Рішення № 106503340, 07.09.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2022Справа № 910/15063/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є. А., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" (вул. Дегтярівська, будинок 45, приміщення № 3, місто Київ, 03113, код 39609766)

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (вул. Лейпцизька, будинок 1-А, 02222, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 03327664)

про розірвання договору

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" (далі позивач) до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі відповідач) про розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.08.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір на надання послуг водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 14211/4-1-09 (далі договір), проте у зв`язку зі змінами законодавства позивач наразі не має права надавати відповідні послуги споживачам. Позивач звертався до відповідача з листом про припинення дії договору, який залишений останнім без задоволення, при цьому відповідач продовжує надсилати позивачу рахунки на оплату по договору, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" просить суд розірвати вказаний договір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" без руху.

06.10.2021 до відділу діловодства суду представником позивача подано заяву про долучення доказів усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.11.2021.

У підготовчому засіданні 03.11.2021 судом оголошено перерву до 01.12.2021.

15.11.2021 до відділу діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що не визнає позов, вважає його безпідставним та необґрунтованим, оскільки дії відповідача жодним чином не порушують прав та законних інтересів позивача, також законом не передбачений такий спосіб захисту як визнання договору припиненим з певного моменту, при цьому відповідач є виробником та постачальником, а позивач споживачем питної води відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", втім позивач до теперішнього часу не повідомив відповідача щодо вибору моделі договірних відносин.

30.11.2021 до відділу діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" подано відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем у відзиві, оскільки Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" самостійно звернулося до позивача з листом щодо зміни договірних відносин, при цьому продовжує надсилати рахунки на підставі договору. Щодо неповідомлення відповідача про обрану модель договірних відносин позивач зазначає, що є управляючою компанією, а не співвласником багатоквартирного будинку, при цьому рішення про обрання позивача у якості колективного споживача послуг з постачання питної води не приймалось. Позивачем надіслано відповідачу лист-повідомлення вих. №91 від 29.06.2021 про припинення дії договору, а тому договір є припиненим відповідно до п. 7.1. договору. Позивач не є споживачем послуг, які надаються відповідачем, а закон не зобов`язує позивача укласти договір про надання послуг.

У підготовчому засіданні 01.12.2021 суд на місці ухвалив продовжити строки підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 23.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 підготовче засідання відкладено на 13.01.2022.

Підготовче засідання, призначене на 13.01.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 підготовче засідання призначено на 03.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/15063/21 до розгляду по суті на 02.03.2022.

Розгляд справи по суті, призначений на 02.03.2022, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 розгляд справи по суті призначено на 06.07.2022.

06.07.2022 до відділу діловодства суду представником відповідача подано пояснення, у яких зазначено, що у грудні 2021 року повноважними представниками позивача та відповідача були проведені обстеження будинків №10-а та 16 по вул. Борщагівській у м. Києві, за результатами якого виявлено, що в будинку №16 по вул. Борщагівській наявний водомірний вузол та полив, також з грудня 2021 року нарахування за спожиті послуги мешканцями будинків №10-а та 16 по вул. Борщагівській у м. Києві здійснюється безпосередньо ПрАТ "АК "Київводоканал". Отже, на даний час договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 від 19.08.2015 №14211/4-1-09 діє в частині надання ТОВ "УК "Політех" послуг з водопостачання та водовідведення за власні потреби.

06.07.2022 вказані пояснення відповідача також надійшли через підсистему "Електронний суд".

У судовому засіданні 06.07.2022 судом оголошено перерву розгляду справи по суті до 03.08.2022.

Розгляд справи по суті, призначений на 03.08.2022, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 розгляд справи по суті призначено на 07.09.2022.

У судовому засідання 07.09.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити.

У судовому засіданні 07.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

19.08.2015 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" (далі абонент) укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №14211/4-1-09 (далі договір), за змістом пункту 1.1. якого цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за №37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за №4033/6691, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за №1879, зареєстрованими у головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за №44/903, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

За умовами підпункту 2.2.1. пункту 2.1. договору постачальник щомісячно направляє до банківської Абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором (п. 7.1. договору).

01.06.2021 Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" лист повідомлення щодо зміни договірних відносин (вих. №7110/8/8/02-21), у якому з посиланням на норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги" повідомило, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклади з виконавцем комунальної послуги договори, з такими споживачами укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

29.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" направило Публічному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" лист вих: № 91 від 29.06.2021, яким повідомило відповідача про припинення дії договору на підставі п. 7.1., а також просило вжити заходів з переведення власників жилих та нежитлових приміщень за адресами вул. Борщагівська, 16 та вул. Борщагівська 10-А на індивідуальні договори з моменту припинення договору.

Вказаний лист відповідач отримав 07.07.2021, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0304804449085.

Однак, після настання наведених обставин позивач отримав від відповідача рахунок на оплату №2008001028 від 20.08.2021 за серпень 2021 на суму 40 809, 35 грн на підставі договору №14211/4-1-09 від 19.08.2015.

Так, позивач зазначає, що укладений між сторонами договір №14211/4-1-09 від 19.08.2015 є розірваним з 30.06.2021, крім того Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" не є надавачем послуг з водопостачання, а отже у зв`язку зі змінами в законодавстві не має права (не повноважний) укладати договір та надавати відповідні послуги споживачам (співвласникам багатоквартирного будинку).

В свою чергу, як зазначає позивач, дії відповідача щодо надсилання рахунків на оплату свідчать про порушення прав позивача та нерозірвання договору на водопостачання з боку відповідача.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №14211/41-02 від 19.08.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія ""Політех" та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» з 30.06.2021.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, при цьому відповідач є виробником та постачальником, а позивач споживачем питної води відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", втім позивач до теперішнього часу не повідомив відповідача щодо вибору моделі договірних відносин.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, до особи, яка порушила це право, з метою його захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №910/2062/18.

Відповідно до вимог статті 14 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про розірвання договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №14211/41-02 від 19.08.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" з 30.06.2021.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

В той же час, статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Лист позивача вих: № 91 від 29.06.2021 з повідомленням про припинення дії договору на підставі пункту 7.1. відповідач отримав 07.07.2021.

Отже, враховуючи повідомлення позивачем відповідача про припинення договору та відсутність у матеріалах справи будь-яких інших доказів продовження дії договору, станом на момент розгляду справи строк дії договору №14211/41-02 від 19.08.2015 на надання послуг водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі закінчився.

Суд зазначає, що розірваний може бути лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), а відтак вимога позивача про розірвання договору №14211/41-02 від 19.08.2015 з 30.06.2021 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.

При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи позивача щодо порушення його прав за наслідком самого лише надсилання відповідачем рахунків на оплату згідно договору.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Водночас, рахунок на оплату є документом, який містить лише платіжні реквізити на перерахування коштів; виставлення таких рахунків не створює жодних правових наслідків для сторін в частині дії укладеного договору.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу, не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів щодо можливості розірвання договору на надання послуг водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, як і не довів наявності порушення своїх прав з боку відповідача.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору належить покласти на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА