Рішення № 106486310, 28.09.2022, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2140/22

Провадження № 2-а/0158/84/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Поліщук С.В.

при секретарі Квач Н.А.

за участю представника позивача Паш`яна Д.Р.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Воробея П.О.

перекладача - Поліщук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України у Волинській області до громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 про продовження строку примусового затримання

В С Т А Н О В И В

28 вересня 2022р. позивач Управління Державної міграційної служби України у Волинській області в особі його представника Войцешука І.Є. звернулось до Ківерцівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 про продовження строку примусового затримання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.04.2022 працівниками УДМС у Волинській області було виявлено громадянку Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.04.2022, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022, відповідача було затримано з метою забезпечення примусового видворення за межі території України. На підставі даного рішення відповідач поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.

Особа відповідача встановлена та підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданого 05.08.2021 року, дійсний до 05.08.2027 року.

Для забезпечення виконання рішення суду про примусове видворення УДМС у Волинській області зверталось із листами до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України та до Посольства Республіки Куба в Республіка Польща. 11.08.2022 та 18.08.2022 працівниками УДМС у Волинській області спільно з працівниками ГУНП у Волинській області, з метою виконання рішення суду, було здійснено супровід відповідача до пункту пропуску через державний кордон «Мамалига» на кордоні з Республікою Молдова, однак Прикордонна служба Республіки Молдова (ПП «Крива») не погодила виїзд громадян Республіки Куба, зокрема відповідача на територію Молдови, при цьому прийнявши рішення про відмову у в`їзді осіб, через не підтвердження мети поїздки та загрозу національній безпеці, громадському порядку і здоров`ю громадян.

Виконати рішення суду та видворити відповідача по справі до країни громадянської належності з території України на даний час не надається за можливе у зв`язку із введенням на території України воєнного стану на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який триватиме до 21.11.2022 року та відсутністю будь-якого авіасполучення з території України, продовження терміну дії карантину через спалах COVID-19 до 31.12.2022р.

З врахуванням наведеного, у зв`язку із неможливістю забезпечити примусове видворення за межі території України відповідача просить продовжити строк затримання громадянки Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Волинському ПТПІ строком на 6 місяців, з метою вжиття заходів щодо його примусового видворення за межі території України.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 вересня 2022р. дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у ньому та просив позов задовольнити.

Відповідач гр. Республіки Куба ОСОБА_1 та його представник адвокат Воробей П.О. в судовому засіданні, кожен зокрема, позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову. Також зазначили, що відповідач має кошти, щоб самостійно залишити територію України.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Так, судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.04.2022 року затримано громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на 6 місяців, з поміщенням до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України. Вищевказане рішення суду постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022р. залишено без змін (а.с. 5-8).

Особу відповідача ідентифіковано національним паспортом серії НОМЕР_1 виданого 05.08.2021 року, дійсний до 05.08.2027 року.

З метою забезпечення виконання вищевказаного рішення суду позивач звертався із листами до Департаменту консульської служби МЗС України (лист №0701.11-1331/0701.1.2-22 від 26.04.2022 року) та до посольства Республіки Куба в Республіці Польща (лист №0701.11-1976/0701.1.2-22 від 13.06.2022 року) (а.с. 9, 10-11).

11.08.2022 року працівниками сектору організації запобігання нелегальній міграції реадмісії та видворення здійснено виїзд до Волинського ПТПІ для проведення співбесіди та надання інформації відповідачу щодо можливості супроводу до КПП «Мамалига» та подальшого повернення у країну походження (а.с. 14).

18.08.2022 року міграційною службою з метою забезпечення виконання рішення суду про примусове видворення відповідача по справі з території України, було здійснено супровід громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із Волинського ПТПІ до пункту пропуску через державний кордон « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с. 18-19).

Рішенням від 18.08.2022 прикордонної служби Республіки Молдова (ПП «Крива») відмовила громадянину Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в`їзд в Республіку Молдова у зв`язку із не підтвердження мети поїздки та загрозу національній безпеці, громадському порядку і здоров`ю громадян, а тому відповідача було повернуто до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців (а.с. 23).

Відповідач не зверталася із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на території України.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює основоположне право людини, а саме захист особи від свавільного втручання держави в її право на свободу. Підпункти з «a» до «f» пункту 1 статті 5 Конвенції містять вичерпний перелік дозволених підстав позбавлення свободи і жодне позбавлення свободи не буде законним, якщо не відповідатиме одній з цих підстав (рішення Європейського суду з прав людини в справі "Хлаіфія та інші проти Італії" (Khlaifia and Others v. Italy), пункт 88).

Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Відповідно до ч. 7 ст. 5 КАС України іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Частина тринадцята статті 289 КАС України встановлює, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи; наявність хоча б однієї з яких надає підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців).

Зазначений перелік умов є вичерпним, що також зазначено у постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року (справа № 743/1046/20).

В судовому засіданні не встановлено підстав, передбачених ч. 13 ст. 289 КАС України, за наявності яких неможливо виконати судове рішення про примусове видворення іноземця, особу якого ідентифіковано.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22.09.2011 № 3773-VI (надалі - Закон № 3773).

Так, згідно ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як на 18 місяців.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

Судом також встановлено, що відповідач по справі виявив своє бажання співпрацювати з органами міграційної служби, під час процедури її ідентифікації, надавши свій паспорт та висловив бажання про повернутися до країни походження. За таких умов, судом не встановлено наявність обставин передбачених п. п. 1, 2 ч. 13 ст. 289 КАС України для можливості продовження строку затримання іноземця, відповідно до положень закону.

Також, суд зауважує, що відсутність можливості виконання судового рішення про примусове видворення відповідача за межі території України з незалежних від сторін причин протягом тривалого часу не може бути підставою для продовження строку затримання відповідача.

Враховуючи вищевказане та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України у Волинській області до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 72-78, 90, 243-245, 288, 289 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову Управління Державної міграційної служби України у Волинській області до громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 про продовження строку примусового затримання - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, юридична адреса: м. Луцьк, вул. Градний Узвіз, 4 Волинської області, код ЄДРПОУ 37821586;

представник позивача: Паш`ян Давід Русланович, діє на підставі довіреності №0701.6/311-22 від 11.01.2022р.;

відповідач: громадянин Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 ;

захисник відповідача - адвокат Воробей Петро Олексійович, діє на підставі ордеру від 28.09.2022р. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1/41-3 від 23.10.2015р.;

Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Поліщук С.В.