Ухвала суду № 106496717, 29.09.2022, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

29.09.2022

Справа № 331/3418/22

Провадження № 1-кп/331/454/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про призначення судового розгляду

«29» вересня 2022 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 в режимі відеоконференції

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082020000613 від 05.07.2022 року відносно ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя надійшов затверджений прокурором обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

При проведенні підготовчого судового засідання, прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, зазначивши, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України і підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається.

Потерпіла, обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення судового розгляду.

Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали обвинувального акту з додатками, вважає необхідним призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта та провести підготовку до судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні встановлено, що даний обвинувальний акт складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України.

Підстав, для закриття провадження, передбачених п. п. 4-8, 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, ч. 2 ст. 284 КПК України або для повернення обвинувального акту прокурору не встановлено.

Кримінальне провадження підсудне Жовтневому районному суду м. Запоріжжя.

Судовий розгляд проводити за участі прокурора, потерпілої, обвинуваченого та захисника.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтоване тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, постійного законного джерела прибутку не має, що свідчить про те, що останній може переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності або вчинити інше кримінальне правопорушення, а також незаконно впливати на свідків з метою уникнення покарання. Тому з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора, просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 заперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання, посилаючись на те, що ризики, зазначені прокурором, не доведені та необґрунтовані, обвинувачений маєпостійне місцепроживання вм.Запоріжжі,де мешкаєразом збабусею,матір`ю тасестрою,не маєнаміру переховуватисьвід суду,вчиняти іншекримінальне правопорушення,або впливатина свідків,тому просилисуд змінитизапобіжний захід відносно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт, який буде достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Заслухавши клопотання прокурора, з`ясувавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31.08.2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якої закінчується 01.10.2022 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

В Рішенні № 1-р/2017 від 23.11.2017 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом та за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 Кодексу).

Зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Стаття 194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, або незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.178КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи; репутацію обвинуваченого, його майновий стан; наявність судимостей; дотримання обвинуваченим умов запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Так, суд враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність осіб на утриманні.

Суд приймаєдо уваги,що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Інкриміноване кримінальне правопорушення вчинив період невідбутої частини покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2019 року. Офіційно не працевлаштований, у зв`язку з чим не має стабільного та законного джерела доходу. Після звільнення з місць позбавлення продовжив злочинну діяльність, не одружений, дітей на утриманні не має, що свідчить про його схильність до вчинення умиснихкримінальних правопорушень, у зв`язку з чим наявний ризик того, що перебуваючи на волі, він може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність з метою здобуття засобів для існування.

Разом з тим, аналізуючи обставиниінкримінованого обвинуваченомукримінального правопорушення,суд приймаєдо уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років, що дає суду підстави вважати, що залишаючись на волі, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, обвинувачений можепереховуватись відсуду зметою уникненняможливого покарання. Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, суд бере до уваги, що наразі частина території Запорізької області тимчасово не контролюється українською владою, що може спонукати обвинуваченого до переховування саме на цій території.

Разом з цим, заявлений прокурором ризик незаконного впливу на свідків шляхом вмовлянь або залякувань з боку обвинуваченого маловірогідний.

За наявності існування двох очевидних ризиків, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти настанню встановлених ризиків.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання його під вартою, не зменшились.

Посилання сторони захисту щодо наявності місця проживання хоч і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ця обставина в даному випадку не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Тому взадоволенні клопотаннясторони захиступро змінуобвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходуз триманняпід вартоюна домашнійарешт слідвідмовити з наведених вище підстав у зв`язку з його необґрунтованістю.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув`язнення, суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Керуючись ст. ст. 183, 194, 314, 315, 316, 371, 372, КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022082020000613 від 05.07.2022 року відносно ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на 10жовтня 2022року на13годину 00хвилин у приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Судовий розгляд провадити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання викликати прокурора ОСОБА_3 , потерпілу ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 доставити конвоєм.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити терміном на 60 (шістдесят) діб, які обчислювати з 29.09.2022 року.

Термін дії ухвали щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 встановити по 28 листопада 2022 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1