Рішення № 106513463, 20.09.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2022 року Чернігів Справа № 620/3164/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заяць О.В.,

за участі секретаря Кошки І.Ю.,

представника позивача Мхитарян Ю.В.,

представника відповідача Лисиця О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, у якому просить:

1. визнати протиправними та скасувати Рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 06.01.2022 №91/24-07-23 та №92/24-07-23 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

2. визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2022 №Ф-0550-2526 на суму 11 582,36 грн.

В обґрунтування позовної вимоги позивачем зазначено, що не погоджується з оскаржуваними рішеннями з тих підстав, що він є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності. Вказує, що оскільки сплачені кошти не являються єдиним внеском, а є помилково сплаченими коштами, зважаючи на відсутність недоїмки з єдиного внеску і на те, що позивач не є платником єдиного внеску, то застосування штрафних санкцій і пені є безпідставним.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

Позивач на виконання вимог ухвали суду надав оригінал квитанції про сплату судового збору, відтак усунув недоліки позову.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 08 вересня 2022 року о 14:00 год., під головуванням судді Заяць О.В., в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Київська, 23, м. Чернігів.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2022 підготовче провадження закрито. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20 вересня 2022 року о 11:00 год.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні повністю. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав, що згідно з ІС «Податковий блок» платником подано самостійно «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за формою згідно з таблицею 2 Додатка 5 за 2015 рік №1600644199 від 11.01.2016, із зазначенням типу «Початковий», в якому самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску та суму до сплати та Звіт за 2016 рік № 9262138173 від 11.01.2017, із зазначенням типу «Початковий», в якому самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску та суму до сплати, що призвело до виникнення боргу в інтегрованій картці платника станом на 09.02.2017 в сумі 9 091,52 грн. Враховуючи зазначене, у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Після погашення боргу 18.07.2019, на підставі частини десятої та пункту 2 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до підприємця застосовано штрафні санкції в розмірі 1 818,30 грн та нараховано пеню в розмірі 9 764,06 грн за період з 10.02.2016 до 18.07.2019, згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 91/24-06-23 від 06.01.2022 на загальну суму 11 582,36 грн. Згідно даних інтегрованої картки платника станом на 20.03.2019 в ІКП платника по коду платежу 71010000 рахувався борг з єдиного внеску в сумі 823,29 грн згідно Звіту 7101 № 16326414 від 02.03.2019 за лютий 2019 року. Після погашення боргу 21.03.2019 на підставі частини десятої та пункту 2 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, після повного погашення боргу по єдиному внеску до підприємця застосовано штрафні санкції в розмірі 164,66 грн. та нараховано пеню в розмірі 0,82 грн за період з 21.03.2019 до 21.03.2019, згідно Рішення № 92/24-06-23 від 06.01.2022 на загальну суму 165,48 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечував щодо позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.04.2019 та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №842616 (а. с. 13-14).

Позивач є особою з інвалідністю третьої групи, що підтверджується довідкою серії МСЕ-ЧНВ від 25.05.2012 № 213470 та довідкою до акта огляду МСЕК від 03.07.2015 серії АВА №012510 (а. с. 15, 16).

ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності з 25.05.2012, про що свідчать пенсійні посвідчення від 01.08.2012, 17.08.2017, 08.08.2019 та довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 5 від 17.01.2022 (а. с. 10, 11).

06.01.2022 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято рішення № 91/24-07-23 та № 92/24-07-23 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, якими відносно позивача застосовано: штраф у розмірі 1818,30 грн за період з 10.02.2016 по 18.07.2019 та пеню у розмірі 9764,06 грн; штраф у розмірі 164,66 грн за період з 21.03.2019 по 21.03.2019 та пеню у розмірі 0,82 грн (а. с. 4, 5).

Не погодившись з такими рішеннями контролюючого органу, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до ДПС України. Розглянувши дану скаргу, ДПС України залишило її без задоволення, а рішення № 91/24-07-23 та № 92/24- 07-23 - без змін (а. с. 6-7).

18.02.2022 позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2022 № Ф-0550-2526 на суму 11 582,36 грн (а. с. 9).

Вважаючи дані рішення податкового органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VІ.)

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виключно Законом № 2464-VІ визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 статті 2).

Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ч. 1 ст. 12 Закону №2464-VІ). Адміністрування єдиного соціального внеску включає в себе ідентифікацію, облік платників ЄСВ та об`єктів оподаткування, сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою ЄСВ відповідно до законодавства. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 Про Державну фіскальну службу України (далі - постанова №236) Державна фіскальна служба України (ДФС) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом.

Положеннями частини 4 статті 25 Закону № 2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд звертає увагу на те, що позивач є пенсіонером по інвалідності третьої групи.

20 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 805/2195/17-а висловив позицію про те, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Враховуючи статус позивача, як особи з інвалідністю третьої групи, позивач може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Доказів укладення позивачем договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідач не надав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач підпадає під зазначену категорію осіб, тому звільнений від сплати за себе єдиного соціального внеску.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 ст. 9 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 25 Закону № 2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч. 6 ст. 25 Закону №2464-VІ).

Згідно з частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частини 13 статті 25 Закону № 2464-VІ нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Частиною 14 статті 25 Закону № 2464-VІ встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення.

З вищенаведеного законодавчого регулювання вбачається, що законом встановлено строки сплати єдиного соціального внеску для осіб на яких покладений такий обов`язок і в разі несвоєчасної сплати ЄСВ до платника застосовуються штрафні санкції та пеня.

Однак, якщо особа в добровільному порядку сплатила єдиний соціальний внесок, то на неї не може бути накладено штрафні санкції та пеня, оскільки закон при відсутності договору про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не регламентує строків сплати такою особою ЄСВ в добровільному порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі Інструкція № 449).

За приписами п.п. 3 п. 1 розділу ІІ Інструкції, який кореспондується з п. 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, платниками єдиного внеску є будь-які фізичні особи-підприємці не залежно від того, яку вони обрали систему оподаткування.

Водночас, суд зауважує, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Обмежень щодо звільнення від сплати єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, які є особами з інвалідністю та які перебувають на спрощеній системі оподаткування вказаними нормами не передбачено.

Так, розділом V Інструкції №449 передбачені умови, порядок та підстави добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.

Разом з тим, порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений ч. 3 ст. 10Закону №2464-VI, а саме особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

При цьому, з особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, слід акцентувати увагу на тому, що добровільній участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, повинно передувати подання такою особою заяви та в свою чергу укладення з нею договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу викладених норм слідує висновок, що фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що відповідачем не спростовано та не надано доказів про те, що позивачем не укладався договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги твердження відповідача відносно того, що позивач зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки ним добровільно подавалися звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Необхідно вказати, що відповідачем не враховано той факт, що така особа повинна подавати вказану звітність лише в разі укладення договору щодо добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а в разі подачі такої звітності за відсутності укладеного договору щодо добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування самостійно визначені до сплати суми ЄСВ не підлягають нарахуванню в інтегрованій картці платника, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI позивач, як фізична особа-підприємець, інвалід 3 групи, який отримує пенсію по інвалідності, може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, подані позивачем звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, не є підставою для сплати останнім єдиного соціального внеску, починаючи з дати встановлення 3 групи інвалідності (25.05.2012), оскільки для такої сплати необхідна обов`язкова згода такого платника. Вказана згода висловлюється у вигляді укладання відповідного письмового договору щодо добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що передбачено чинним законодавством.

Отже, приймаючи до уваги, що позивач є особою з інвалідністю, отримує відповідну пенсію по інвалідності, а відтак звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов`язку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі № 240/4809/19, ухваленій за аналогічних обставин розглядуваній справі.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 240/4809/19 дійшов правового висновку про те, що добровільна участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування - це можливість забезпечити страховий стаж та створити умови для збільшення розміру майбутньої пенсії. Якщо особа у певні періоди не сплачувала страхові внески, то єдиною можливістю для включення цих періодів до страхового стажу є добровільна сплата таких внесків.

Також варто зауважити, що вимога у цій справі сформована відповідно до статті 25 Закону №2464-VI, якою вимагається сплатити недоїмку з ЄСВ.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до підпунктів 14.1.153 і 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, податкова вимога і вимога про сплату недоїмки з ЄСВ не є тотожними документами, підстави їх формування є різними. Більш того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює, зокрема, питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Тобто спеціальним законом у цих правовідносинах є саме Закон № 2464-VI.

Подання позивачем звітів фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов`язань в розумінні пункту 57.1 статті 57 ПК України, відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов`язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу.

Отже, з фактом подання звітів з ЄСВ не виникає обов`язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 240/4809/19.

Суд також зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті та другою 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд вказує, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих рішень.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 06.01.2022 № 91/24-07-23 та № 92/24-07-23 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2022 №Ф-0550-2526 на суму 11 582,36 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 977,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС України у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ: 44094124.

Повний текст рішення суду виготовлено 29 вересня 2022 року.

Суддя О.В. Заяць