Рішення № 106510972, 28.09.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022 року № 320/14127/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію позивачу на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області» про розмір грошового забезпечення від 20.07.2021 №2391 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премій), починаючи з 01.12.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.12.2019 позивачу перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області» про розмір грошового забезпечення від 20.07.2021 №2391 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премій) та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вказує, що Державною установою «Територіальне медичне об`єднання» Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Однак, Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовлено у перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки, посилаючись на відсутність підстав для врахування додаткових видів грошового забезпечення.

25.11.2021 до суду надійшло клопотання від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про заміну неналежного відповідача по справі, у якому відповідач просить суд замінити неналежного відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, на належного Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 призначено адміністративну справу до розгляду у судовому засіданні з урахуванням обставин даної адміністративної справи, необхідності у встановленні обставин та заслуховуванні сторін, з метою повного та всебічного її розгляду, суд дійшов висновку про необхідність призначення даної адміністративної справи до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 22.06.2022 сторони не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили, позивач проти заміни відповідача заперечував, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053).

Протокольною ухвалою від 19.11.2020, керуючись приписами ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив, подальший розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області» виготовлено довідку від 20.07.2021 №2391 про розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2019 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» за прирівняною посадою поліцейського.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії, згідно вказаної довідки з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2019 з урахуванням виплачених сум.

Листом від 22.09.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії з урахування вищевказаної довідки, оскільки Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про здійснення перерахунку пенсій, призначених згідно з Законом №2262-ХІІ.

Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду Україну Київській області у перерахунку пенсії позивача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень, тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 12.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України. При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. В постанові Верховного Суду України від 24.02.2015 по справі №21-34а15 зазначено, що за змістом статті 6 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною.

В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів. У рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому, порушення вимог Закону бездіяльністю владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання її протиправною є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо бездіяльність суб`єкта владних повноважень є протиправною, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Відсутність порушеного права встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Правова позиція щодо обов`язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постанові від 22.05.2022 по справі № 826/14230/16.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16 та від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18.

Суд зауважує, що позивач вважає бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо непроведення перерахунку його пенсії протиправною, однак судом встановлено, що позивач не перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.

Судом встановлено, що лист Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.09.2021 №1000-0203-8/95646 є таким, що виданий помилково.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оскільки ним не доведено порушення його прав, свобод чи інтересів саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

До того ж суд наголошує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Під час розгляду даної справи, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві, однак позивач заперечував щодо заміни відповідача по справі.

З огляду на зазначене, судом залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Після цього, позивач надав суду додаткові докази, зокрема копію його звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії від 19.07.2022 та лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.08.2022.

Однак, судом не приймається до уваги вищевказане звернення та відповідь на нього, оскільки він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вже після звернення до суду з цим позовом та як наслідок отримав відповідь теж після звернення позивача до суду з цим позовом.

За таких обставин, з огляду на відсутність доказів порушення прав чи інтересів позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на момент його звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності/дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги відсутність порушення вимог законодавства позивачем, суд визнає адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.