Рішення № 106507397, 28.09.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року ЛуцькСправа № 140/5591/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТзОВ «ОТП Факторинг Україна») про визнання протиправною бездіяльності щодо незняття у виконавчому провадженні №61046538 арешту з коштів боржника, що містяться на рахунках ПАТ КБ «ПриватБанк», та арешту з нерухомого майна боржника (запис про обтяження №41055487 від 18 березня 2021 року); зобов`язання зняти у виконавчому провадженні №61046538 арешт з коштів боржника, що містяться на рахунках ПАТ КБ «ПриватБанк», та арешт з нерухомого майна (запис про обтяження №41055487 від 18 березня 2021 року).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №61046538 з примусового виконання виконавчого напису №358, виданого 21 червня 2010 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С. про звернення стягнення на нерухоме майно - приміщення секції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Державним виконавцем у межах цього виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна (коштів) боржника, а до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про обтяження нерухомого майна позивача за №41055487 від 18 березня 2021 року. Виконавче провадження №61046538 завершене та станом на 16 серпня 2022 року на виконанні не перебуває. При поверненні (закінченні) виконавчого документа державним виконавцем не було вирішено питання щодо зняття арештів з майна та коштів.

Позивач вважає, що оскільки виконавчий документ для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби повторно не пред`являвся, а у позивача станом на 15 грудня 2021 року відсутня заборгованість перед стягувачем за кредитним договором №ML-A02/047/2008 від 19 травня 2008 року, щодо примусового стягнення якої і було відкрите виконавче провадження №61046538, інші відкриті виконавчі провадження також відсутні, то підстав для існування арештів немає.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадженні у справі; судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив (а.с.39-40). В обґрунтування цієї позиції зазначив, що завершення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає зняття арешту з майна боржника та скасування інших вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення. Крім того, Закон України «Про виконавче провадження» містить статтю 59, якою визначено порядок і підстави зняття арешту, в тому числі викладено виключний перелік підстав, який надає державному виконавцеві самостійно знімати арешт, а також передбачено можливість особи в усіх інших випадках звертатися до суду про зняття арешту. У ситуації із позивачем підстави зняти арешт самостійно згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні. Тому державний виконавець діяв у межах вказаного Закону.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» у заяві від 28 вересня 2022 року проти задоволення позову не заперечує та підтвердила про відсутність майнових претензій до ОСОБА_1 за кредитним договором №ML-A02/047/2008 від 19 травня 2008 року (а.с.59).

У судовому засіданні 28 вересня 2022 року представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позовні вимоги задовольнити; представник відповідача, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позову просила відмовити.

Представник третьої особи у судове засіданні не прибув; у заяві від 28 вересня 2022 року просив розгляд справи здійснювати за його відсутності (а.с.59).

Після оголошення в судовому засіданні перерви представники сторін у судове засідання не прибули, поряд з тим подали заяви про продовження розгляду справи за їх відсутності (а.с.69-70).

З урахуванням заяв учасників справи та положень частини третьої статті 194, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом у порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у завах по суті справи, суд встановив такі обставини.

21 червня 2010 року приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С. для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором від 19 травня 2008 року №ML-A02/047/2008 вчинила виконавчий напис №358 (а.с.9), відповідно до якого звернено стягнення на нерухоме майно приміщення секції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить громадянину України ОСОБА_1 на праві власності згідно з договором купівлі-продажу приміщення секції в гуртожитку, посвідченого 20 лютого 2007 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кушнір С.Є. за реєстровим №425. Право власності зареєстроване 05 квітня 2007 року Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №904799 (а.с.63).

У зв`язку із відступленням права вимоги ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло статусу стягувача у виконавчому провадженні на підставі ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі №140/3768/19 (а.с.50-53).

24 січня 2020 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Левчук І.О. відкрито виконавче провадження №61046538 з примусового виконання виконавчого напису №358, виданого 21 червня 2010 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С. про звернення стягнення на нерухоме майно - приміщення секції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві власності. За рахунок коштів вилучених від реалізації у встановленому порядку предмета іпотеки задовольнити наступні вимоги ПАТ «ОТП Банк»: залишок заборгованості за кредитом 41780,60 доларів США, сума відсотків (за період з 02 квітня 2010 року по 14 червня 2010 року) 1740,47 доларів США, сума нарахованої пені за прострочення зобов`язань (за період з 19 жовтня 2009 року по 14 червня 2010 року), що за курсом НБУ станом на 15 червня 2010 року становить 344464,18 грн та 22509,18 грн та 1700,00 грн плати за вчинення виконавчого напису (а.с.43).

Постановою від 10 лютого 2020 року ВП №610465358 головним державним виконавцем Левчук І.О. накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника (крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом), у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 26830,09 грн (а.с.47), яку скеровано до виконання у ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.46).

Постановою державного виконавця від 18 березня 2021 року ВП №610465358 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , що належить боржнику (а.с.48).

На підставі постанови про арешт майна боржника (ВП №610465358) згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 березня 2021 року №57163446 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Левчук І.О. внесено запис про реєстрацію обтяження №41055487 від 18 березня 2021 року (а.с.49).

З матеріалів справи також встановлено, що 18 березня 2021 року державним виконавцем винесено постанову ВП №610465358 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.56).

Як вбачається із довідки ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» від 02 серпня 2022 року №43, станом на 15 грудня 2021 року у ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №ML-А02/047/2008 від 19 травня 2008 року відсутня (а.с.10).

На звернення позивача щодо зняття арешту з майна та коштів, накладених у межах виконавчого провадження №61046538, відповідач листом від 16 серпня 2022 року №50329 повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для таких дій: виконавчий документ повернуто стягувачу та повторно на виконання до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) не надходив і станом на 16 серпня 2022 року на виконанні не перебуває. У свою чергу статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено виключні підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (а.с.5-6).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з коштів та майна за відсутності заборгованості перед стягувачем, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема таких виконавчих документів як виконавчі написи нотаріусів.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону (частини перша та друга статті 13 Закону №1404-VIII).

Приписами частини сьомої статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 56 Закону №1404-VIII. Частинами першою та другою вказаної статті передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII також передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Також приписами частини третьої статті 37 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа до суду, який його видав, а також у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.

У цій справі виконавче провадження №61046538, відкрите для примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 21 червня 2010 року №358, було завершене на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, за змістом якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження. У свою чергу зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

При поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №61046538 на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII у державного виконавця були відсутні законодавчо вмотивовані підстави для зняття арешту з майна та коштів боржника ОСОБА_1 .

Частиною п`ятою статті 37 Закону №1404-VIII обумовлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 12цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Не є спірною та обставина, що виконавчий напис нотаріуса №358, виданий 21 червня 2010 року, повторно стягувачем для примусового виконання до цього часу не пред`являвся.

Як встановлено частиною четвертою статті 40 Закону №1404-VII, у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихчастиною першоюстатті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Також приписами частин третьої, четвертої статті 59 Закону №1404-VIII визначено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону №1404-VIII).

Позивач не оскаржує неправомірність постанов про накладення арешту (на кошти боржника та на майно боржника).

У той же час матеріали справи не містять доказів існування на час звернення позивача у серпні 2022 року підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, перелік яких наведено у частині четвертій статті 59 Закону №1404-VIII, а також згідно з частиною четвертою статті 40 Закону №1404-VII, що не заперечував представник позивача у судовому засіданні.

Наведене вказує на відсутність у державного виконавця безумовних підстав для зняття арешту з коштів та майна ОСОБА_1 одночасно з поверненням виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №61046538, а також на час звернення позивача із заявою у серпні 2022 року. Тому підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з коштів та майна боржника відсутні.

Натомість, як було зазначено вище, відповідно до частини першої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на кошти та майно позивача, накладений у межах виконавчого провадження №61046538, втратив свою актуальність як засіб забезпечення реального виконання виконавчого документа з огляду на фактичне завершення цього виконавчого провадження, а також зважаючи на докази про те, що станом на 15 грудня 2021 року заборгованість перед стягувачем погашена (а.с.10), що третя особа у справі додатково підтвердила у заяві від 28 вересня 2022 року (а.с.59). Окрім цього, відповідач не надав суду доказів наявності виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, а у судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що постанова про стягнення виконавчого збору для примусового виконання не пред`являлася та строк її пред`явлення до виконання закінчився.

Наведене вказує на те, що підстави для продовження існування накладених у межах виконавчого провадження №61046538 арештів на кошти та майно ОСОБА_1 відсутні. Іншого відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Другий відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) вчинити дії, спрямовані на зняття арешту з коштів та майна боржника ОСОБА_1 , накладеного у межах виконавчого провадження №61046538. В іншій частині позовних вимог суд дійшов до висновку про відмову в їхньому задоволенні.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією від 08 вересня 2022 року №0024810075, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.19, 30). Доказів про понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у сумі 496,20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 27А, ідентифікаційний код юридичної особи 35041370), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, 28Д, ідентифікаційний код юридичної особи 36789421) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) вчинити дії, спрямовані на зняття арешту з коштів та майна боржника - ОСОБА_1 , накладеного у межах виконавчого провадження №61046538.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) судові витрати у сумі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк