Рішення № 106509723, 28.09.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року м. Ужгород№ 260/3269/22 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судових засідань Гавій Л.В.

за участю представників

позивача: Шпуганич В.П.

відповідача: Гусєв О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 вересня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складена 28 вересня 2022 року.

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника Шпуганич В.П., звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (в судовому засіданні уточнено невірно зазначену назву на вірну - Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), далі відділ ДВС в Ужгородському районі, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанов головного державного виконавця відділу ДВС в Ужгородському районі Гусєва О.О.: від 23.02.2022 року про стягнення виконавчого збору (ВП № 37339512) та від 21.04.2022 року про відкриття виконавчого провадження (ВП № 68852608).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем відділу ДВС в Ужгородському районі винесені оскаржені постанови, зокрема, 23.02.2022 року про стягнення виконавчого збору та 21.04.2022 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, які є протиправними та підлягають скасування, виходячи з наступного: виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 08.02.2010 року, відкрито старшим державним виконавцем районного відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Й.О. Росоха 03.04.2013 року, а 23.03.2022 року головним державним виконавцем відділу ДВС в Ужгородському районі Гусєвим О.О. (яким прийнято провадження, за постановою від 17.01.2020 року) виконавчий лист повернуто стягувачу за його письмовою заявою. 23.02.2022 року ним було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 10234,35 грн (ВП № 37339512) та 21.04.2022 року постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 37339512 (ВП № 68852608), якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір. Позивач дані постанови вважає протиправними, оскільки виконавче провадження відкрито 03.04.2013 року, в цей період (до 28.08.2018 року) розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми (з 28.08.2018 року розмір виконавчого збору складає 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню), відтак, винесення постанови про стягнення виконавчого збору за тією редакцією Закону, що погіршує становище боржника, є протиправним та така підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позовних вимог, оскільки законодавством визначено що виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Враховуючи повернення виконавчого провадження та у відповідності до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий збір не стягнуто винесена постанова про стягнення виконавчого провадження, в зв`язку з чим вважає оскаржувані постанови правомірними, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити їх, представник відповідача проти позову заперечив та просить суд в задоволенні позову відмовити з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на виконанні в Ужгородському відділі державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження ВП № 37339512 з примусового виконання виконавчого листа № 2п-4639/09, виданого 08.02.2010 року Ужгородським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Мрія» заборгованості у розмірі 102343,48 грн. (відкрито старшим державним виконавцем районного відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Й. О. Росоха за постановою про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2013 року, в подальшому прийнято головним державним виконавцем відділу ДВС в Ужгородському районі Гусєвим О.О. за постановою від 17.01.2020 року, а постановою від 23.03.2022 року виконавчий лист повернуто стягувачу за його письмовою заявою (згідно наявної Інформації про виконавче провадження ВП № 37339512).

Постановою державного виконавця відділу ДВС в Ужгородському районі від 23.02.2022 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна, у розмірі 10234,35 грн., на підставі статей 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця відділу ДВС в Ужгородському районі від 21.04.2022 року відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеної постанови № 37339512 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10234,35 грн.

Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Так, ст. 1 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення, а ч. 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону, що була чинною до 28.08.2018 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Пунктами 1-6 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується, та ч. 9 цієї статті встановлено, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами ч. 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону.

Приписами ст. ст. 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною 3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п.1, 3, 4, 6 ч.1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п.1,2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч.4 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких відноситься також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу наведених норм Закону № 1404-VІІІ вбачається, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

При цьому за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

При стягненні виконавчого збору відповідно до ч.3 ст. 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Указане вище є правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18, які суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України (при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду).

Поряд з цим, вирішуючи даний спір, суд звертає увагу і на те, що ч. 2 ст.27 Закону № 1404-VІІІ змінено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 року № 2475-VІІІ, який набрав чинності з 28.08.2018 року.

Так, згідно нової редакції ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII (редакція чинна з 28.08.2018 року) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , база обрахунку виконавчого збору змінювалась: у період до 28.08.2018 року розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як у період після 28.08.2018 року розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, постанови про стягнення виконавчого збору від 23.02.2022 року, державний виконавець виходив саме з положень ст. 27 Закону № 1404-VIII, в редакції його чинній після 28.08.2018 року (у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника), тобто, розраховував виконавчий збір від суми, що підлягала примусовому стягненню.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення ч.1 ст.58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Так, положення ст. 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції до 28.08.2018 року встановлюють меншу відповідальність боржника у виконавчому провадженні, в порівнянні з нормами ст. 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції з 28.08.2018 року, адже розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми що підлягає примусовому стягненню.

Враховуючи, що зміни внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" погіршили становище позивача як боржника у виконавчому провадженні, а також ту обставину, що органом виконавчої служби фактично не було стягнуто з боржника усіх коштів за виконавчим листом суд констатує, що у державного виконавця не було підстав для стягнення у лютому 2022 року з позивача виконавчого збору за виконавчим провадженням, що відкрито у 2013 році, та, відповідно, для винесення похідної від неї постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення цього виконавчого збору.

Зазначене дає підстави для висновку, що державний виконавець, приймаючи спірні постанови, не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

Аналогічних висновків притримується і Верховний Суд у відносинах щодо прийняття державним (приватним) виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору, які були винесені після 28.08.2018 року (тобто, після внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" змін до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ), у виконавчих провадженнях, розпочатих до вказаних змін, та у зв`язку з повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VІІІ.

Наведене вбачається з постанов Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі № 640/685/19, від 28.04.2020 року у справі № 520/11908/18, від 16.04.2020 року у справі № 640/8425/19, висновки у яких суд враховує в силу вимог статті 242 частини 5 КАС України.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з доводами позивача, наведеними в обґрунтування позову.

Натомість доводи відповідача, зазначені у відзиві, суперечать вказаним вище висновкам суду касаційної інстанції щодо застосування норм законодавства, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження, в аналогічних відносинах.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 , відтак, постанова державного виконавця відділу ДВС в Ужгородському районі від 23.02.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна, у розмірі 10234,35 грн. (ВП 37339512) - є протиправною та підлягає скасуванню.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд, крім вимоги про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10234,35 грн., а оскільки така є похідною від попередньої та визначає стягнення саме за постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка визнана судом протиправною та скасована слід визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС в Ужгородському районі від 21.04.2022 року про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеної постанови № 37339512 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10234,35 грн. (ВП № 68852608)

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доказування покладається в даному випадку на відповідачів. Відповідачем не доведено правомірність оскаржених постанов, вимоги позову про їх скасування відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України та в зв`язку з відсутністю судових витрат позивача, звільненого від сплати судового збору, витрати по справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14, оф. 57 код ЄДРПОУ 35045464) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гусєва Олександра Олександровича від 23 лютого 2022 року ВП № 37339512 про стягнення виконавчого збору.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гусєва Олександра Олександровича від 21 квітня 2022 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 68852608.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, з особливостями, визначеними ст. 287 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті