Ухвала суду № 106518315, 29.09.2022, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 635/7317/19

Провадження № 1-кп/545/245/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 рокум. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді- ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Полтава кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України,

у с т а н о в и в:

В провадженні суду знаходиться дане кримінальне провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи визначено склад колегії суддів, а саме головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Пунктом 20-5 Перехідних положень КПК України визначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлюються певні особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема цим пунктом визначено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Оскільки суддя ОСОБА_11 з 27.09.2022 перебуває на лікарняному, а строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 закінчується 07.10.2022 року і відповідно неможливо за вказаних обставин розглянути колегією суддів питання продовження останнім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку про можливість розгляду питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 головуючим, у порядку визначеному п.20-5 Перехідних положень КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України прокурор надав клопотання про продовження обвинуваченим строку раніше обраного запобіжного заходу тримання під вартою, вказуючи на існування ризиків, які послужили причиною обрання даного запобіжного заходу, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно пливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у судове засідання не доставлені у зв`язку з тим, що на території м. Харкова ведуться бойові дії. Також неможливою є їх участь у судовому засіданні у дистанційному режимі відеоконференції із Державною установою «Харківський слідчий ізолятор», де перебувають обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , оскільки доступ до мережі інтернет відсутній.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, просила змінити запобіжний захід на більш м`який домашній арешт у нічний час, зауважила, що ризики, на які зазначає прокурор, не підтверджені.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, вказала, що прокурор не заявляє про нові ризики, ОСОБА_12 є раніше не судимим в силу ст. 89 КК України, він являється особою з інвалідністю ІІІ групи, в нього немає легені, отримує пенсію, має цивільну дружину, має власність, в умовах СІЗО в нього погіршився стан здоров`я, просила застосувати більш м`який запобіжний захід цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_6 зазначив, що ним не було встановлено правову позицію обвинуваченого.

В умовах воєнного стану, враховуючи, що Харківська міська територіальна громада, на території якої розташований Хамрківський слімдчий ізолямтор, в якому утримуються обвинувачені, входить до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), з огляду на щоденні сучасні загрози , які зазнає Харківська міська територіальна громада та які постали у зв`язку із жорстокою агресією Російської Федерації, звертаючи увагу на те, що знищуються/пошкоджуються інфраструктурні об`єкти, мають місце перебої з електропостачанням, і на час розгляду клопотання доступ до мережі інтернет в Хамрківському слімдчомуізолямторі відсутній, що унеможливлює проведення розгляду клопотання у режимі відео конференції із слідчим ізолятором та зумовлює певніособливості розглядуклопотання уцих надскладнихумовах, суд вважає, що при вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою за відсутності обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , їх права не будуть порушені, оскільки суд сприяв і вчинив усі заходи для забезпечення обвинувачених правом розгляду клопотання з участю в судовому засіданні та забезпечення права на захист, у судовому засіданні приймають участь їх захисники.

Суд вважає за можливим розглянути заявлені клопотання одночасно.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості особи (її характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для продовження дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 суд виходить з сукупного аналізу обставин передбачених ст. 178 КПК України, та зокрема аналізу особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_7 не працює, не одружений, утриманців, постійного місця проживання не має, заощаджень не має, не має сталих соціальних зав`язків.

Отже суд виходить з того, що на час розгляду клопотання судовий розгляд не завершено, що існують обставини, які свідчать про те, що не відпали ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- можливість переховування від суду, що підтверджується відсутністю міцних соціальних зв`язків, офіційних джерел існування, заощаджень для самостійного забезпечення своїх потреб,відсутністю постійного місця проживання

- можливість незаконно впливати на потерпілих та свідка, дають ті обставини, що йому відоме їх місце проживання.

- можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину групою осіб, раніше був засуджений за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя і здоров`я особи та проти власності, через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину групою осіб.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для продовження дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 суд виходить з сукупного аналізу обставин передбачених ст. 178 КПК України, та зокрема аналізу особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_8 розлучений, не працює, являється особою з інвалідністю ІІІ групи, не має сталих соціальних зав`язків.

Отже суд виходить з того, що на час розгляду клопотання судовий розгляд не завершено, що існують обставини, які свідчать про те, що не відпали ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- можливість переховуваннявід суду,вчинити іншекримінальне правопорушення,що підтверджуєтьсявідсутністю міцнихсоціальних зв`язків,офіційних джереліснування, ОСОБА_8 обвинувачується увчиненні особливотяжкого злочинугрупою осіб,не маєсталих соціальнихзв`язків, розлучений.

- можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків, дають ті обставини, що йому відоме їх місце проживання.

Суд звертає увагу та те, що суду не було надано жодної медичної документації про те, що стан здоров`я обвинуваченого перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, не встановлено перешкод щодо отримання обвинуваченим від його родичів допомоги на його лікування.

Відповідно до пп. 2.1, 2.2., 2.3., 2.6., 2.10, 2.14. п. 2 Розділу X «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» затвердженого Наказом Мінюсту №1769/5 від 14.06.2019 року Порядок лікувально-профілактичної і санітарно-протиепідемічної роботи в СІЗО визначаєтьсяЗаконом України«Основи законодавстваУкраїни проохорону здоров`я»та законодавчимиактами. Надання ув`язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно достатті 11Закону України «Про попереднє ув`язнення»,статей 8,107,116КВК,Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525 (із змінами),Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (із змінами). У СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров`я ув`язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров`я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством. У СІЗО ув`язнені та засуджені звертаються по медичну допомогу до медичного працівника під час щоденного обходу ним камер та відділення для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування СІЗО, або у разі потреби - до персоналу СІЗО. Засуджені забезпечуються лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до вимог законодавства України. Ув`язнені та засуджені мають право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до закладів охорони здоров`я, що мають ліцензію Міністерства охорони здоров`я України, які надають платні медичні послуги та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Оплату таких послуг і придбання необхідних лікарських засобів здійснюють ув`язнені та засуджені або їхні родичі за рахунок власних коштів. Консультування та амбулаторне лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах під наглядом медичних працівників. У разі потреби у лікуванні в умовах стаціонару ув`язнений або засуджений має право отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих коштів чи коштів рідних та близьких, у зазначених закладах охорони здоров`я. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для продовження дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 суд виходить з сукупного аналізу обставин передбачених ст. 178 КПК України, та зокрема аналізу особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_9 не одружений, має малолітнього сина, який проживає разом з матір`ю, не працює, заощаджень не має, не має сталих соціальних зав`язків.

Отже суд виходить з того, що на час розгляду клопотання судовий розгляд не завершено, що існують обставини, які свідчать про те, що не відпали ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- можливість переховування від суду, що підтверджується відсутністю міцних соціальних зв`язків, офіційних джерел існування, заощаджень для самостійного забезпечення своїх потреб, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких та особливо тяжкого злочинів вчиненого групою осіб, не має сталих соціальних зв`язків, розлучений, має малолітнього сина, який проживає разом з матір`ю, не працює.

- можливість незаконно впливати на потерпілих та свідка, дають ті обставини, що йому відоме їх місце проживання.

- можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні умисних тяжкого та особливо тяжких злочинів групою осіб, раніше був засуджений за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя і здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти власності, через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину вчиненого групою осіб.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться захисниками, проте в даному конкретному випадку суд доходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

Таким чином, в суду немає підстав вважати, що запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а тому є необхідним продовжити обвинуваченим дію запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. 315, 316 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

В задоволенні клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовити.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк до 27.11.2022 в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк до 27.11.2022 в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк до 27.11.2022 в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня постановлення ухвали, а саме з 29.09.2022.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_13