Рішення № 106493126, 19.09.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/556/22

Справа №754/9340/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2022 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.,

при секретарі Моторенко К.О.,

за участю

представника позивача ОСОБА_5, ,

відповідача Ляпіна Д.В. ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецексперт», про визнання висновку оцінки майна недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання висновку оцінки майна недійсним.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 05.01.2021 року відповідачем - приватним виконавцем Ляпіним Д.В. було відкрито виконавче провадження № 64037820 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 3 % річних з 17.03.2011 року по 01.11.2019 року за прострочення виконання зобов`язання за договором позики в розмірі 99 721,91 грн. та судові витрати в розмірі 2623,56 грн. Виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа № 754/8071/19, виданого Деснянським районним судом м.Києва 17.12.2019 року. 13.05.2021 року відповідачем було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та зазначено, що 07.05.2021 року було проведено опис та арешт майна, належного боржнику, та було призначено суб`єкт оціночної діяльності ТОВ «Укрспецексперт». Він (позивач) не отримував ані постанови, ані повідомлення про огляд та опис майна. Відповідно до висновку про оцінку майна, здійсненого ТОВ «Укрспецексперт», здійсненого на замовлення відповідача, ринкова вартість належного йому нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення (в літера «А»), загальною площею 137,64 кв.м., що складає 46/100 часток від нежитлових приміщень, загальною площею 301,20 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_1 - 1 263 360,00 грн.

Як зазначає позивач, здійснена незалежна оцінка вартості майна не відповідає реальній ринковій вартості зазначеного майна (1 817 347,00 грн.). Так як відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» зазначена оцінка буде враховуватись як початкова ціна продажу майна на прилюдних торгах, то невідповідність встановленої вартості заставного майна реальній ринковій вартості заставного майна напряму порушує права боржника, тим більше, що в разі, якщо прилюдні торги не відбудуться, то призведуть до винесення постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, що собою створює незворотні наслідки для боржника та порушує його права, викладені в Конституції України.

Посилаючись на неповний та необґрунтований аналіз ціни предмета застави, що знайшло відображення у встановленні невірної початкової ціни майна при здійсненні оцінки майна, а також неповідомлення його про проведення оцінки та залучення до виконавчих дій суб`єкта оціночної діяльності, позивач просить задовольнити його вимоги, визнати звіт про оцінку майна від 14.05.2021 року, проведений ТОВ «Укрспецексперт» на замовлення приватного виконавця Ляпіна Д.В. недійсним, а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою судді від 18.06.2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 05.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 06.07.2021 року заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 02.08.2021 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

28.09.2021 року електронною поштою та 29.09.2021 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву. У даному відзиві відповідач вважає, що оцінка майна боржника була проведена з дотриманням норм законодавства України, а посилання боржника на те, що вартість майна була занижена, є необґрунтованою та недоведеною належними доказами. Посилаючись на викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

09.11.2021 року до суду надійшла відповідь представника позивача ОСОБА_4 на відзив відповідача. У даній відповіді представник позивача зазначає про те, що відповідач ніяк не спростував викладене у позовній заяві та не надав відповідних доказів, жодним чином не спростував факту штучно заниженої вартості майна.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.12.2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, вказавши, що позивачем невірно обрано спосіб захисту прав.

Третя особа ОСОБА_2 та представник третьої особи ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечували, вважаючи оспорюваний звіт дійсним, а тому просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ляпіна Д.В. знаходиться виконавче провадження № 64037820 з виконання виконавчого листа № 754/8071/19, виданого 17.12.2019 року Деснянським районним судом м.Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 102 345,47 грн.

Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 22.03.2021 року задоволено подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить позивачу, а саме: нежитлові приміщення (в літері «А»), загальною площею 137,65 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: підвал з № 1 по № 8 (групи приміщень № 9), площею 104,70 кв.м., І поверх: частина групи приміщень № 1А: приміщення, площею 16,60 кв.м., приміщення, площею 1,90 кв.м., приміщення 2, площею 5,70 кв.м., приміщення 3, площею 1,90 кв.м., Ѕ частина приміщення ІІ, площею 6,85 кв.м. (загальна площа приміщення ІІ 13,70 кв.м.), що складає 46/100 часток від нежилих приміщень, загальною площею 301,20 кв.м., право власності на які у встановленому законом порядку не зареєстровано.

07.05.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника - вищевказаного нерухомого майна.

13.05.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, яким призначено ТОВ «Укрспецексперт».

Згідно Звіту про незалежну оцінку вартості вищевказаного нежитлового приміщення ТОВ «Укрспецексперт» № 58/з-1 від 18.05.2021 року, ринкова вартість вказаного об`єкта нерухомості станом на 14.05.2021 року без ПДВ становила 1 263 360,00 грн.

Позивач просить задовольнити його вимоги, посилаючись на неповний та необґрунтований аналіз ціни предмета застави, наслідком чого стало істотне заниження вартості об`єкта нерухомості, а також неповідомлення його про проведення оцінки та залучення до виконавчих дій суб`єкта оціночної діяльності.

Суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, з огляду на наступне.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначає частина друга вказаної статті. В абзаці дванадцятому цієї частини передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) зроблено висновок, що «право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. На думку Великої Палати Верховного Суду,визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18)».

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження № 12-18гс18) зроблено висновок, що «чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення в суд зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду також у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року (справа №678/301/12) сформульовано висновок про те, що дії (бездіяльність) державного виконавця щодо порушень, допущених при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статті 55, 85 цього Закону).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10 та частина перша статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Частиною першою статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 Закону України, «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

В силу пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Усталена позиція вказує, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18.

В той же час, висновок про оцінку майна не може бути оскаржений окремо від оскарження дій державного виконавця, що відповідає правовій позиції, викладені Великою Палатою у постанові від 20 березня 2019 року № 821/197/18/4440/16.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що звернення позивача до суду з позовом про визнання звіту про оцінку майна, проведеної в рамках виконавчого провадження, є неналежним способом захисту прав, що, в свою чергу, зумовлює відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями ст. 80 ЦПК України, встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм та правових позицій Верховного Суду, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем неналежно обрано спосіб захисту прав. Доводи представника позивача висновки суду не спростовують і підстав для задоволення не дають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі, то судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецексперт», про визнання висновку оцінки майна недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 27 вересня 2022 року.

Суддя: