Рішення № 106511224, 29.09.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11099/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №133850005788 від 15.07.2022 про відмову у перерахунку (переведенні) з пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) з 12.07.2022 пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 5562,40 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят дві) 40 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області. 12.07.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. Листом від 22.07.2022 позивач від відповідача отримав рішення про відмову у перерахунку пенсії №133850005788 з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII).

Позивач вважає, що відмова органу пенсійного фонду перевести його на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ є протиправною, в обґрунтування чого посилається на пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, статтю 37 Закону №3723-ХІІ, Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ, Податковий кодекс України, положення Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283. Вказує, що період проходження ним служби в органах державної податкової служби на відповідних посадах з присвоєнням персональних та спеціальних звань підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Ухвалою від 22.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач із позовною заявою не погоджується, заперечення щодо позову виклав у відзиві від 05.09.2022, які обґрунтовані тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХП. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХП, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_2 судом встановлено, що позивач з 15.02.1994 по даний час працює в органах державної податкової служби:

з 15.02.1994 зарахований в порядку переводу з заводу «Скела» на посаду державного податкового інспектора відділу обліку та обробки даних;

29.04.1994 прийнято присягу державного службовця;

03.10.1994 переведено тимчасово на посаду державного інспектора відділу обліку та обробки даних на час відпустки по вагітності та родах ОСОБА_2 ;

10.11.1994 переведений виконуючим обов`язків ст. державного податкового інспектора відділу обліку та обробки даних на час відпустки по догляду за дитиною до 1,5 року ОСОБА_2 ;

01.12.1994 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби ІІІ рангу;

12.01.1995 тимчасово переведений на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку та обробки даних;

20.02.1995 переведений на посаду головного державного податкового інспектора цього ж відділу постійно;

02.10.1995 переведений за конкурсом, на посаду головного державного податкового інспектора відділу обробки інформації і комп`ютеризації;

26.11.1996 у зв`язку з ліквідацією Державної податкової інспекції по Дрогобицькому району і утворення Дрогобицької Державної податкової адміністрації переведений на посаду головного державного податкового інспектора відділу Державного реєстру фізичних осіб і обробки інформації Дрогобицької ДПА;

01.01.1998 присвоєно чергове спеціальне звання інспектора податкової служби другого рангу;

04.01.1998 призначений в порядку переводу на посаду начальника відділу Державного реєстру фізичних осіб і обробки інформації;

16.02.1998 Дрогобицька державна податкова адміністрація перейменована в Дрогобицьку об`єднану державну податкову інспекцію Львівської області;

01.04.1998 переведений на посаду виконуючого обов`язків начальника відділу інформації;

21.05.1998 призначений в порядку переводу на посаду начальника відділу інформації.

14.05.2002 присвоєне чергове спеціальне звання інспектора податкової служби першого рангу;

19.09.2003 відділ автоматизації процесів оподаткування перейменовано у відділ супроводження автоматизації процесів оподаткування;

Відповідно до вкладишу до трудової книжки НОМЕР_2 , судом встановлено:

27.01.2005 присвоєно спеціальне звання Радника податкової служби третього рангу;

06.09.2005 у зв`язку зі змінами в організаційній структурі, призначений на посаду виконуючого обов`язки начальника відділу інформатизації процесів оподаткування;

26.10.2005 призначений, в порядку переведення, на посаду начальника відділу інформатизації процесів оподаткування;

06.04.2006 у зв`язку з реорганізацією Дрогобицької ДПІ звільнений із займаної посади в порядку переведення в державну податкову інспекцію у Дрогобицькому районі п.5 ст. 36 КЗпП України;

07.04.2006 зарахований в порядку переведення на посаду виконуючого обов`язки начальника відділу інформації процесів оподаткування ДПІ у Дрогобицькому районі;

01.06.2006 призначений в порядку переведення на посаду начальника відділу інформатизації процесів оподаткування;

02.04.2008 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби другого рангу»;

19.03.2012 у зв`язку із реорганізацією ДПІ у Дрогобицькому районі звільнений з займаної посади в порядку переведення в Дрогобицькому ОДПІ Львівської області Державної податкової служби п. 5 ст. 36 КЗпП України;

20.03.2012 призначений в порядку переведення на посаду начальника управління інформатизації та обліку платників податку;

01.07.2013 у зв`язку з реорганізацією переведений на посаду начальника відділу ІТ та обліку платників Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області присвоєно 11 ранг державного службовця;

01.01.2014 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ІІ рангу;

03.02.2015 у зв`язку з реорганізацією, переведений на посаду начальника відділу ІТ Дрогобицької ОДАІ Головного управління ДФС у Львівській області, згідно з ч.4 ст. 36 КЗпП України;

10.02.2016 переведений на посаду завідувача сектору інформаційних технологій;

06.06.2017 переведений на посаду головного державного інспектора з питань інформаційних технологій;

24.09.2018 звільнений в порядку переведення в ГУ ДФС у Львівській області, згідно з п.2 ч.1 ст. 41 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про Державну службу» за п.5 ст. 36 КЗпП України;

25.09.2018 прийнятий в порядку переведення з Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на посаду старшого державного інспектора Бориславської ДПІ Дрогобицького управління ГУ ДФС у Львівській області;

30.10.2018 переведений на посаду завідувача сектору інформаційних технологій Дрогобицького управління ГУ ДФС у Львівській області, в порядку просування по службі за результатами конкурсу;

02.09.2019 відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» звільнений з посади у порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДПС у Львівській області, п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України;

03.09.2019 прийнятий у порядку переведення на посаду завідувача сектору інформаційних технологій Дрогобицького управління Головного управління ДПС у Львівській області. Присвоєно 5 ранг державного службовця;

11.09.2020 у зв`язку із введенням в дію організаційної структури та штатного розпису переведений на посаду начальника Дрогобицького відділу електронних сервісів управління електронних сервісів Головного управління ДПС у Львівській області;

11.01.2021 відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 Закону України «Про Державну службу» звільнений із займаної посади у порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДПС у Львівській області, як відокремленому підрозділі Державної податкової служби України, п. 5 ч.1 ст. 36 КЗпП України;

12.01.2021 призначений у порядку переведення на посаду начальника Дрогобицького відділу електронних сервісів управління електронних сервісів Головного управління ДПС у Львівській області.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення його на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

За результатами розгляду такої заяви відповідачем прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 15.07.2022 №133850005788, яким відповідач відмовив позивачу в проведенні перерахунку пенсії (в переведенні на пенсію відповідно до Закону Українки «Про Державну службу» №889-VIII від 10.12.2015), згідно поданої заяви від 12.07.2022 №1358, за відсутності необхідності стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України.

Вважаючи таке рішення щодо відмови в переведенні на пенсію державного службовця протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, в редакції, чинній на момент вступу та проходження позивачем служби в податкових органах, визначав Закон №3723-ХІІ.

Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №3723-ХІІ регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому, Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.

Згідно з статтею 4 Закону №509-XII державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади. Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами статті 15 Закону №509-XII може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом державної податкової служби.

Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, Законом №509-XII, а в частині, що не регулюється ним, - Законом №3723-ХІІ.

Статтею 6 Закону №509-XII визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Законом №509-XII не було врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Стосовно періоду роботи позивача в органах податкової служби після втрати чинності Закону №509-XII, суд зазначає таке.

Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, посадові особи державної податкової служби, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі-Закон №889-VIII), яким передбачено новий порядок та умови призначення пенсії державним службовцям.

У відповідності до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI Прикінцеві та перехідні положення Закону 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Судом встановлено, що спірні правовідносин стосуються наявності у позивача стажу державної служби необхідного для переведення на пенсію державного службовця та його обчислення.

Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (надалі - Порядок № 229), встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

До стажу державної служби зараховуються: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Згідно з пунктом 6 Порядку №229 стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Відповідно до вимог пункту 8 розділу XI Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1994 № 283, та додатка до нього.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;

на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Пунктом 4 Порядку № 283 передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому достатнім доказом, що підтверджує стаж державної служби є трудова книжка працівника.

В межах спірних правовідносин відповідачем не враховано періоди роботи позивача в органах податкової служби.

З трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено, що такий з 15.02.1994 по теперішній час перебуває на різних посадах в органах державної податкової служби.

29.04.1994 прийняв Присягу державного службовця, а також йому присвоювались спеціальні звання.

За таких обставин, період державної служби позивача в податкових органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Вказане зумовлює висновок суду про те, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ з підстав не зарахування до стажу державної служби періодів роботи в органах державної податкової служби є неправомірною.

Ураховуючи наведене, позовна вимога про зобов`язання відповідача зарахувати стаж роботи в органах податкової служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» є належним способом захисту прав позивача та підлягає задоволенню.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 15.07.2022 №133850005788 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу», суд дійшов висновку, що таке прийняте відповідачем без урахування вимог чинного законодавства та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 133850005788 від 15.07.2022 про відмову у перерахунку (переведенні) з пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 12.07.2022 пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Позивач у позові зазначив про те, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть подані відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №133850005788 від 15.07.2022 про відмову у перерахунку (переведенні) з пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ: 13814885) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 12.07.2022 пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.