Рішення № 10649844, 08.04.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2010 р. Справа № 3/44

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.

При секретарі судового засідання: Ковалюк С.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Альтера", вул. Рибальська, 13, м. Київ, 03680

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс", вул. Долинська, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення заборгованості в розмірі 20 445 грн. 98 коп., в тому числі: 15 655 грн. 26 коп. основного боргу, 908 грн. 25 коп. 3% річних та 3 882 грн. 47 коп. інфляційних збитків.

За участю представників сторін:

Від позивача: Винарчук С.В. - представник, (довіреність № б /н від 15.02.10)

Від відповідача: не з"явилися.

в с т а н о в и в:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Альтера" заявило вимогу до товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс" про стягнення заборгованості в розмірі 20 445 грн. 98 коп., в тому числі: 15 655 грн. 26 коп. основного боргу, 908 грн. 25 коп. 3% річних та 3 882 грн. 47 коп. інфляційних збитків.

          Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 20 990 грн. 96 коп., з яких: 15 655 грн. 26 коп. основного боргу, 4 255 грн. 45 коп. інфляційних втрат та 980 грн. 25 коп. 3% річних.

          Враховуючи вищевикладене, вимоги ст. 22 ГПК України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до змінених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

          Відповідач в судове засідання жодного разу не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від 09.03.10р. та 30.03.10р. з повідомленням про вручення поштового відправлення.

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз"яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

          При цьому, відзиву на позов та письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього суду не надходило.

          Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обгрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства встановив наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи позивачем 06.05.08р. відповідно до видаткової накладної № СВ-005811 за довіреністю ЯОМ № 775700 від 06.05.08р. та 18.06.08р. відповідно до видаткової накладної № СВ-0007967 за довіреністю ЯПД № 232106 від 18.06.08р. відпущено відповідачу товару на загальну суму 24786 грн. 50 коп. включаючи ПДВ 20% (рахунок-фактура № СВ-07956 від 16.04.08р. та рахунок-фактура № СВ-11435 від 06.06.08р.). Позивач вказує, що відповідачем зроблено часткову оплату (по зазначеному рахунку-фактурі) за поставлений товар в сумі 7 131 грн. 24 коп.           

          Оскільки строк, термін виконання боржником зобов"язання в накладних не встановлений, позивач звернувся до відповідача претензією № 116-юр/08-09 від 04.08.09р. про оплату решти поставленого товару.

          Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній свої зобов"язання виконав неналежним чином, за отриманий товар розрахувався частково, у зв"язку з чим, виникла заборгованість, яка станом на час звернення з позовом до суду становить 15 655 грн. 26 коп. та складає предмет позову.

          Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до приписів ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов"язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Складовою частиною цивільних правовідносин є цивільно-правові зобов"язання. Виконання цивільно-правового зобов"язання передбачає, зокрема, вчинення боржником певних дій відносно предмету зобов"язання - матеріальних благ (грошей), у зв"язку з передачею яких втановлюються зобов"язання.

          У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов"язання, а саме: зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.

          Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як зазначалось вище, заявлена позивачем претензія № 116-юр/08-09 від 04.08.09р. з вимогою погасити існуючу заборгованість виконана відповідачем частково в сумі 2 000 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СВ-07956 від 16.04.08р.

          Таким чином, на підставі норм чинного цивільного та господарського Кодексів, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

          З огляду на виконане, суд робить висновок про те, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу товару, в силу яких у позивача виникло право вимагати у відповідача кошти за отриманий ним товар, а у останнього - обов"язок його оплатити.

          Про виконання позивачем обов"язку щодо поставки товару свідчать документальні докази, що знаходяться в матеріалах справи.

          Доказів, які б свідчили про виконання обов"язку відповідачем щодо оплати за поставлений товар суду не подано. Невиконання відповідачем вимоги про оплату порушує інтереси позивача, оскільки строк виконання зобов"язання щодо оплати товару у відповідача настав на підставі виставленої вимоги і сума 15 655 грн. 26 коп. є простроченою.

          Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 15 655 грн. 26 коп. основного боргу обгрунтованими.

          Щодо вимог позивача про стягнення 4 355 грн. 45 коп. інфляційних збитків та 980 грн. 25 коп. 3% річних.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до поданого розрахунку, відповідачу нараховано 4 355 грн. 45 коп. інфляційних збитків та 980 грн. 25 коп. 3% річних (розрахунок додається).

          Як вбачається з заявленої позивачем вимоги, прострочення зобов"язання, відповідно до ст. 530 ЦК України виникло з 12.08.09р., а відтак, нарахування інфляційних і річних необхідно було здійснювати з цього періоду.

          Проте, з розрахунку позивача вбачається нарахування інфляційних і річних не з моменту прострочення зобов"язання, як це вимагає ст. 625 ЦК України, а з моменту виникнення між сторонами правовідносин з купівлі-продажу товару (з 07.05.08р.).

          Зважаючи на викладене, суд вбачає в наявності підстави для часткового задоволення вимоги позивача в частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних, а саме: 1 311 грн. 46 коп. інфляційних збитків (за період з 12.08.09р. по 31.03.10р.) та 307 грн. 53 коп. 3% річних (за період з 12.08.09р. по 08.04.10р.).

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

          Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 509, ст. 526, ст. 530, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33. 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс", вул. Долинська, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 п/р 26002168551 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 20546882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Альтера", вул.Рибальська, 13, м. Київ, 03680 (п/р 26006354001 в АБ "Енергобанк" м. Києва, МФО 300272, код ЄДРПОУ 25401254) - 15 655 грн. 26 коп. основного боргу, інфляційних збитків в сумі 1 311 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 307 грн. 53 коп., 172 грн. 74 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішення законної сили.

          В решті вимог - відмовити.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Фрич М.М.

                                                            рішення підписане 13.04.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 13.04.10