Рішення № 106513674, 29.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року м. Київ№ 640/20181/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач), в якому просить скасувати рішення відповідача про виключення з реєстру платників єдиного податку від 30.06.2022 №1088/25-15-33-17-26/ НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного рішення, яким позивача виключено з реєстру платників єдиного податку, оскільки єдиний податок сплачувався у розмірах та в строки, визначені законом, а висновки відповідача про наявність у позивача заборгованості зі сплати даного податку не відповідають дійсності і спростовуються платіжними документами. Крім того, позивач зазначає, що сплата податку на помилковий рахунок не є підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2020 справу прийнято до провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній посилається на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку від 30.06.2022 № 1088/25-15-33-17-26/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку у зв`язку з виявленням контролюючим органом під час проведення перевірки порушень платником єдиного податку вимог пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України та наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Зазначене рішення винесене на підставі акта про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування від 15.06.2022 №1126/26-15-33-17-11/ НОМЕР_1 .

Перевіркою виявлено порушення позивачем абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів), а саме: станом на 01.06.2022 борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб у сумі 9 635,21 грн. Під час перевірки відповідачем використано дані АІС «Податковий блок», заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування від 09.09.2013, група 3 (5% від доходу).

Не погоджуючись із рішенням про виключення з реєстру платників єдиного податку, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Як зазначив відповідач, оскільки згідно з даними інтегрованої картки платника на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у позивача був наявний податковий борг у зв`язку з несплатою самостійно визначеного грошового зобов`язання у податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за звітний період три квартали 2019 року та 1 квартал 2020 року, контролюючим органом винесено оскаржуване рішення відповідно до положень статті 299 Податкового кодексу України.

У свою чергу позивач вказує, що сплачував єдиний податок у розмірах та у строки, встановлені законодавством, проте, через помилку у листопаді 2019 року платіж від 18.11.2019 на суму 8 390,44 грн. зі сплати єдиного податку помилково сплачений на інший рахунок, а саме на рахунок єдиного соціального внеску, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія платіжного доручення з відмітками банку про їх проведення відповідною датою.

Крім того, як зазначає позивач в адміністративному позові, після отримання акта перевірки, ним виявлено відповідну помилку та сплачено відповідні суми єдиного соціального внеску на вірний рахунок.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію квитанції, суд встановив, що вона містять посилання на помилковий розрахунковий рахунок отримувача.

Отже, єдиний податок з фізичних осіб за 3 квартал 2019 року сплачений позивачем вчасно, але на помилковий розрахунковий рахунок.

За правовою позицією Верховного Суду (наприклад, у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №805/3665/16-а та від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16) така помилка не свідчить про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки, відкриті на ім`я відповідного контролюючого органу в казначействі.

Верховний Суд вважає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання у строк, встановлений законом має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату податку.

Пункт 299.10 статті 299 Податкового кодексу України передбачає, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

У свою чергу відповідно до підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Оскільки позивач виконав свій податковий обов`язок зі сплати єдиного податку у встановлений строк, наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів, не підтверджується, а тому, на думку суду, відсутні підстави для анулювання реєстрація платником єдиного податку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували встановлення факту несплати позивачем єдиного внеску за спірний період, оскільки судом встановлено його сплату на помилковий рахунок. Інших доказів на підтвердження позиції відповідача матеріали справи не містять.

Крім того, в силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податкового кодексу України, проте, відповідні докази у справі відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення від 30.06.2022 №1088/25-15-33-17-26/3022613591 та як наслідок наявність правових підстав для його скасування.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність прийнятого ним рішення.

Натомість, позивачем доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про виключення з реєстру платників єдиного податку від 30.06.2022 №1088/25-15-33-17-26/ НОМЕР_1 .

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя В.П. Шулежко