Рішення № 106511316, 29.09.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7766/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.Желік розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 08.07.2021 року № п/с 134850005004.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивачу, періоди роботи на території російської федерації з 01.01.2004р. по 23.12.2005р., з 01.03.2006р. по 31.03.2008р., з 23.07.2008р. по 08.07.2009р., з 08.09.2009р. по 20.12.2014р. та призначити позивачу пенсію, починаючи з моменту звернення - 01.07.2021р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в оскаржуваному рішенні відповідача вказано про те, що ним не зараховано періоду роботи на території російської федерації з 01.01.2004 по 23.12.2005, з 01.03.2006 по 31.03.2008, з 23.07.2008 по 08.07.2009, з 08.09.2009 по 20.12.2014 оскільки в довідках про заробітну плату існує розбіжність з паспортними даними заявника та відсутнє підтвердження сплати страхових внесків на території російської федерації.

Ухвалою від 27.05.2022 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 21.07.2022 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду заяви про поновлення строку звернення з вказаним позовом та доказів поважності причин пропуску строку звернення.

Ухвалою суду від 28.09.2022 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та продовженого розгляд справи.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 40329 від 10.06.2022), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що у трудовій книжці НОМЕР_1 дата, довідках, виданих ТОВ «Фірма Президент- Д» від 05.03.2006 № 3, ТОВ « Фірма « Будівельний Олімп» від 30.03.2008 №11, Філіалом «Моноліт» ТОВ «СМУ-5» від 12.01.2015 №2, наявні розбіжності із паспортними даними позивача та відсутнє підтвердження сплати страхових внесків на території російської федерації. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії у зв`язку з досягненням пенсійного віку.

Рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії від 08.07.2021 № п/с 13485005004 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Таке рішення вмотивовано тим, що періоди роботи на території російської федерації з 01.01.2004р. по 23.12.2005р., з 01.03.2006р. по 31.03.2008р., з 23.07.2008р. по 08.07.2009р., з 08.09.2009р. по 20.12.2014р не зараховано до страхового стажу, оскільки в довідках про заробітну плату існує розбіжність з паспортними даними в по батькові особи (« ОСОБА_2 ») та відсутнє підтвердження сплати страхових внесків на території російської федерації.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11.11.2021 у справі № 447/2953/21 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задоволено: встановлено факт, належності ОСОБА_1 правовстановлюючих документів: трудової книжки НОМЕР_1 дата заповнення 24 жовтня 1979 року, довідок виданих ТОВ «Фірма Президент- Д» від 05.03.2006 № 3, ТОВ « Фірма « Будівельний Олімп» від 30.03.2008 №11, Філіалом «Моноліт» ТОВ «СМУ-5» від 12.01.2015 №2.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21.03.2022 рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 11.11.2021 у справі № 447/2953/21 залишено без змін.

З урахуванням вищевикладеного, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 11.04.2022 про призначення йому пенсії.

Листом від 11.05.2022 № 5889-4739/М-52/8-1300/22 повідомлено позивача про те, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії із заявою не встановленого зразка. Також зазначено, що листом від 27.04.2021 № 4819-3909/М-52/8-1300/21 позивачу надано роз`яснено щодо умов призначення пенсії за віком та зарахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації.

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, статті 23 Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України слідує, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV з наступними змінами та доповненнями, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років (ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV).

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що відповідачем зараховано страховий стаж позивача у розмірі 23 роки 02 місяці 23 дні.

Разом з цим, не зараховано періодів з 01.01.2004 по 23.12.2005, з 01.03.2006 по 31.03.2008, з 23.07.2008 по 08.07.2009, з 08.09.2009 по 20.12.2014 оскільки в довідках про заробітну плату існує розбіжність з паспортними даними заявника та відсутнє підтвердження сплати страхових внесків на території російської федерації.

Згідно із записами в трудовій книжці позивача він працював, зокрема:

- з 25.03.2000 по 23.12.2005 у ТОВ «Президент-Д» прорабом (російська федерація);

- з 01.03.2006 по 31.03.2008 ТОВ «Будівельний Олімп» прорабом (російська федерація);

- з 23.07.2008 по 08.07.2009 у ТОВ «Будівельно-монтажне управління-5» прорабом і інженером (російська федереація);

- з 08.09.2009 по 20.12.2014 - у ТОВ «Будівельно-монтажне управління-5» начальником дільниці і прорабом (російська федереація).

Щодо періодів роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 23.12.2005, з 01.03.2006 по 31.03.2008, з 23.07.2008 по 08.07.2009, з 08.09.2009 по 20.12.2014 суд зазначає таке.

Відповідачем не оспорюється, що на підтвердження вказаного періоду роботи позивачем подано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 24.10.1979, де зроблено записи № 23-33, а також довідками, виданими ТОВ «Фірма Президент- Д» від 05.03.2006 № 3, ТОВ « Фірма « Будівельний Олімп» від 30.03.2008 №11, Філіалом «Моноліт» ТОВ «СМУ-5» від 12.01.2015 №2.

Правовідносини подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регулюються Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з пп. 2 п. 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком, разом з іншими, додаються документи: про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Разом з цим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (ст. 62 Закону № 1788-XII, п. 1 Порядку № 637).

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст. 11 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14.01.1993), документи, видані з метою реалізації цієї Угоди на території однієї Сторони за встановленою формою, або їх копії, засвідчені в установленому порядку, приймаються на території іншої Сторони без легалізації.

З огляду на наведене суд відхилює твердження відповідача про необхідність долучення до заяви про призначення пенсії лише оригіналу трудової книжки для зарахування страхового стажу, оскільки такі суперечать положенням абз. 2 п. 2.23. Порядку № 22-1.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 1-3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов`язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (пп. 13 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014).

Статтею 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14.01.1993) встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. При цьому, згідно зі ст. 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (ст. 5).

Згідно з ч. 2 ст. 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього срср за час до набрання чинності цією Угодою. При цьому, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу срср до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов`язання вживати необхідних заходів до встановлення обставин, що мають вирішальне значення для визначення права на пенсію (ст. 10 Угоди).

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 24.10.1979 до періодів роботи ОСОБА_1 на території російської федерації, зокрема, належать:

- з 25.03.2000 по 23.12.2005 у ТОВ «Президент-Д» прорабом (російська федерація);

- з 01.03.2006 по 31.03.2008 ТОВ «Будівельний Олімп» прорабом (російська федерація);

- з 23.07.2008 по 08.07.2009 у ТОВ «Будівельно-монтажне управління-5» прорабом і інженером (російська федереація);

- з 08.09.2009 по 20.12.2014 - у ТОВ «Будівельно-монтажне управління-5» начальником дільниці і прорабом (російська федереація).

Відтак поряд з нормами національного законодавства підлягають застосуванню норми міжнародних договорів.

Для підтвердження періодів роботи в російській федерації, що підлягають зарахуванню до загального страхового стажу, відповідачу було надано такі документи: трудову книжку, довідки, видані ТОВ «Фірма Президент- Д» від 05.03.2006 № 3, ТОВ « Фірма «Будівельний Олімп» від 30.03.2008 №11, Філіалом «Моноліт» ТОВ «СМУ-5» від 12.01.2015 №2.

Таким чином, наданими відповідачу документами підтверджується факт роботи позивача на посадах в російській федерації та зайнятість позивача за відповідними професіями.

У зв`язку із цим стаж роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004р. по 23.12.2005р., з 01.03.2006р. по 31.03.2008р., з 23.07.2008р. по 08.07.2009р., з 08.09.2009р. по 20.12.2014р підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11.11.2021 у справі № 447/2953/21 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задоволено: встановлено факт, належності ОСОБА_1 правовстановлюючих документів: трудової книжки НОМЕР_1 дата заповнення 24 жовтня 1979 року, довідок виданих ТОВ «Фірма Президент- Д» від 05.03.2006 № 3, ТОВ « Фірма « Будівельний Олімп» від 30.03.2008 №11, Філіалом «Моноліт» ТОВ «СМУ-5» від 12.01.2015 №2.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21.03.2022 рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 11.11.2021 у справі № 447/2953/21 залишено без змін.

Ураховуючи наведене, виходячи з того, що позивач виконав вимоги органу, який призначає пенсії, надав необхідні документи (рішення суду про встановлення юридичного факту, яке набрало законної сили) станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії досяг 60 років, мав страховий стаж не менше 27 років, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії за віком.

Щодо дня, з якого позивачу належить призначити пенсію, суд зазначає таке.

Згідно з п. а ч. 1 ст. 83 Закону № 1788-XII пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача вперше із заявою про призначення пенсії 01.07.2021.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 01.07.2021, що не заперечується відповідачем, то пенсію за віком слід призначити саме з 01.07.2021.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень вказаної Конвенції.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, , з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч.ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь позивача слід стягнути 992,40 грн сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд, вирішуючи питання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, виходить з наступного.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд наголошує, що представником позивача не надано документ, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, довідка видана адвокатом клієнту на його вимогу в довільній формі, яка буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта).

Суд наголошує, що допустимими і належними є лише ті документи, які підтверджують оплату витрат на правову допомогу, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 640/8323/16-а.

Позивачем документально не доведено та не підтверджено склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги заявлених до стягнення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.07.2021 року № п/с 134850005004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 призначити пенсію з 01.07.2021, зарахувавши до загального стажу роботу періоди роботи з 01.01.2004 по 23.12.2005, з 01.03.2006 по 31.03.2008, з 23.07.2008 по 08.07.2009, з 08.09.2009 по 20.12.2014 на території російської федерації.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Желік О.М