Рішення № 10649942, 29.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/29029.07.10           За позовом Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Великоснітинське Навчально-дослідне господарство ім. О.В. Музиченка"

до Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс"

про примусове стягнення 29990,55 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Сікан Ю.Л. дов. № 187 від 14.10.2009

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

01.06.2010 року Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України "Великоснітинське Навчально-дослідне господарство ім. О.В. Музиченка" (далі - Позивач) звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс" (далі-Відповідач) заборгованості у сумі 29990, 55 грн.

Крім того, Позивач просив покласти на Відповідача судові витрати у сумі 300,00 грн. сплаченого при поданні позову державного мита, 236,00 грн. –витрат з оплати послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

08.06.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/290, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 30.06.2010 року.

30.06.2010 представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав порушення умов Договору.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи на адресу вказану у позовній заяві та довідці з ЄДРПОУ: 04201, м. Київ, вул. Майорова, буд. 2., відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до ст.87 ГПК України, ухвали розсилаються сторонам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку.

Відповідно до ст.93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Пунктом 11 ст.19 названого Закону встановлено, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Тобто, у т.ч. відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Матеріалами справи доведено, що ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилалися судом за місцем державної реєстрації відповідача, яке значиться у Єдиному державному реєстру згідно витягу з ЄРДПОУ.

За загальними приписами господарського процесуального судочинства, судам ставиться в обов'язок лише повідомлення належним чином сторін у справі про час і місце розгляду справи, і не вимагається їх розшук, у випадку нез'явлення представників сторін у судове засідання.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений про час і місце засідання суду, але не використав свого права на участь у розгляді справи.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

16.03.2010 року між Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України "Великоснітинське Навчально-дослідне господарство ім. О.В. Музиченка" (далі –Позивач, Продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Завод дитячого харчування "Салюс" (далі –Відповідач, Покупець) було укладено договір купівлі –продажу молока коров’ячого, незбираного від 16.03.2010 року, відповідно до умов якого Продавець бере на себе зобов’язання виробити визначену Договором сировину –молоко коров’яче незбиране охолоджене (надалі - Товар) та передати його у власність Покупцю, а Покупець зобов’язується прийняти цю сировину та оплатити її за встановленими Договором цінами.

Згідно до п.1.9 Положення про Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України "Великоснітинське Навчально-дослідне господарство ім. О.В. Музиченка", затвердженого 23.12.08 ректором Національного університету біоресурсів і природокористування України Підрозділ може бути стороною в суді.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором          купівлі-продажу одна сторона (Продавець) передає або зобов'язується передати майно (Товар) у власність другій стороні (Покупцеві), а Покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.4 цього Договору розрахунки за прийняте молоко проводяться Відповідачем шляхом оплати узгодженої сторонами ціни за 1 тн. молока з урахуванням фактичного вмісту масової частки жиру і білків, шляхом перерахування коштів Покупцем платіжним дорученням на рахунок Продавця.

У п.3.2 договору сторони встановили, що ціна має бути визначеною у «Протоколі узгодження цін», проте, в силу положень п.3.3 така ціна може змінюватись.

3.4 цього Договору Покупець перераховує вартість отриманої сировини та кошти дотацій за продане молоко сільгосптоваровиробнику на рахунок Продавця протягом десяти банківських днів з дня фактичного отримання від Продавця партії молока.

Суд бере до уваги, що ні договір, ні первісна документація не містять вартості і ціни товару, втім, така істотна умова узгоджена сторонами у приймальній квитанції №14 від 01.04.09 за період з 01по31.03.09 та акті звірки взаємних розрахунків станом на 18.02.10., який підписаний представниками сторін , а їх підписи скріплені печатками.

На виконання умов Договору Позивачем було вироблено продукцію та передано її Відповідачу на загальну суму 29990,55 грн., що підтверджується приймальною квитанцією № 14 від 01.04.2009, товарно-транспортними накладними на перевезення молочної сировини № 56 від 16.03.2009 року, № 60 від 23.03.2009 року та Довіреністю серія ЯПО № 687134 на отримання товарно-матеріальних цінностей і актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідач порушив умови договору, за поставлений товар не розрахувався.

Таким чином станом на день розгляду справи заборгованість Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс" перед Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України "Великоснітинське Навчально-дослідне господарство ім. О.В. Музиченка" становить 29 990,55 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що Позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених Позивачем у позовній заяві.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманої продукції (п. 3.4 Договору), проте Відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за отриманий товар не розрахувався, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 29 990,55 грн.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 29 990,55 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс»(01010, м. Київ, вул. Майорова, 2, код ЄДРПОУ 21571406), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення, на користь Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Великоснітинське Навчально-дослідне господарство ім. О.В. Музиченка" (08500, Київська область, Фастівський район, с. Велика Снітинка, вул.. Леніна, 101, код ЄДРПОУ 33441774) 29 990 (двадцять дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто),55 грн. основного боргу, 300 (триста),00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.Д. Курдельчук