Рішення № 106504100, 19.09.2022, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/7570/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участі секретаря судового засідання Степанової Н.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в грудні звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_4 , ТДВ «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24.12.2020 року приблизно о 11:00 год. по вул. Іллічівська дорога, в напрямку міста Чорноморськ, водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем «ЗИЛ-ММЗ 45021» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху, чим допустив зіткнення з автомобілем «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . Факт ДТП підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 24.12.2020 року, у якому зазначено, що ОСОБА_4 визнав свою вину. Внаслідок ДТП, ОСОБА_3 як власнику транспортного засобу «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 було завдано матеріальну шкоду, оскільки авто отримало механічні пошкодження. Цивільно правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в ТДВ «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201327989.

Адвокатом в інтересах позивача було здійснено запит до ТДВ «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ» з метою надання інформації,чи дійсно наявне страхування власника наземного транспортного засобу «ЗИЛ-ММЗ 45021» д.н.з. НОМЕР_1 за полісом № 201327989 станом на 24.12.2020 року, проте відповіді на запит отримано не було.

24.12.2020 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Генерального директора ТДВ «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ» з відповідною заявою про страхове відшкодування з усіма необхідними документами для визнання дорожньо-транспортної пригоди страховим випадком та для виплати страхового відшкодування. Проте відповідач ТДВ «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ» відповіді не надав. Крім цього позивач зазначає, що він звернувся за правовою допомогою в Адвокатське об`єднання «Захист» з метою представництва його інтересів в даному процесі, сума витрати складає 4000, 00 грн. також позивач звертався до незалежного оцінювача, СПД ОСОБА_5 для проведення експертного товарознавчого дослідження з метою визначення вартості матеріального збитку спричиненого йому, як власнику автомобіля «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП, та вартість послуг оцінювача складає 3500,00 грн. Відповідно до висновку №233-21 вартість матеріального збитку завданого власнику становить 38 221,77 грн., вартість відновлювального ремонту на момент проведення дослідження становить 56 371, 43 грн. відповідно до п.9.2 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 50 тисяч грн. на одного потерпілого, а тому позивач вважає за необхідне стягнути з страхової компанії на свою користь суму у розмірі 50 000,00 грн. Така сума грошового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн. не покриває повністю понесені позивачем збитки, адже вартість відновлювального ремонту становить 56 371, 43 грн., що є значно більшою сумою. Також позивач витрачав кошти на оплату місця тимчасової стоянки автомобіля, а саме 6 600, 00 грн. Також вказує що внаслідок ДТП діями відповідача йому було завдано і моральних страждань, а саме були щоденні думки та спогади про наслідки ДТП, тривога, страх, переживання, незручності, побоювання за своє здоров`я, приниження, почуття образи, після ДТП він переніс значний емоційний стрес, та оцінює моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн., які просить стягнути з ОСОБА_4 . Загальна сума матеріального збитку завданого позивачу становить 70 471, 43 грн., а саме 50 000, 00 грн. просить стягнути з страхової компанії, 20 471, 43 грн. різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 908,00 грн. просить стягнути з відповідачів.

Ухвалою судді від 05.01.2022 року провадження по справі відкрито, призначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

26.01.2022 року до суду представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Каракаш І.П. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в повному обсязі. Позицію обґрунтував тим, що вимогу про стягнення в сумі 6371,43 грн., як суму що перевищує ліміт оплати за полісом страхування відповідач ОСОБА_4 не визнає, адже з висновку експерта № 233-21 від 01.11.2021 року КТЗ «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 слідує, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного КТЗ (його складових) визначається 38 221,77 грн. вартість відновлювального ремонту авто без урахування коефіцієнта фізичного зносу 56371,43 грн. Тобто суд може стягнути суму із відповідачів на користь позивача вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 38 221,77 грн., та дана сума не перевищує ліміт 50 000,00 грн., і позивач не має права на стягнення суми 6 371, 43 з ОСОБА_4 . Також сума 3500,00 грн. які позивач сплатив експерту, взагалі визначення розміру збитків це обов`язок страховика, а тому таку суму ОСОБА_4 не повинен сплачувати. Стосовно суми 6600, 00 грн. ця сума також повинна бути покладено на страховика, а не на ОСОБА_4 . Щодо стягнення коштів в розмірі 4000,00 грн. відповідач також не визнає, адже якщо б страхова все виплатила, тоді б позивач не звертався за допомогою до адвоката, а тому його вини в цьому немає. А також, з чого визначена сума моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. відповідачу не зрозуміло, якими доказами така сума підтверджується, тому він проти стягнення вказаних коштів.

Від представника ТДВ «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ» відзиву до суду не надходило.

Ухвалою суду від 03.05.2022 року продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 06.06.2022 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити. Зазначив у своїх поясненнях, що саме внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 було пошкоджено транспортний засіб ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 свою вину він визнав. 24.12.2020 року ОСОБА_3 звернувся до Генерального директора «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ» з відповідною заявою про страхове відшкодування з усіма необхідними документами для визнання дорожньо-транспортної пригоди страховим випадком та для виплати страхового відшкодування. Проте відповідач ТДВ «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ» відповіді не надав. Європротокол було складено згідно вимог і форми та повідомлено страхову про ДТП у встановленому законом порядку, відповідно до якого для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування. Що стосується витрат на правову допомогу - то вони підтверджені та відповідають дійсності. Згідно висновку експерта вартість матеріального збитку завданого власнику авто 38 221,77 грн., вартість відновлювального ремонту на момент проведення дослідження 56 371, 43 грн., а тому, сума 50 000,00 грн., яка покладається на страхову повністю не покриває збитки завдані ДТП, адже сума 56 371, 43 грн. вищою. Що стосується оренди, послуг експерта - то ці витрати сталися після та внаслідок ДТП з вини ОСОБА_4 , а тому повинні бути сплачені ним. У відповіді на відзив представник ще раз перерахував всі понесені страждання, негативні наслідки для позивач, які сталися після ДТП та вважає що сума 20 000, 00 грн. повинна бути задоволена в якості відшкодування завданих моральних страждань.

Представник відповідача, адвокат Каракаш І.П. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в частині вимог до відповідача ОСОБА_4 . Ще раз наголосив, що всі складові в загальному розмірі 40 471,43 грн., які позивач просить стягнути з його клієнта жодним чином не обґрунтовані та не доведені. Підтримав викладене в відзиві на позов. Щодо вимог до страхової то просив суд задовольнити такі.

Представник ТДВ «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ» в судове засідання не з`явився, як зазначалось відзиву до суду не подав, заяв та клопотань на адресу суду не надсилав, заяви про розгляд справи у їх відсутність, суду також не надали. Товариство повідомлялося неодноразово про час, дату та місце розгляду справи, однак судова кореспонденція повернута на адресу суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», крім того повідомлялися шляхом розміщення оголошення про розгляд справи за їх участю на офіційному вебсайті Судова влада.

Суд також зазначає, що 31.01.2022 року представником позивача до суду надіслано відповідь на відзив, однак такий надійшов з порушеннями норм процесуального права, а тому судом до уваги не приймається.

Враховуючи думку сторін, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника відповідача ТДВ «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ», приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи за вказаної явки сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути виз начено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Як визначено нормами статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Закріплення загальних засад цивільного законодавства в ЦК України свідчить про підтвердження законодавцем природного права як "першоджерела" цивільного законодавства, що випливає із раціональності і розумності. Структуру природного права становлять норми і норми-принципи, які визначають поведінку людей у суспільстві незалежно від позитивного права, до складу якого, в свою чергу, входять норми цивільного законодавства і міжнародні договори України.

Норми-принципи мають загальнообов`язковий характер, і тому їх дотримання та облік при законотворчості і розгляді конкретних правових ситуацій є обов`язковою вимогою закону. Практичне значення цього положення полягає, зокрема в тому, що суд повинен не лише механістично аналізувати конкретні юридичні документи, але й осмислювати принципи і цілі, що покладено в основу їх прийняття.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Через призму природних принципів справедливості, добросовісності і розумності має оцінюватися і тлумачитися все позитивне і природне право і наслідки його застосування. Основне призначення цього принципу вбачається в «наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, установити об`єктивну істину». Закріплений вітчизняним законодавцем принцип справедливості, добросовісності і розумності має визнаватися не сукупністю трьох принципів, а єдиним принципом, який проявляється в єдності взаємопов`язаних трьох складових, що є традиційним для європейського приватного права.

Справедливість є конкретною та універсальною за сферами використання категорією, що адекватно може бути реалізована через невичерпну багатоманітність правозастосовної діяльності і захищається судом, коли несправедливість стає нестерпною. Добросовісність має «обмежувальну» функцію, згідно з якою правило, обов`язкове для сторін не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за даних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених законом. У цьому зв`язку всі правила, які створюються сторонами чи законом підпадають під контроль судів не для того, щоб оцінити їх внутрішню справедливість, а для того, щоб вирішити чи не призведе їх застосування в конкретній справі до несправедливих результатів. Суди приймають рішення «contra legem» (тобто, всупереч формальному, державному закону), якщо дотримання норм закону призведе до явно несправедливого щодо сторін результату.

Отже, «концепція добросовісності може використовуватися в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила». При цьому сферою застосування справедливості є "виправлення закону там, де він має недоліки через свою загальність".

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

24.12.2020 року приблизно о 11:00 год. по вул. Іллічівська дорога, в напрямку міста Чорноморськ, водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем «ЗИЛ-ММЗ 45021» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху, чим допустив зіткнення з автомобілем «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 .

У зв`язку з відсутністю травмованих (загиблих) людей, згоди обох водіїв щодо обставин скоєння ДТП, зокрема, визнанням вини у її скоєнні водієм автомобіля «ЗИЛ-ММЗ 45021» д.н.з. НОМЕР_1 , позивачем на місці події було спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Після складення спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, сторонами було залишено місце дорожньо-транспортної пригоди без інформування відповідних підрозділів Національної поліції про її настання.

Сторони скористались правом на складання спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду «Європротокол», що підтверджується наданою копією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Суд визнає Європротокол як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.

Так, з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011, яким внесено зміни та доповнення до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дозволено учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Згідно п. 33.2 ст. 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

На виконання Закону України від 17.02.2011, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у Європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, отже водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Таким чином, Європротокол або Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 24.12.2020 року, яке складене сторонами по справі відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню, а обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Так, суд за змістом Європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.

Внаслідок ДТП, ОСОБА_3 як власнику транспортного засобу «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 було завдано матеріальну шкоду, адже авто отримало механічні пошкодження.

Як зазначено в Європротколі, цивільно правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в ТДВ «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201327989.

В той же день, 24.12.2020 року позивачем подано вищевказане спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та додаток до повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду (яка оформляється Європротоколом) до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.». на підтвердження зазначеного, до позову долучено завірену копію додатку до повідомлення про ДТП від 24.12.2020 року та самого повідомлення про ДТП що мала місце 24.12.2020 року.

Проте, відомостей про те, що позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду 24.12.2020 року, як він зазначає в позовній заяві матеріали справи не містять. Квитанції, як на підтвердження того, що ним надіслано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду 24.12.2020 року в матеріалах справи немає, жодного підтвердження прийняття листа у відділенні пошти 24.12.2020 року немає. Крім того, опису, який би підтвердив, що саме повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та додаток до нього позивач надсилав на адресу відповідача також немає. На відтиску штемпеля в лівому куті додатку до повідомлення міститься лише форма для заповнення про одержання відповідною особою, однак вона не заповнена.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; г) підпис заявника та дата подання заяви. При цьому вказана норма права також встановлює обов`язок особи, яка має право на страхове відшкодування, надати страховику відповідні документи, передбачені статтею 35.2 Закону.

Таким чином, для отримання страхового відшкодування, матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов`язкове подання потерпілим чи іншого особою, яка має право на отримання відшкодування, страховику заяви про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких закріплений у п.35.2 вказаної статті.

Згідно із п. 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

В свої позовній заяві позивач не вказує про те, що він звертався до страховика з пакетом документів з матою отримання виплати страхового відшкодування, та матеріали справи підтвердження цього не мають та стороною в судовому засіданні не надані, таким чином, позивачем порушено спеціальний порядок для отримання страхового відшкодування, який включає в себе обов`язкове подання заяви про страхове відшкодування, а тому ТДВ «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ» фактично було позбавлене можливості прийняти рішення про здійснення або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Таким чином, з урахуванням того, що у матеріалах справи відсутні відомості того, що позивач вчасно, у встановлені Законом строки, звернувся до страховика з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а також враховуючи відсутність рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати, яка може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку, суд приходиться до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача до ТДВ «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ».

В частині стягнення матеріальних збитків з відповідача ОСОБА_6 , які як зазначає представник позивача, не можуть бути покриті зі сторони страхової компанії, та не покриває збитки завдані ДТП, адже сума 56 371, 43 грн. є вищою за суму страхового відшкодування, а тому, на думку представника позивача, відповідач ОСОБА_4 має сплатити таку різницю, а також сплатити і інші витрати позивача за експертне дослідження, оренду площадки та інше, суд відмовляє, оскільки вказані збитки є похідними, задоволення яких, в даному випадку залежить від доведеності основних позовних вимог, а саме розміру страхового відшкодування, до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.Ес.АЙ».

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до положень п.9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та 81 ЦПК України.

Позивач посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди перенесла стрес, нервувала та перебувала у моральних переживаннях у зв`язку з пошкодженням її майна.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив, що суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс.

При наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, як безумовні і, враховуючи ступінь їх глибини.

Однак на думку суду зазначена сума позивачем у 20 000,00 грн. є дещо завищеною, не відповідає дійсним обставинам справи, глибині та періоду страждань, не ґрунтується на засадах розумності та справедливості, а тому суд приходить до висновку про зменшення розміру стягнення моральної шкоди до 10 000,00 гривень.

Крім того, з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути судовий збір за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 908 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,81,82,141,263-265,279-280,354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 29.09.2022 року.

Головуючий: Є.М. Панасенко