Рішення № 106482099, 07.09.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2022 Справа №607/9556/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Безручко Т.В.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

представника заінтересованої особи Андрійовського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про встановлення факту проживання ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, посилаючись на те, що вона, ОСОБА_3 народилася, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Броди Львівської області. В 90-х роках почала працювати у ВАТ «Тернопільське об`єднання «Текстерно». За час роботи на даному підприємстві три рази перебувала у відпусті по догляду за дітьми. 14вересня 1996року їйбуло виділеножитлову площув гуртожиткупо АДРЕСА_1 ,що підтверджуєтьсяордером дляпоселення вдане житловеприміщення.20жовтня 2019р.в м.Тернополі ОСОБА_1 втратила свій паспорт серії НОМЕР_1 , громадянина колишнього СРСР взірця 1974 року, виданого їй 14.12.1990 року. 24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 із даного приводу звернулася із заявою в Тернопільський відділ поліції ГУНП в Тернопільській області, про що свідчить талон-повідомлення єдиного обліку №37951. ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про оформлення паспорта громадянина України, замість втраченого. Однак, їй було відмовлено, оскільки 14.12.1990 року Тернопільським МВВС видано паспорт громадянина колишнього СРСР взірця 1974 року серії НОМЕР_1 , отже особу підтверджено, однак не встановлено належність до громадянства України. Просить встановити факт її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонногосуду Тернопільськоїобласті від 28 липня 2022 року відкрито провадження у справі.

Заявник ОСОБА_1 та представник заявника адвокат Скиба В.М. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити.

Представник Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області в судовому засідання підтримав письмові пояснення, які надійшли на адресу суду 08 серпня 2022 року та при вирішенні даного питання покладається на думку суду, а також вважає, що надані заявником письмові докази, можуть бути підтвердженням факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив

Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23 серпня 1972 року Бродівським районним бюро ЗАГС Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Броди Львівської області народилася ОСОБА_4 , і її батьками є ОСОБА_5 - українець, та ОСОБА_6 - українка.

Як вбачається із Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 24 жовтня 1995 року Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Броди Львівської області, 24 жовтня 1995 року розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , про що зроблено запис за №79.

У даному шлюбі народилося троє дітей: дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , видане 23 травня 1991 р. Відділом ЗАГСу Тернопільського міськвиконкому); син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , видане 08 жовтня 1992 р. Відділом ЗАГСу Тернопільської міської адміністрації); та син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 , видане 31 березня 1994 року Відділом ЗАГСу Тернопільської міської адміністрації).

Як вбачаєтьсяіз Довідки№061302,виданої 29.06.2022р.,Відкритим акціонернимтовариством «Тернопільськеоб`єднання «Текстерно» ОСОБА_1 перебувала у додатковій відпустці по догляду за дітьми віком до 3-х років з оплатою згідно Постанови РМ УРСР № 72 від 28.03.1991р.: з 04.07.1991 р. по 24.04.1994 р. (Наказ № 84-ОС від 09.07.1991 р.); додатковій відпустці по догляду за дітьми віком до 3-х років з оплатою згідно ст. 179 КЗпП України: з 05.09.1992 р. по 28.07.1995 р. (Наказ №163-ОС від 23.10.1992 р.); додатковій відпустці по догляду за дітьми віком до 3-х років з оплатою згідно ст. 179 КЗпП України: з 20.06.1994 р. по 07.03.1997 р. (Наказ № 104-ОС від 22.04.1994 р.)

11 вересня 1996 року Виробничим об`єднанням «Текстерно» видано ОСОБА_1 , ордер на вселення в житлову площу в гуртожитку по АДРЕСА_2 , площею 17,5 кв.м., на право зайняття з сім`єю із чотирьох осіб.

24 жовтня 2019 року до Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області надійшла заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_3 , про те, що 20.10.2019 року, в період часу із 10:00 год. по 14:00 год., в м. Тернополі по вул. Живова, в районі міського ринку, вона втратила свій паспорт взірця 1974 року, ідентифікаційний код, та свідоцтво про народження її дочки ОСОБА_11 , про що свідчить Талон повідомлення єдиного обліку №37951 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію.

ОСОБА_1 20.01.2020 року звернулась до Тернопільського міського відділу УДМС України в Тернопільській області для оформлення паспорта громадянина України замість втраченого паспорту громадянина колишнього СРСР, взірця 1974 року.

Рішенням Тернопільського міського відділу УДМС України в Тернопільській області від 18 лютого 2020 року, відмовлено ОСОБА_1 в оформленні та видачі паспорта громадянина України, оскільки не встановлено належність до громадянства України.

Даним рішенням встановлено, що згідно картотечних обліків Тернопільського міського відділу УДМС України в Тернопільскій області встановлено, що ОСОБА_1 , 14.12.1990 року Тернопільським МВВС документована паспортом громадянина колишнього СРСР взірця 1974 року серії НОМЕР_1 . За обліками територіальних органів ДМС заявниця паспортом громадянина України зразка 1994 року або оформлення документів для виїзду закордон на постійне місце проживання не зверталася, зареєстровано/знятою з реєстраційного обліку місця проживання не значиться. В УДМС України в Тернопільській області інформація про вихід з громадянства України відсутня.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 суду пояснили, що ОСОБА_3 проживала станом на 24 серпня 1991 року на території Тернопільської області в смт.Микулинці, в подальшому після отримання житла в 1996 році переїхала проживати в АДРЕСА_3 .

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Пунктом 3 частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України» визначено, що безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Ураховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20), від 19 травня 2021 року у справі №496/818/19 (провадження №61-8190 св 20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні встановлено факт проживання заявника ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року, а тому є всі підстави для встановлення зазначеного факту у судовому порядку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про встановлення факту проживання, задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 13 вересня 2022 року.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан