Рішення № 106495332, 29.09.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8754/22

2-о/357/208/22

Категорія 16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді - Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті,-

В С Т А Н О В И В :

27.09.2022 представник заявника, адвокат Бєлоусов Сергій Геннадійович, звернувся до суду з даною заявою мотивуючи тим, що ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в м. Донецьк, де і був похований, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 30.03.2022 та лікарським свідоцтвом про смерть №311 від 30.03.2022. В подальшому їй стало відомо, що свідоцтво про смерть є незаконним та не створює юридичних наслідків на території України, оскільки видані їй документи посадовими особами, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження. У зв`язку з цим, вона просить встановити факт смерті її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк, Донецької області, громадянина України, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк Україна.

28.09.2022 судом відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, представник заявника, адвокат Бєлоусов Сергій Геннадійович у заяві, про встановлення факту, просив розгляд справи здійснювати за відсутності заявника та її представника, заяву підтримує та просить задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспортів, копією свідоцтва про народження та копією свідоцтва про одруження (а.с. 5-6, 8, 13, 14).

Заявник надала до суду копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Донецьк, видане Ленінським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції ДНР№280622 від 30.03.2022, лікарське свідоцтво про смерть №311 від 30.03.2022, довідку про причину смерті від 30.03.2022 та фото з місця поховання, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 9, 10, 11, 12, 15, 16).

При розгляді даної справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ст. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

В Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2016 року № 9-1130/0/4 «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» вказується на те, що у порядку ст. 257-1 ЦПК України мають розглядатися заяви про встановлення факту народження або смерті як на території Автономної Республіки Крим, так і на території населених пунктів Донецької та Луганської областей, визначених у розпорядженні КМ України від 07.11.2014 року № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення».

Згідно додатку 1 до вказаного розпорядження КМ України, місто Донецьк віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Однак, реєстрація смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, не була проведена у відповідності до законодавства України. На території України даний факт неможливо засвідчити, оскільки заявником для підтвердження факту народження подано документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та положенням ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану).

Крім того, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Як зазначено у вказаному вище Інформаційному листі, такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Виходячи із вищевикладеного, взявши до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що надане в якості доказу лікарське свідоцтво про смерть, свідоцтво про смерть, хоча і не є документами встановленої форми, водночас вважаються доказами, які достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин, а саме у м. Донецьк, оскільки судом не встановлено іншого.

Згідно ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Встановлення вказаного факту має для заявника юридичне значення, тому що це надасть можливість зареєструвати смерть батька у встановленому чинним законодавством України порядку та отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки на даний час м. Донецьк є тимчасово окупованою територією.

Отже, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 обґрунтована, тому вважає за можливе встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк, Донецької області, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Донецьк Україна.

На підставі ч. 4, 5 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Керуючись Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 4, 12, 258, 259, 261, 263-265, 268, 273, 293, 315, 317, 319, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 22), про встановлення факту смерті, задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Донецьк Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 29.09.2022.

СуддяО. В. Бондаренко