Рішення № 10650450, 16.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.10                                                                                 Справа № 9/178

ССуддя А.Г.Ворожцов розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", м. Луганськ

до Військової частини 3035, м. Луганськ

про стягнення 93 660 грн. 85 коп.

в присутності представників:

від позивача –Голоколосова Л.І., пров. юрисконсульт, дов. № 40 від 01.01.10,

від відповідача – Козюбердін С.С., дов. № 1/8-15 від 13.01.10

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача:

- 78 119 грн. 20 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію,

- 977 грн. 01 коп. заборгованості за послуги з компенсації перетоків реактивної електричної енергії,

- 14 160 грн. 91 коп. пені,

- 403 грн. 73 коп. 3% річних за договором № 123 від 01.04.04 на постачання електричної енергії.

Відповідач, Військова частина 3035, відзивом на позовну заяву за № 1/8-1585, наданим у судовому засіданні, з позовом погодився частково в частині:

- боргу за активну електроенергію у розмірі 78119,20 грн.,

- боргу за послуги з перетікання реактивної електроенергії у розмірі 977,01 грн.

Щодо інших вимог, відповідач просить відмовити, враховуючи, що згідно зі ст.ст. 21.22 Бюджетного Кодексу України військова частина є розпорядником коштів бюджетного призначення і використовує кошти, які надійшли в порядку виконання Закону України "Про державний бюджет України". При цьому, відповідно до ст. 12 Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" від 26.03.92, фінансування внутрішніх військ провадиться за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів міністерств і відомств, у розпорядженні яких знаходяться об'єкти, що охороняються цими військами.

Оскільки бюджетних асигнувань на виплату пені та 3% річних не передбачено, то в цій частині позову слід відмовити.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір № 123 від 01.04.04 про постачання електричної енергії, за яким він постачав, а відповідач зобов'язався споживати електроенергію та розраховуватися за неї згідно з умовами договору.

Відповідач порушив грошове зобов'язання, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість за активну електроенергію за період лютий –травень 2010 року в сумі 78 119,20 грн. та за реактивну електроенергію за період березень –травень 2010 року у розмірі 977,01 грн.

Крім того, відповідач несвоєчасно здійснив оплату за активну електроенергію за період з жовтня 2008 року по січень 2010 та несвоєчасно розрахувався за послуги з компенсації перетоків реактивної енергії за листопад 2008 року, лютий 2010 року.

На підставі пп. 4.4.1 договору позивачем нарахована пеня за період з жовтня 2008 року по квітень 2010 року за активну електроенергію та за період листопад 2008 року, лютий –квітень 2010 року за реактивну електроенергію за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в загальній сумі 14160,91 грн. відповідно до окремого рахунку, який був вручений відповідачу.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних у загальному розмірі 403,73 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача і відповідача, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірний інтерес та право позивача полягає у стягненні з відповідача заборгованості за активну та реактивну електроенергію з урахуванням пені та 3% річних.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 123 від 01.04.04 про постачання електричної енергії, за яким він постачав, а відповідач зобов'язався споживати електроенергію та розраховуватися за неї згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 7 додатку Порядок розрахунків до вказаного договору розрахунок за спожиту активну електроенергію та інші платежі відповідач повинен здійснювати на підставі виставлених рахунків до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Обсяги спожитої електроенергії за період з жовтня 2008 року по січень 2010 року позивач підтверджує відповідними рахунками-фактурами, звітами про використану електроенергію.

Відповідач порушив грошове зобов'язання, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість за активну електроенергію за період лютий –травень 2010 року в сумі 78 119,20 грн. та за реактивну електроенергію за період березень –травень 2010 року у розмірі 977,01 грн.

Крім того, відповідач несвоєчасно здійснив оплату за активну електроенергію за період з жовтня 2008 року по січень 2010 та несвоєчасно розрахувався за послуги з компенсації перетоків реактивної енергії за листопад 2008 року, лютий 2010 року.

Вирішуючи цей спір, суд врахував таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо визнання суми позовних вимог у повному розмірі і це визнання викладене у письмовій формі у наданому відзиві на позовну заяву, суд приймає цю обставину до уваги.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу у розмірі за активну електроенергію за період лютий –травень 2010 року в сумі 78 119,20 грн. та за реактивну електроенергію за період березень –травень 2010 року у розмірі 977,01 грн., з чим погодився відповідач у своєму відзиві, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо решти позовних вимог.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивач правомірно нарахував відповідачу за весь період прострочення платежів 3% річних у розмірі 403,73 грн., з яким суд погоджується, оскільки ця сума відповідає фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Законодавець встановив, що при цьому повинно бути взято до уваги:

·          ступінь виконання зобов'язання боржником,

·          майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні,

·          не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 ЦК України містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма міститься й у п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Суд приймає до уваги що:

Ш          відповідно до ст. 12 Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" від 26.03.92, фінансування внутрішніх військ провадиться за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів міністерств і відомств, у розпорядженні яких знаходяться об'єкти, що охороняються цими військами,

Ш          штрафні санкції, заявлені позивачем за цим позовом, надмірно великі порівняно з його збитками, крім того, позивач скористався своїм правом нарахування 3% річних, частково компенсувавши свої збитки,

За таких обставин суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені за весь період нарахування до суми 7000,0 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, Військової частини 3035, 91004, м. Луганськ, вул. Щаденко, 17, код 23313902, на користь позивача, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35а, код 31443937:

- заборгованість за активну електроенергію у розмірі 78 119,20 грн. на рахунок 260333019080 у філії ЛОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 304665.

3. Стягнути з відповідача, Військової частини 3035, 91004, м. Луганськ, вул. Щаденко, 17, код 23313902, на користь позивача, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35а, код 31443937:

- заборгованість за послуги з компенсації перетоків реактивної електроенергії у розмірі 977,01 грн., 3% річних –403,73 грн. та пеню –7000,0 грн., крім того, витрати зі сплати держмита у розмірі 936,61 грн. та інформаційно-технічні витрати у розмірі 236,0 грн. на рахунок 2600714999 в ЛОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Луганськ, МФО 304007.

4. В решті позову –відмовити.

Накази видати після набрання законної сили цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 19.07.10.

Суддя                               А.Г.Ворожцов