Рішення № 106510266, 29.09.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року м. Київ № 320/12768/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2020 по 06.11.2020 .

В обґрунтування позову позивач вказав, що наказом № 38 від 21.02.2020 його було звільнено з військової служби, при цьому при звільненні зі служби йому не було виплачено індексацію грошового забезпечення. При цьому, остаточний розрахунок з позивачем, а саме виплату індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року було поведено відповідачем 06 листопада 2020 року.

На думку позивача, такі дії відповідача щодо не проведення своєчасного і повного розрахунку при звільненні є протиправними, з приводу чого позивач звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.

На думку відповідача, підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільненні; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника. Оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу, сум належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.

Крім того, відповідач наголосив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2013 № 1078 (зі змінами), оскільки відповідно до наказу Міністра оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260 індексація не є складовою грошового забезпечення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу у Збройних силах України та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.02.2020 № 38 прапорщика ОСОБА_1 , інструктора з водіння взводу навчальних манган автомобільної роти батальйону забезпечення, звільненого наказом начальника Об`єднаного навчального центру Харківського національного університету Повітряних Сил (по особовому складу) від 17.02.2020 №8-РС з військової служби у запас за підпунктом к (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, з правом носіння військової форми одягу, вважати, що справи та посаду здав. З 21 лютого 2020 року припинити чинність дії контракту, виключити зі списків особового складу частини та направити для зарахування на військовий облік до Васильківського об`єднаного міського військового комісаріату Київської області.

Вислуга років у Збройних Силах станом на 21.02.2020 становить: календарна - 25 років 02 місяці 01 день, пільгова - 26 років 01 місяць 09 днів.

Щорічна основна відпустка за 2020 рік не надавалась. Відповідно до пункту 3 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 виплатити грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки з розрахунку 04 календарних дні. Грошову допомогу на оздоровлення, передбачену наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, отримав.

Виплатити грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаних додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, за період з 2019 року по 2020 рік включно.

Згідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та наказу Міністерства оборони України від 15.02.2018 №65 виплатити в повному обсязі з 01 лютого по 21 лютого 2020 року:

- премію в розмірі 99% від посадового окладу;

- надбавку за особливості проходження служби в розмірі 81,25%;

Матеріальна допомога згідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 не надавалась.

Згідно пункту 7 розділу XXXII наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з розрахунку 25 (двадцять п`ять) календарних років.

Виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 «Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» у розмірі 62 073 грн 07 коп.

Не погоджуюсь з діями військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Як встановлено судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі № 320/1869/20, яке набрало законної сили, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Згідно з випискою по картковому рахунку № НОМЕР_4 ОСОБА_1 , на виконання зазначеного рішення суду позивачу 06 листопада 2020 року виплачено грошові кошти у розмірі 27 677,25 грн.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем було проведено лише 06 листопада 2020 року, в той час як звільнено позивача 21.02.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав що сума відповідної грошової компенсації не була виплачена йому своєчасно під час його звільнення тому відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Відтак, предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку відповідно до статей 116, 117 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Водночас, слід зауважити, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільнені військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Водночас, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішення питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладено Верховним Судом у постановах від 10.05.2019 у справі № П/811/276/16, від 31.10.2019 у справі № 828/598/17, від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору ті відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, від 13.05.2020 у справі № 810/451/17.

Матеріалами справи підтверджується, що у даному випадку відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні та не виплатив індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, в день його виключення зі списків особового складу частини 21.02.2020.

Водночас, судом встановлено, що виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 було здійснено позивачу 06.11.2020, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача.

Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем був проведений не 21.02.2020 (в день звільнення з військової служби), а 06.11.2020, що свідчить про протиправні дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на корить ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2020 по 06.11.2020, суд зазначає наступне.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

З огляду на викладене, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Суд зазначає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту, який у повній мірі відновлює порушені права позивача, у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на корить ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2020 по 06.11.2020.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2020 по 06.11.2020.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.