Рішення № 106500233, 19.09.2022, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3868/21

2/0203/333/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю представника позивача - Ососкова О.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 06.03.2008 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір №DNI0GA00000173, відповідно до умов якого останньому було видано кредит в сумі 38500 доларів США. Посилаючись на те, що свої зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконує, в зв`язку з чим, станом на 26.08.2021 року виникла заборгованість в сумі 279479,22 долари США, що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 39382,58 долари США, за відсотками в сумі 50168,74 долари США, по комісії за користування кредитом в сумі 1965,07 долари США, пені в сумі 187963,53 долари США, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 89551,32 долари США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 2391020,24 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 39382,58 долари США, за відсотками в сумі 50168,74 долари США, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 21.10.2021 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 16.02.2022 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засіданні за викликами повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

За вказаних обставин, а також враховуючи думку представника позивача, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ч.4 ст.223, ст.ст.280,281 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ст.ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06.03.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір №DNI0GA00000173, відповідно до умов п.8.1 якого банк зобов`язався надати позичальнику кошти на строк з 06.03.2008 року по 06.03.2028 року, в розмірі 46770 доларів США на наступні цілі: 38500 доларів США на особисті потреби; 8270 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору; зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Періодом сплати вважати період з 21 по 28 число кожного місяця.

Як зазначив позивач, вбачається із розрахунку заборгованості та не спростовано відповідачем, останній свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, своєчасно кошти на погашення кредиту та відсотків не сплачував.

З урахуванням цього, банк у відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України набув право вимоги щодо дострокового повернення виданого кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

В своєму позові банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 26.08.2021 року в сумі 89551,32 долари США, з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 39382,58 долари США, за відсотками в сумі 50168,74 долари США.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Таким чином гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, при цьому відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка ним отримана.

За таких обставин, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству і суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Відповідні висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16.

Крім того, у цій постанові Великої Палати Верховного Суду, а також у постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14 вказано, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. Тому, у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №DNI0GA00000173 від 06.03.2008 року, яка виникла станом на 26.08.2021 року, в сумі 89551,32 долари США, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 39382,58 долари США, заборгованості по відсотками за користування кредитом в сумі 50168,74 долари США, а також у відповідності до ст.141 ЦПК України стягнути судовий збір в сумі 35865 грн. 30 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.524,526,533,626,628,1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,223,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського,1д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №DNI0GA00000173 від 06 березня 2008 року, яка виникла станом на 26 серпня 2021 року, в сумі 89551,32 долари США, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 39382,58 долари США, заборгованості по відсотками за користування кредитом в сумі 50168,74 долари США, а також стягнути судовий збір в сумі 35865 грн. 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2022 року.

Суддя С.Ю.Казак