Рішення № 106485132, 28.09.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022 р. № 400/8955/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020, про:визнання протиправним рішення від 09.12.2020 № 1432500041 та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №1432500041 від 09.12.2020 року щодо зменшення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із 84% до 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні його перерахунку з 19.02.2020 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного ОСОБА_1 , виходячи з 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Миколаївській області від 24.02.2020 № 7/1-412/20), та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 05.10.2021р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказав те, що він отримує виплату довічного грошового утримання судді у відставці з 2016 року в розмірі 84 % від грошового забезпечення судді, який працює на відповідній посаді згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Звернувшись до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з січня 2020 року згідно виданої Територіальним управлінням ДСА в Миколаївській області нової довідки №7/1-411/20 від 24.02.2020р., отримав рішення про відмову від 01.07.2020р. № 20/03.07-р, яке обґрунтоване відсутністю будь-яких рішень Конституційного Суду України щодо проведення перерахунків щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. З такою відмовою позивач не погодився, тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позов зазначив те, що на виконання рішення суду від 25.09.2020р. по справі № 400/2854/20 Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в добровільному порядку в межах покладених судом зобов`язань проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області

від 24.02.2020 № 7/1-411/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Стаж роботи на посаді судді складає 22 років 6 місяців 9 днів. Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача розраховано відповідно до статті 137, частини 3 статті 142 Закону № 1402 та з урахуванням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 по справі № 400/2854/20 і складає 67423,75 грн. (124858,80 грн. х 54 %). Інших підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача у відповідача не має. В задоволенні позову відповідач просив відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази у справі, суд виходить з такого.

ОСОБА_1 є суддею у відставці Ленінського районного суду м. Миколаєва, якому з 07.10.2016р. виплачується довічне грошове утримання судді у відставці, призначене та обчислене відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VII.

24.02.2020р. ТУ ДСА в Миколаївській області видано позивачу довідку №7/1-411/20 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020р.

25.06.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА в Миколаївській області від 26.02.2020 р. №8-15/42/2020 №7/1-411/20 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020р.

Як зазначив позивач в позові, 08.07.2020р. він отримав від відповідача рішення від 01.07.2020р. № 20/03.07-р, яким відмовлено позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і зв`язку з відсутністю будь-яких рішень Конституційного Суду України щодо проведення перерахунків щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Позивач вважаючи, що прийняте відповідачем рішення є протиправним, звернувся в 2020 році до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

визнати протиправними дії щодо прийняття рішення від 01.07.2020р. №20/03.07-р про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 25.06.2020р.;

скасування вказане рішення; зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області №7/1-411/20 від 04.02.2020 р. в розмірі 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2020 р.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2020р. по справі № 400/2854/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській задовольнено частково:

визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) від 01.07.2020 р. №20/03.07-р про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 19.02.2020 р. на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області №7/1-411/20 від 04.02.2020 р., з урахуванням здійснених виплат. В решті позову відмовлено.

Відповідач в добровільному порядку виконав зазначене рішеня суду по справі № 400/2854/20 та здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 24.02.2020 № 7/1-411/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В позові ОСОБА_2 вказав, що відповідач здійснивши відповідний перерахунок пенсії за рішенням суду по справі № 400/2854/20, змінив йому відсоток щомісячного довічного грошового утримання із 84% до 54% , зробивши це не обґрунтовано, вийшов за межі своїх повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, оскільки не мав правових підстав для зменшення відсоткового розміру такого утримання, чим позбавив позивача права на підвищення довічного утримання за певний час та у визначеному розмірі з 84% до 54%, тобто на 30%, що скасовує гарантії матеріального та соціального забезпечення судді як складової незалежності суддів, грубо порушує конституційні права позивача та є дискримінаційним втручанням у його майнові права у відповідності до ст. 14 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

На підставі такого, позивач вважає наявними всі правові підстави для покладення на відповідача зобов`язання здійснити перерахунок та виплату суми перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року (тобто за недоплачений період) у розмірі відсоткового значення 84% суддівської винагороди, яке обчислювалося йому при його призначенні у відповідності до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

За таких підстав позивач звернувся до суду з даним позовом (справа № 400/8955/21).

Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453, крім положень, зазначених у п. 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Закону № 1402 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах зазначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ч. 2 ст. 142 Закону № 1402).

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402 були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, п. 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 р. отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453 (п. 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402).

Законом України від 16.10.2019 р. № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019 р., було виключено зазначені вище п. 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453.

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п. 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402 зі змінами.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України зазначено наступне.

"Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України."

Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України від 13.07.2017 р. № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Пунктом 3 резолютивної частині рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. № 2-р/2020 встановлено, що положення Закону № 1402 зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Статтею 291 КАС України визначено особливості провадження у типовій справі, зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Оскільки дана адміністративна справа є типовою до зразкової справи № 620/1116/20, суд розглядає її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 16.06.2020 р. за результатами розгляду зразкової справи.

Так, у зразковій справі Верховний Суд зробив наступні правові висновки, які мають враховуватися при вирішенні даної справи: - судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402; - Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 р. у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу; - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. № 2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці; - Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 06.03.2019 р. у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 р. у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;- набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. № 2-р/2020, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач з 19.02.2020р., тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. у справі № 2-р/2020, має право та підстави на перерахунок свого щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402 на підставі довідки ТУ ДСА в Миколаївській області від 24.02.2020 р. №7/1-411/20 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя.

Відтак, рішенням суду від 25.09.2020р. у справі № 400/2854/20 й було скасовано рішення відповідача від 01.07.2020 р. №20/03.07 щодо відмови у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснено відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 24.02.2020 № 7/1-411/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач в даному позові просить суд визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №1432500041 від 09.12.2020 року щодо зменшення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із 84% до 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні

його перерахунку з 19.02.2020 року та зобов`язати відповідача здійснити з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного ОСОБА_1 , виходячи з 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Миколаївській області від 24.02.2020 № 7/1-412/20), та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, до справи № 400/8955/21 рішення відповідача №1432500041 від 09.12.2020р., яким ніби-то ОСОБА_2 відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Миколаївській області від 24.02.2020 № 7/1-412/20, позивач не надає, що в силу адміністративного судочинства, є правом доказування його як позивача по справі.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем вже здійснено відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного ОСОБА_1 , виходячи з 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Миколаївській області від 24.02.2020 № 7/1-412/20), та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Зазначене рішення суду від 25.09.2020р. по справі № 400/2854/20 набрало законної сили 11.12.2020 року.

25.01.2021 року суд видав виконавчі листи у справі № 400/2854/20.

Матеріали позовної заяви свідчать, що позивач не згоден з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення суду від 25.09.2020 року у справі № 400/2854/20.

Іншими словами, позивач, звертаючись із цим позовом, фактично просить суд зобов`язати відповідача виконати належним чином рішення суду від 25.09.2020 року у справі № 400/2854/20.

Згідно з частиною четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість установлення судового контролю за виконанням судового рішення (стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною восьмою статті 382 Кодексу адміністративногго судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 року у справі № 816/2016/17, постанові Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі № 522/10140/17.

З аналізу предмету спору у цій справі суд дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме: рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року у справі № 400/2854/20.

За вказаних обставин суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання

судового рішення.

Таким чином, даний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відповідно до вимог ст.139 КАС України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов