Рішення № 10650439, 15.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.10                                                                                 Справа № 8/152

За позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Комунального підприємства «Слов’яносербськтепло»Слов’яносербської районної ради, смт Слов’яносербськ Луганської області, -

про стягнення 784429 грн. 06 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Мацко О.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Бережний Р.В. - представник, - довіреність №6/140 від 11.01.10 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ за період з жовтня по грудень 2008 року та з січня по квітень 2009 року у сумі 637482,88 грн., пені у сумі 65204,30 грн., інфляційних нарахувань у сумі 61198,36 грн. та 3% річних у сумі 20543,52 грн., нарахованих позивачем у зв’язку з неналежним виконанням з боку відповідача умов договору №06/08-1193 БО-20, укладеного між сторонами 29.09.08 року.

          Розпорядженням за ступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 30.06.10 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 01.07.10 року до 15.07.10 року у зв’язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке задоволено судом.

          У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

          Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та витребуваних судом документів, а також на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;50).

Оператор поштового зв’язку повернув до суду поштове відправлення про порушення провадження по справі, з доданням довідки про те. що за вказаною адресою відповідач відсутній (а.с.39).

З огляду на викладене суд керується підпунктом 3.6 пункту 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У позові вказано, що відповідач знаходиться за адресою: смт Слов’яносербськ, вул. Гагаріна,36 (а.с.2-4); ця обставина також підтверджується довідкою державного реєстратора виконкому Луганської міської ради №6310788 від 30.06.10 року (а.с.43-45).

За таких обставин суд вважає, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          29.09.08 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №06/08-1193 БО-20 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання, згідно якому постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти його та оплатити у обсязі, зазначеному у ст. 2 цього договору (п.1.1).

Постачальник зобов’язався поставити покупцю за період з 01.10.08 по 31.12.08 року природний газ у обсязі 280,2 тис. куб. м (п.2.1).

Право власності на газ переходить від постачальника до покупця у пунктах приймання-передачі (п.4.2).

Ціна за 1000 куб.м газу встановлена на рівні 1519,50 грн. (п.5.1).

Ціна на газ може змінюватися за умов, визначених пунктом 5.3 договору.

Оплата за газ та послуги за його транспортування здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:

перша оплата –у розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу –не пізніше 10 числа поточного місяця;

подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та послуги з його транспортування здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1).

За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.7.1). У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині поставки газу з 01.10.08 року по 31.12.08 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п.11.1) (а.с.11-16).

26.11.08 року сторони уклали додаткову угоду №1, якою визначили ціну 1000 куб. м газу з 07.11.08 року на рівні 1565,26 грн.; з 15.11.08 року –на рівні 1857,31 грн. (а.с.17-19); 30.01.09 року –додаткову угоду №2, якою: встановили, що у період з січня по квітень 2009 року постачальник здійснить продаж 1558,20 тис. куб. м природного газу; ціна за 1000 куб. м газу з 01.01.09 року становить 2570,70 грн.; продовжили термін дії договору до 30.04.09 року (а.с.20-21), а 28.04.09 року –додаткову угоду №3, якою встановили, що ціна 1000 куб. м газу з 01.01.09 року по 12.01.09 року становить 2861,62 грн. (а.с.22).

Позивач надав до справи документальні докази факту постачання ним на користь відповідача природного газу, а саме: підписані сторонами за цим спором акти передачі-приймання природного газу (усі –без порядкових номерів):

від 31.10.08 року –на поставку 10,133 тис. куб. м газу на суму 15397,10 грн.;

від 30.11.08 року –на поставку 96,283 тис. куб. м газу на суму 103223,82 грн.

від 31.12.08 року –на поставку 130,199 тис. куб. м газу на суму 241820,17 грн.;

від 31.01.09 року –на поставку 142,898 тис. куб. м газу на суму 367347,89 грн.;

від 28.02.09 року –на поставку 112,672 тис. куб. м газу на суму 289645,91 грн.;

від 31.03.09 року –на поставку 91,039 тис. куб. м газу на суму 234033,96 грн.;

від 30.04.109 року –на поставку 15,425 тис. куб. м газу на суму 39653,05 грн.;

від 30.04.09 року –на поставку 142,898 тис. куб. м газу на суму 224782,01 грн., - а всього на загальну суму 1370479,98 грн. (а.с.23-30).

Позивач стверджує, що відповідач частково –на суму 732997,10 грн. - сплатив вартість отриманого газу, у зв’язку з чим залишок основного боргу на день вирішення спору становить 637482,88 грн., на яку позивач, керуючись чинним законодавством та умовами договору, нарахував:

          пеню за період з 08.12.09 року по 08.06.10 року у сумі 65204,30 грн.;

          інфляційні нарахування з травня 2009 року по березень 2010 року у сумі 61198,36 грн.;

          3% річних у сумі 20543,52 грн., - а всього на суму 784429,06 грн., які просить стягнути з відповідача.

          Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Як сказано у ст. 627 ЦКУ, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Уклавши вищезгаданий договір купівлі-продажу, сторони взяли на себе низку зобов’язань та отримали низку прав.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, мають комплексний характер та належать до відносин купівлі-продажу та надання послуг.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

Стаття 901 Цивільного кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

          Договір про надання послуг є відплатним (ст.903 ЦКУ).

          З обставин справи вбачається, що позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662,663 та 901 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором протранспортовану кількість товару (природного газу).

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Відповідач відповідно до ст. 901 ЦКУ також зобов’язаний оплатити вартість послуг з транспортування газу, яка закладена у загальну вартість 1000 куб. м газу за договором.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          У частині 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) сказано, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими актами законами або договором.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ; ч. 1 ст. 224 ГКУ).

          Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для її стягнення встановлено річний термін.

          Позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, дотримався вимог чинного законодавства.

           При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49,ст.75, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Слов’яносербськтепло», ідентифікаційний код 34767448, яке знаходиться за адресою: смт. Слов’яносербськ, вул.Гагаріна,36 Луганської області, - на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ідентифікаційний код 31301827, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Шолуденка, 1, - основний борг за поставлений природний газ у сумі –637482 (шістсот тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 88 коп., пеню у сумі 65204 (шістдесят п’ять тисяч двісті чотири) грн. 30 коп.; 3% річних у сумі 20543 (двадцять тисяч п’ятсот сорок три) грн. 52 коп., інфляційні нарахування у сумі 61198 (шістдесят одна тисяча сто дев’яносто вісім) грн. 36 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 7844 (сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 30 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 15.07.10 року за згодою позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 19 липня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа