Рішення № 10650842, 29.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2010 р.Справа № 8/59-1137 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І. М. розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома", вул. Коломийська, 2-Ж, м. Чернівці, Чернівецька область          

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий світ", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль

про стягнення 241 323 грн. 16 коп. заборгованості

За участю представників сторін від:

Позивача: Кінащук О.І. –юриста, довіреність б/н, від 01.11.2009 року.

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рома", м. Чернівці, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий світ", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 251 082 грн. 12 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на поставку товарів № 93 від 23.04.2010, зокрема, в частині здійснення розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого, станом на 29.06.2010 року, його заборгованість перед позивачем становила 251 082,12грн., яку і просив останній стягнути в судовому порядку.

В підтвердження викладеного надано: договір на поставку товарів №93 від 23.04.2010 року, видаткові накладні, які підтверджують факт поставки відповідачу товарів на загальну суму 351 804,12грн.; платіжні доручення №8372 від 02.06.2010р на суму 50 000 грн. та №8554 від 10.06.2010 року на суму 50 722грн., як підтверджують факт часткової оплати відповідачем вартості отриманої продукції, акт звірки розрахунків, станом на 31.05.2010 року, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:25 год. 19.07.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 09:45 год. 29.07.2010 року у зв’язку із неявкою та клопотанням відповідача, а також неподання ним витребовуваних судом документів.

28 липня 2010 року судом отримано відзив на позов №01-100 від 28.07.2010р., згідно якого відповідач повідомив, що 20.07.2010 року на рахунок позивача перераховано кошти в сумі 9 758,96грн. Відтак, стверджує, що станом на день розгляду спору в суді заборгованість ТзОВ "Торговий Світ" перед ТзОВ "Рома" становить 241 323,16грн. В підтвердження викладеного надано платіжне доручення №9381 від 20.07.2010р. на суму 9 758,96грн.

В судове засідання 29.07.2010р. представник позивача прибув, підтвердив факт часткової оплати відповідачем вартості поставленого товару на суму 9 758,96грн. та в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з письмовим клопотанням б/н, б/д про зменшення розміру позовних вимог. Зокрема, просить суд, враховуючи наведені обставини, прийняти подане ним клопотання, позовні вимоги, з врахуванням даного клопотання, задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 241 323грн. 16 коп.

В силу ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, суд приймає клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, як таку, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Відтак, предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості на суму 241 323,16грн.

Відповідач на розгляд справи не прибув, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду.

Беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оглянувши в судовому засіданні оригінали долучених до позовної заяви документів, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

23.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рома" (Постачальник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий світ" (Покупець), з другої сторони, укладено договір № 93 на поставку товарів, за умовами якого Постачальник зобов'язався постачати Покупцю товар, згідно замовлення, а Покупець зобов'язався здійснювати замовлення по торговим маркам, дистрибутором якої виступає постачальник, виключно у Постачальника, а також - прийняти та оплатити його (п.п. 1.1 Договору, з врахуванням протоколу розбіжностей).

Умовами укладеного договору сторони узгодили ціну товару та порядок розрахунків. Так, зокрема, відповідно до п. 2.1 договору ціна товару встановлюється в українських гривнях та включає ПДВ, який сплачується додатково понад ціну товару. Якщо державними органами України вводяться інші податки аналогічного характеру, такі податки сплачуються покупцем понад ціну товару.

П. п. 4.2, 4.6 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару у кількості, асортименті та в термін вказані в заявці Покупця. Право власності на товар, що постачається, переходить до покупця з моменту його отримання.

П. 9.1. договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 р.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 93 від 23.04.2010 р. ТзОВ "Рома" поставило, а ТзОВ "Торговий світ", за період з 27.04.2010 року по 28.05.2010 року, одержало товар на загальну суму 351 804,12 грн. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Факт отримання товару відповідачем не заперечено.

Згідно до п.2.4 Договору, сторони передбачили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівки в касу Постачальника. Оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу строком на 30 (тридцять) днів з дня отримання товару.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, свої зобов’язання по оплаті вартості одержаного у позивача товару виконав лише частково на суму 100 722 грн. (платіжні доручення № 8372 від 02.06.2010р. та № 8554 від 10.06.2010р. знаходяться в матеріалах справи).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаного повноважними представниками обох сторін, станом на 30.06.2010р., борг ТОВ "Торговий світ" перед ТзОВ "Рома" становив 251 082,12 грн.

Разом з тим, 20.07.2010 року вартість отриманого товару відповідачем оплачено частково на суму 9 758,96 грн.; (належним чином засвідчена копія платіжного доручення №9381 від 20.07.2010 року знаходиться в матеріалах справи).

Відтак, станом на день розгляду спору в суді, заборгованість ТзОВ "Торговий світ" перед ТзОВ "Рома" за отриманий товар становить 241 323 грн. 16 коп.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач згідно відзиву на позовну заяву № 01-100 від 28.07.2010 р. заборгованість перед позивачем в сумі 241 323 грн. 16 коп., визнає в повному обсязі.

Статтею 22 ГПК України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Станом на день розгляду спору в суді відповідачем не подано, а судом не здобуто доказів погашення ТзОВ "Торговий світ" заборгованості перед ТзОв "Рома" в сумі 241 323,16 грн. в добровільному порядку, як і не надано належних та допустимих доказів спростування доводів позивача.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно договору № 93 від 23.04.2010р. на суму 241323,16грн. правомірними, обґрунтованими, визнаними відповідачем та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті державного мита в сумі 2510,82 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77,78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий світ", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль (ідентифікаційний код № 30249693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома", вул. Коломийська,2-ж, м. Чернівці (ідентифікаційний код № 30208421):

-          241 323 грн. 16 коп. боргу;

-          2 510 грн. 82 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

-          236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.

Суддя