Рішення № 106484868, 28.09.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022 року Київ№ 320/12520/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А), в якому позивачка просила суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 06.09.2021 № Ф-47635-13 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3096, 05 грн.

На обґрунтування вказаних позовних вимог зазначила, що податковим органом не було проведено жодної документальної перевірки, а відтак, і не вручено жодного акта, складеного за результатами такої перевірки. Крім того, у вимозі про сплату єдиного соціального внеску обов`язковим полем для заповнення є реквізити рішення, на виконання якого видано вимогу. Проте, як вбачається з оскаржуваної вимоги, така інформація податковим органом не вказана, отже вимогу було виписано без прийняття рішення.

Зазначає, що нею вже було сплачено аналогічну суму у розмірі 2457, 18 грн. на підставі податкової вимоги від 13.08.2019 (уточ.суд - 13.02.2019). Оскаржувана ж податкова вимога від 06.09.2021 складається з такої ж суми 2457, 18 грн., пені у розмірі 147, 43 грн. та штрафу на суму 491, 44 грн.

Ухвалою суду від 15.11.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

19.04.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатковими матеріалами.

Відповідач позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи таким. Згідно з даними реєстру, 18.03.2019 зафіксовано запис про припинення діяльності фізичної особи-підприємця за власним рішенням ОСОБА_1 (номер запису: 23540060003007755). Починаючи з 1 січня 2017 року фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов`язані сплачувати єдиний внесок за себе на менше мінімального страхового внеску за місяць. Не зважаючи на те, що позивач не отримувала дохід у звітному році або окремому місяці, остання як ФОП зобов`язана сплачувати ЄСВ. Згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивачка по єдиному соціальному внеску станом на 31.03.2019 автоматично здійснені наступні нарахування:

26.03.2019 позивачкою самостійно подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску, яким самостійно визначена сума зобов`язань з єдиного внеску у розмірі 2754, 18 грн. за січень-березень 2019 року по 918, 06 грн. за кожний місяць.

Рішення № 0048212406 від 22.03.2021 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску винесено за період з 22.01.2019 до 22.03.2019 і містить штраф 20% від суми недоїмки, що складає 491, 44 грн. і пеню, що складає 0,1 відсоток від суми недоїмки за кожен день прострочення платежу -147, 43 грн.

З урахуванням того, що за попередню несвоєчасну сплату було нараховано штраф і пеню, а за період січень-березень 2019 року згідно даних інформаційних систем податкового органу у позивачки виник новий борг (недоїмка) по сплаті ЄСВ, була виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2021 № Ф -47635-13.

21.07.2022 від позивачки надійшла відповідь на відзив, де остання наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав відсутності будь-яких обґрунтувань зазначених сум в оскаржуваній вимозі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем до 18.03.2019 (запис про припинення: 23540060003007755, від 18.03.2019, підстава: рішення засновників (учасників).

18.09.2021 позивачка отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2021 № Ф-47635-13 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3096, 05 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем рішення (вимоги), позивачка звернулась до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI визначено перелік платників єдиного внеску, відповідно до якого, такими платниками є всі фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною четвертою статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі по тексту - Інструкція № 449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200, 00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).

Крім того, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723, 00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457, 18 грн. (3723, 00 грн. х 3 х 22% = 2457, 18 грн.), поквартально:

до 19.04.2018 за звітний І квартал 2018 року, щонайменше 2457, 18 грн. (3723, 00 грн. х 3 х 22% = 2457, 18 грн.);

до 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457, 18 грн. (3723, 00 грн. х 3 х 22% = 2457, 18 грн.);

до 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457, 18 грн. (3723, 00 грн. х 3 х 22% = 2457, 18 грн.);

до 21.01.2019 за ІV квартал 2018 року, щонайменше 2457, 18 грн. (3723, 00 грн. х 3 х 22% = 2457, 18 грн.).

Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 - 4173,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2754,18 грн. (4173, 00 грн. х 3 х 22% = 2754 грн. 18 коп.), поквартально:

до 19.04.2019 за І квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173, 00 грн. х 3 х 22% = 2754, 18 грн.);

до 19.07.2019 за ІІ квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173 00 грн. х 3 х 22% = 2754, 18 грн.);

до 19.10.2019 за ІІІ квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173, 00 грн. х 3 х 22% = 2754, 18 грн.);

до 21.01.2020 за ІV квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173, 00 грн. х 3 х 22% = 2754, 18 грн.).

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог пунктів 6, 7 статті 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (пункт 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Пунктом 5 Розділу VII визначено, що на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені:

документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати,- звіт платника, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску (з додатним значенням);

вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком;

рішення суду.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону, зобов`язані самостійно обчислити ці внески, і сплатити їх з нарахуванням пені.

Самостійно обчислені внески та сума самостійно розрахованої пені відображаються у звітності, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску.

Отже, судом встановлено, що позивачкою на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 № Ф-17374-51 було сплачено 22.03.2019 недоїмку у розмірі 2457, 18 грн., яка утворилась станом на 31.01.2019 (тобто за попередній період).

У зв`язку з несвоєчасною сплатою недоїмки у розмірі 2457, 18 грн. податковим органом нараховано штраф у розмірі 20 % суми недоїмки (491, 44 грн.) та пеню у розмірі 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу (2457, 18 х 0,1 % х 60 днів прострочення = 147, 43 грн.), про що зазначено у розрахунку до рішення.

Оскільки позивачкою не сплачено самостійно визначену на підставі звіту платника про нарахування єдиного внеску від 26.03.2019 суму єдиного внеску, відповідачем виставлено оскаржувану вимогу від 06.09.2021, яка сформована на підставі даних інформаційної системи податкових органів. Недоїмка становить 2457, 18 грн., штраф 491, 44 грн. та пеня 147, 43 грн. (за попередню несвоєчасну сплату недоїмки),

На підставі викладеного, суд доходить висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а отже позов задоволенню не підлягає.

При вирішенні цієї справи суд враховує, що наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі. Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивачкою не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи спростовані фактичними обставинами справи.

У підсумку, з урахування зазначеного у сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено відшкодування позивачу судових витрат у випадку відмови у позові.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.