Рішення № 106493052, 20.09.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4287/22

провадження № 2/753/4584/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

представника позивача Білик І.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01.05.2018 р. КП «Київтеплоенерго» на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що розміщений в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085), здійснює надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води населенню. Квартира АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньо будинкової системи теплопостачання, а отже відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, які постачає позивач.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту умов договору є факт отримання послуг споживачем. Факт відсутності письмового договору між сторонами не є підставою звільнення відповідача від оплати за спожиті послуги.

Позивач належним чином виконав перед відповідачем, своє зобов`язання щодо надання послуг з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою, проте відповідач, будучи споживачем вказаних послуг неналежним чином здійснює їх оплату, в результаті чого станом на 01.11.2021 року утворилась заборгованість в розмірі 40 411 грн. 76 коп.

Крім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (Кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (новий Кредитор) прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих проте не оплачених до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 17 050 грн. 92 коп.

Разом сума заборгованості за спожиті відповідачем послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води складає 57 462 грн. 68 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.06.2022 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26.07.2022 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила застосувати строк позовної давності до вимог про сплату заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які були спожиті до 01.05.2018 р.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості, нарахованої з 01.05.2018 р., вказала, що сума заборгованості підлягає перерахунку, оскільки було пропущено трирічний строк для звернення до суду з даною вимогою.

Посилаючись на неправильність розрахунку заборгованості, вказала, що частково визнає позовні вимоги.

28.07.2022 р. від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує щодо застосування строку позовної давності, посилаючись на положення пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.Наполягав на задоволенні позовних вимог.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала щодо вимоги про сплату заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які були спожиті до 01.05.2018 р. Щодо вимоги про стягнення заборгованості за вказані послуги, спожиті з 01.05.2018 р. визнала частково.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.09.2013 р. та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.09.2013 р.

Відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надаються позивачем за даною адресою.

ПАТ «Київенерго» визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України № 1198-VІІ від 10 квітня 2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01 липня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що надання послуг ПАТ «Київенерго» здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який було опубліковано в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року № 111 (4511). (а.с.63)

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київтеплоенерго» був укладений договір №602-18 про відступлення прав вимоги (цесії). Відповідно до умов даного договору та додатків №1,2 до нього, ПАТ «Київенерго» відступив КП виконавчого органу КМР (КМДА) «Київтеплоенерго» права вимоги до споживачів щодо виконання ними грошових зобов`язань перед ПАТ «Київенерго» з оплати спожитих до 01.05.2018 р. послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Зокрема, позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 з оплати спожитих послуг за адресою: квартира АДРЕСА_1 у розмір 17 050 грн. 92 коп., з яких: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення - 15 134 грн. 65 коп., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з постачання гарячої води - 1 916 грн. 27 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, з 01.05.2018 р. надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго» на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який опубліковано в газеті Київської міської ради - «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). (а.с.64)

Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Відповідно до ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» 1875-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 1875-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до п.п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» 1875-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) врегульовані права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13; висновки Верховного Суду/Касаційного цивільного суду у постанові від 10 грудня 2018 року у справі за № 638/11034/15)

Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.

Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 1875-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплачує вартість наданих житлово-комунальніпослуг, внаслідок чого, згідно з розрахунком наданого позивачем, правильність якого перевірена судом, виникла заборгованість, яка складає 57 462 грн. 68 коп. з яких: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення - 15 134 грн. 65 коп., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з постачання гарячої води - 1 916 грн. 27 коп., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 01.11.2021 послуги з централізованого опалення - 25 903 грн. 08 коп., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води- 14 508 грн. 68 грн.

Вбачається, що відповідач подала до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Щодо застосування строків позовної давності суд дійшов до наступних висновків.

За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів Українивід 17 червня 2020 року № 500.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236.

В подальшому, дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 31 серпня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 23 лютого 2022 року № 229, від 27 травня 2022 року № 630.

Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, суд дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року до 01 травня 2018 року не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви в травні 2022 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач в липні 2017 р. частково сплачував за послуги з централізованого опалення, що свідчить про визнання відповідачем свого обов`язку по сплаті коштів за вказані послуги та наявності відповідної заборгованості, у зв`язку із чим перебіг позовної давності переривався. Таким чином строк позовної давності не пропущений.

Частиною 3 ст. 264 ЦК України визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦКУ порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надана правова оцінка заперечень відповідача проти позову, у зв`язку із чим суд не приймає до уваги твердження та посилання сторони відповідача, оскільки обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень щодо позовних вимог не знайшли свого підтвердження підчас судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.

Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 57 462 грн. 68 коп., є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 265, 268, ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 610, 625 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: м. Київ, площа І.Франка, 5) заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 15 134 грн. 65 коп., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з постачання гарячої води у розмірі 1 916 грн. 27 коп., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 01.11.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 25 903 грн. 08 коп., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 01.11.2021 послуги з постачання гарячої водиу розмірі 14 508 грн. 68 грн., та судовий збір у розмірі 2 481 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА