кредитним договором складає 20 835,00 грн, за вчинення виконавчого напису 50,00 грн. Представник позивача вважає, що виконавчий напис № 106132 від 08 червня 2021 року є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню. Кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Позивач не підписував в будь-який спосіб вищевказаний кредитний договір з ТОВ «Дінеро». Позивач у зв`язку із розглядом справи поніс витрати на професійну правничу (правову) допомоги в розмірі 5 000,00 грн на виконання умов п. 2 Додатку № 1 від 20.11.2021 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/21 від 20.11.2021, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери», а також витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

Ухвалою судді від 27 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Калінін С.К. не прибули. Адвокат Калінін С.К. направив на адресу суду заяву, у якій просить розглянути справу без їхньої участі, позов просить задовольнити

18.03.2022на адресусуду надійшоввідзив напозовну заяву,в якомупредставник відповідача ТОВ«Вердикт Капітал»Іжаковський О.В.заперечив протипозовних вимог ОСОБА_1 ,вважає позовнівимоги необґрунтованими,такими,що непідлягають задоволенню.Нотаріусу длявчинення виконавчогонапису відповідачем були наданідокументи,які підтверджуютьбезспірність заборгованості,а зазначену воспорюваному виконавчомунаписі заборгованість можнавважати безспірною,оскільки позивачу своєму позовіне зазначилажодної обставини,яка бсвідчила пропротилежне.Відповідно доч.2Переліку документів,затвердженого постановоюКМУ від29.06.1999№1172,за якимистягнення проводитьсяу безспірномупорядку напідставі виконавчихнаписів нотаріусів,для одержаннявиконавчого написудодаються:а)оригінал кредитногодоговору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Оспорюваний позивачем виконавчий напис нотаріуса видано на підставі необхідних документів та з дотриманням законодавства.

25.04.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» Бовгиря О.П. заперечив проти позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, які є аналогічними попередньому відзиву на позовну заяву.

Крім цього, представники відповідача подали клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, вважають, що розмір витрат на правову допомогу у сумі 5000 грн не відповідає критеріям співмірності, такий розмір є завищений, відсутні докази сплати вказаної суми адвокату. З урахуванням середньої заробітної плати в регіоні, у якому працює адвокат позивача, витрати по часу за половину робочого дня повинні становити 340 грн, але не 5000 грн за справу незначної складності. Просять відмовити позивачу в стягненні витрат на правничу допомогу.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Калінін С.К. не прибули. Адвокат Калінін С.К. направив на адресу суду заяву, у якій просить розглянути справу без їхньої участі, позов просить задовольнити.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» не направив у судове засідання свого представника, був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович у судові засідання не прибули, були належно повідомлені про час та місце розгляду справи, причин своєї неявки не повідомили, правом на подачу до суду пояснення щодо позову та відзиву не скористалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи).

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

За загальним правилом статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. стосовно вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № AG9394302 від 08.12.2018, укладеним між ТОВ «Дінеро» та ОСОБА_1 .

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинив виконавчий напис за № 106132 від 08 червня 2021 року про стягнення з позивачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 20885,00 грн

Зокрема, зі змісту копії виконавчого напису випливає, що правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Дінеро» за вказаним вище кредитним договором є ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору факторингу №22-08/19 та додаткової угоди 4 від 31.10.2019. Загальна сума заборгованості 20885 грн, у тому числі 6800 грн заборгованість за тілом кредиту, 14035 грн борг за відсотками та комісією, 50 грн плата за вчинення виконавчого напису.

20 вересня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 66870673 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 106132 від 08 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал»» заборгованості в розмірі 20885 грн.

Відповідно до ст.18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України«Про нотаріат» (далі - Закон) порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст.87Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України «Про нотаріат»).

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстваюстиції Українивід 22лютого 2012року №296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2.Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 08.06.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати беззаперечна заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й встановити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не бере, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмового повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Так, у своїй постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 554/6777/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на те, що наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису кредитний договір кредитної лінії № AG9394302 від 08.12.2018, укладений між ТОВ «Дінеро» та ОСОБА_1 ,стягувачем заяким напідставі договоруфакторингу єТовариство зобмеженою відповідальністю«Вердикт Капітал», всупереч вищезазначеним нормам не був посвідчений нотаріально, що підтверджується копіями матеріалів виконавчого провадження № 66870673, суд вважає, що наявні всі підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Слід зазначити, що саме до такого висновку дійшов Верховний Суд при вирішенні аналогічного спору у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18, провадження № 61-16749св19.

Суд дійшоввисновку прообґрунтованість доводівпредставника позивачащодо порушеннянотаріусом умоввчинення виконавчогонапису щодоподання стягувачемдокументів напідтвердження безспірноїзаборгованості боржника,відтак позовпро визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню,знайшов своєпідтвердження підчас розгляду.Суд вважає,що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником позивача надано копії: договору № б/н/21 про надання професійної (правової) допомоги з додатком від 20.11.2021; ставки адвокатського гонорару; меморіального ордеру від 30.11.2021 про сплату ОСОБА_1 5000 грн на користь «Калінін і Партнери», акт виконаних робіт від 28.12.2021.

Як стверджується матеріалами справи, представник позивача в порядку надання останньому професійної правничої допомоги здійснював написання адвокатських запитів, надання консультації позивачу, підготовку позовної заяви, саме адвокатомКалініним С.С. були надані послуги та докази щодо підготовки, подання, та супроводження позову, та вартість таких послуг.

Згідно з ч.3 ст.141ЦПК України при вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: 1)чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуваннямціни позову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути нарепутацію сторониабо чивикликала справапублічний інтерес; 3)поведінку сторонипід часрозгляду справи,що призвеладо затягуваннярозгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованихзаяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. Зарезультатами розглядусправи витратина правничудопомогу адвокатапідлягають розподілуміж сторонамиразом ізіншими судовимивитратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збірдоказівтощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовамидоговорупро наданняправничої допомогита напідставі відповіднихдоказів щодообсягу наданихпослуг івиконаних робітта їхвартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2)розмір суми,що підлягаєсплаті впорядку компенсаціївитрат адвоката,необхідних длянадання правничоїдопомоги,встановлюється згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги напідставі відповіднихдоказів,які підтверджуютьздійснення відповіднихвитрат. Для визначеннярозміру витратна правничудопомогу зметою розподілусудових витратучасник справиподає детальнийопис робіт(наданихпослуг),виконаних адвокатом,та здійсненихним витрат,необхідних длянадання правничоїдопомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячиз конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі№ 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Водночас за положеннями ч.4ст.137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зокрема, відповідно до постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 756/2114/17 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. У рішеннях Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на конкретні обставини справи, суд вважає, що заявлений розмір відповідає критерію співмірності витрат, зважаючи на обсяг юридичної/технічної роботи - обсягу наданих послуг адвокатом щодо консультацій, підготовки позовної заяви та процесуальних документів.

За вищенаведених обставин в їх сукупності суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім цього, при зверненні до суду із даним позовом позивачем було оплачено судовий збір у розмірі 908 грн та 454 грн при подачі заяви про забезпечення даного позову, всього 1362 грн. Ухвалою судді від 13 січня 2022 року вказану заяву задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчого документу оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса. У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, - з відповідача підлягає стягненню в користь позивача сума оплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.13, 19, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 106132 від 08 червня 2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором в розмірі 20885,00 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 6362 гривні 00 копійок, що складаються з судового збору в розмірі 1362 гривень 00 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз, 5Б, ЄДРПОУ 36799749.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2022 року.

Головуючий суддя А.Т.Слиш