Рішення № 106477341, 21.09.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/760/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс"

до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"

про стягнення 466890,72 грн

Секретар судового засідання Клочков А.І.

Представники учасників справи:

Позивач- не з`явився;

Відповідач Плаха О.В.

Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" (ідентифікаційний код 39234237, адреса місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, 45А) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (ідентифікаційний код 00204033, адреса місцезнаходження: 18013, м. Черкаси, просп. Хіміків, 76).

Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 466890,72 грн, у тому числі 363580,80 грн боргу за поставлений товар за договором поставки від 02.09.2021 № 104 СЗ, суми штрафних та компенсаційних втрат до 24.02.2022: пеня 9206,20 грн; відсотки річних 1426,45 грн; інфляційні втрати 9899,38 грн, суми штрафних та компенсаційних втрат після 24.02.2022: пеня 27018,76 грн; відсотки річних 4572,16 грн; інфляційні втрати 51186,97 грн. У позові позивач просив стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір в розмірі 7003,36 грн та 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання договору та поставку товару відповідачу за видатковими накладними від 12.11.2021 №709, від 24.11.2021 №737, від 02.12.2021 №761 та від 27.12.2021 №713 та неналежне виконання умов договору відповідачем, зокрема неповної та несвоєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 363580,80 грн за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 925/760/22. Підготовче засідання призначено на 06 вересня 2022 року о 10 год. 30 хв.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

23 серпня 2022 року відповідач ПрАТ "ЧЕРКАСЬКЕ ХІМВОЛОКНО" подав до суду заяву про часткове визнання позову (а. с. 45-50), в якій просив суд: 1) прийняти часткове визнання позову відповідачем і задовольнити вимоги позивача в частині стягнення 363580,80 грн боргу за поставлений товар за договором поставки від 02.09.2021 № 104 СЗ, суми штрафних та компенсаційних втрат до 24.02.2022: пеня 9206,20 грн; відсотки річних 1426,45 грн; інфляційні втрати 9899,38 грн, суми штрафних та компенсаційних втрат після 24.02.2022: пеня 27018,76 грн; відсотки річних 4572,16 грн; інфляційні втрати 51186,97 грн; 2) відмовити позивачеві у задоволенні вимог в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу; 3) в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України відстрочити виконання рішення суду на один рік з моменту ухвалення такого рішення. Щодо судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн відповідач заперечив проти їх стягнення та зазначив, що розмір таких витрат є неспівмірним зі складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом позивача на виконання робіт, а також необґрунтованим та значною мірою завищеним. На обґрунтування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом Мінченко Я.В. до заяви не надано жодного документу. Послуги, зазначені у договорі та акті, не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст. ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". А тому витрати на здійснення вище вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Щодо відстрочення виконання рішення відповідач зазначив, що підставою для відстрочення виконання рішення є перебування у скрутному фінансовому стані та перебігом опалювального сезону в м. Черкаси, що не дає об`єктивної можливості виконати рішення суду шляхом погашення суми заборгованості відразу після винесення рішення. Обставинами, які змусили відповідача просити відстрочку є соціально значимими та винятковими, а саме: відповідач здійснює виробництво та постачання теплової енергії тепловими мережами та надає послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води для населення, бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів м. Черкаси та є по суті єдиним джерелом надання послуг з опалення та постачання гарячої води. Основним джерелом доходів підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з опалення та постачання гарячої води. Негативні фінансові результати відповідача є наслідком систематичних неплатежів з боку споживачів м. Черкаси за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, зумовлені їх неплатоспроможністю. Зупинка ТЕЦ може спричинити соціально-економічні та технічні наслідки у вигляді залишення без опалення та гарячої води споживачів всіх категорій м. Черкаси; унеможливить виплату заробітної плати більше ніж 700 працівникам, що призведе до масового звільнення працівників відповідача та виключить можливість підготовки станції до наступного опалювального сезону. Тобто, одночасне погашення заборгованості призведе до втрати відповідачем необхідного резерву (ресурсу), розбалансування його систем, зупинення електроустановок та котлів, втрати можливості належним чином здійснювати взяті на себе зобов`язання та виконання обов`язків щодо надання послуг з опалення, постачання гарячої та виробництва електричної енергії. Враховуючи стратегічне значення ПрАТ "ЧЕРКАСЬКЕ ХІМВОЛОКНО" для територіальної громади міста Черкаси, зважаючи на скрутне фінансове становище підприємства, з метою недопущення ситуації, яка може призвести до зупинення виробничої діяльності, що в свою чергу матиме наслідками залишення без тепла населення міста, школи, дитячі садочки, медичні заклади, бюджетні установи та численні промислові і комерційні об`єкти, відповідач просив суд прийняти визнання позову відповідачем і задовольнити вимоги позивача в повному обсязі. Відстрочити виконання рішення суду на один рік з моменту ухвалення такого рішення.

05.09.2022 представник позивача адвокат Мінченко Я.В. подав до суду клопотання про розгляд підготовчого засідання за відсутності позивача (а.с. 56) та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовче судове засідання 06.09.2022 з`явився представник відповідача адвокат Плаха О.В. Представник позивача у судове засідання не з`явився.

06.09.2022 суд відклав підготовче засідання на 21.09.2022 на 11 год. 30 хв., про повідомлений під розписку учасник справи, який з`явився у судове засідання (а. с. 60).

13.09.2022 представник позивача адвокат Мінченко Я.В. подав до суду клопотання щодо відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу ( а.с. 65-67), у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 20000 грн. На обґрунтування понесених витрат адвокат Мінченко Я.В. у клопотанні зазначив, що 20.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" та Адвокатське бюро "Мінченко та партнери" оформили (підписали) Замовлення №20-07/1/22 на надання правової (правничої) допомоги, що є невід`ємною частиною договору про надання правової (правничої) допомоги № 26-07/6/19 від 26.07.2019. У п.1 Замовлення сторони передбачили, що правовою (правничою) допомогою є судовий захист інтересів клієнта, у справі за позовом ТОВ "Смарт Фабрікс" до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" про стягнення 363580,80 грн заборгованості за договором про закупівлю № 104 СЗ від 02.09.2021 та стягнення штрафних та компенсаційних витрат. У п. 2 Замовлення сторони погодили, що фіксований розмір гонорару (винагороди) за надання правових (правничих) послуг визначено сторонами з врахуванням вимог ст. 126 Господарсько-процесуального Кодексу України, в судах усіх інстанції, складності питань, виходячи із принципів розумності та з врахуванням часу (строку) виконання, який складає 20000,00 грн та включає у себе: вивчення та аналіз документів наданих клієнтом, пошук актуальної судової практики; надання юридичної консультації; підготовка та складання позовної заяви; формування доказів, оформлення і надсилання позовної заяви; підготовка відповіді на відзив, відповіді на апеляційну та касаційну скаргу - за потреби; підготовка та складання усіх необхідних клопотань, заяв, пояснень, та інших процесуальних документів, які необхідні для захисту прав та законних інтересів клієнта, в судах усіх інстанції; участь у судових засіданнях, в судах усіх інстанції. У п. 3 Замовлення сторони погодили, що розрахунок за надані послуги здійснюється клієнтом на користь Адвокатського Бюро протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту набрання законної сили відповідного рішення суду. 27.07.2022 за результатами надання правових послуг за Замовленням №20- 07/1/22 від 20.07.2022 сторонами було підписано Акт наданих послуг №110 від 27.07.2022, яким деталізовано опис наданих послуг та розмір гонорару (винагороди) за надані правничі послуги. Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у фіксованій сумі та не змінювався в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, в судах усіх інстанції. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 28.02.2020 у справі №640/18402/19. До правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16). За таких обставин, заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 у справі №923/567/17.

20.09.2022 представник позивача адвокат Мінченко Я.В. подав до суду клопотання про розгляд підготовчого засідання за відсутності позивача (а.с. 75) та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовче судове засідання 21.09.2022 з`явився представник відповідача адвокат Плаха О.В. Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою суду від 21.09.2022 явка учасників справи обов`язковою не визнавалась.

Представник відповідача адвокат Плаха Олександр Вікторович у підготовчому судовому засіданні 21.09.2022 підтримав позицію відповідача, викладену у заяві про часткове визнання позову, просив суд відмовити позивачеві в задоволенні вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу як необґрунтовано нараховані, не підтверджені документально та неспівмірні з розміром позовних вимог; в порядку статті 331 ГПК України просив відстрочити виконання рішення суду на три місяці з моменту ухвалення такого рішення.

Відповідно до частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Перевіривши зміст заяви відповідача про визнання позову суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. Заява про визнання позову від імені відповідача складена та підписана головою правління товариства В.В. Олексенко у порядку самопредставництва юридичної особи.

Відповідно до частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи визнання позову відповідачем, керуючись частиною 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення у справі за результатами підготовчого провадження у підготовчому засіданні без розгляду справи по суті.

Суд завершив розгляд справи та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі.

Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.09.2022 суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/760/22.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення коштів. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі договору поставки; невиконання відповідачем обов`язку оплати поставленого товару; виникнення у позивача права вимагати виконання відповідачем обов`язку оплати товару.

Отже, предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин, невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні, розмір невиконаної частини зобов`язання (розмір заборгованості) відповідача.

Звертаючись з позовом позивач надав письмові докази, з яких суд установив наступне:

02 вересня 2021 року ПрАТ "ЧЕРКАСЬКЕ ХІМВОЛОКНО" як покупець та ТОВ "Смарт Фабрікс" як продавець уклали договір поставки № 104 СЗ (а. с. 11-16), предметом якого є поставка костюми, код за ДК 021:2015 18110000-3 Формений одяг (18113000-4 Виробничий одяг) (а. с 11).

У Специфікації № 1 до Договору поставки № 104 СЗ від 02.09.2021 сторони погодили обсяги поставки костюмів (бавовняних, брезентових, брезентових утеплених, для захистів від розчинів кислот і лугів (К-50), віскозно-лавсанових, кухаря білий (жіночий) загальною вартістю 363580,80 грн з ПДВ (а. с. 17).

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи суд доходить до висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу костюмів (бавовняних, брезентових, брезентових утеплених, для захистів від розчинів кислот і лугів (К-50), віскозно-лавсанових, кухаря білий (жіночий) вартістю 363580,80 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: від 12.11.2021 № 709 на суму 11244,00 грн з ПДВ (а. с. 18), від 24.11.2021 №737 на суму 143774,40 грн з ПДВ (а.с. 22), від 02.12.2021 №761 на суму 154044,00 грн з ПДВ (а.с. 26) та від 27.12.2021 №713 на суму 54518,40 грн з ПДВ (а. с. 30).

На підтвердження факту поставки позивачем товару сторони склали акти приймання передачі товару: від 15.11.2021 №709 на суму 11244,00 грн з ПДВ (а. с. 19), від 26.11.2021 №710 на суму 143774,40 грн з ПДВ (а.с. 23), від 06.12.2021 №710 на суму 154044,00 грн з ПДВ (а.с. 27) та від 27.12.2021 №713 на суму 54518,40 грн з ПДВ (а. с. 31).

На підставі досліджених судом письмових доказів суд доходить висновку про виникнення між позивачем та відповідачем господарського зобов`язання на підставі договору поставки, належне виконання позивачем господарського зобов`язання та умов Договору поставки № 104 СЗ від 02.09.2021.

Згідно з п. 1.2 договору перелік, загальні характеристики, кількість та вартість товару, визначена у специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.2. договору поставки № 104 СЗ від 02.09.2021 оплата товару, визначеного у Специфікації за цим договором, здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня прийняття товару, що підтверджується підписаними сторонами актом приймання - передачі товару.

Відповідач зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав та не сплатив за поставлений товар 363580,80 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість, стягнення якої і становило предмет майнових позивача до відповідача.

Враховуючи зміст заяви відповідача про визнання позову вказані вище обставини визнаються відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Під час розгляду справи у суду не виникли обґрунтовані підстави вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, суд доходить до висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за поставлений товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня прийняття товару, відповідно до умов, укладеного між сторонами договору.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний спосіб захисту порушеного права, у відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, укладеного відповідно до вимог цивільного законодавства України.

Проте, враховуючи, що відповідач порушив умови господарського договору, покладення на нього майнової відповідальності на вимогу позивача у розмірі 363580,80 грн відповідатиме загальним принципам цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності.

Позов в частині стягнення з відповідача 363580,80 грн на користь позивача суд визнає обґрунтованим.

Відповідно до п. 6.2. договору поставки № 104 СЗ від 02.09.2021 сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 17.11.2021 по 23.02.2022 на підставі п. 6.2. договору та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України пеню у розмірі 9206,20 грн (403,55 грн (11244,00 грн борг за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 x 20 (подвійну облікову ставку НБУ: 100:365 днів x 69 дні прострочення) +4380,20 грн (143774,40 грн борг за період з 28.12.2021 по 23.02.2022 x 20 (подвійну облікову ставку НБУ:100:365 днів x 58 днів прострочення); + 3705,50 грн (154044,00 грн борг за період з 10.01.2022 по 23.02.2022 x 20 (подвійну облікову ставку НБУ:100:365 днів x 45 днів прострочення) + 716,95 грн (54518,40 грн борг за період з 31.01.2022 по 23.02.2022 x 20 (подвійну облікову ставку НБУ:100:365 днів x 24 дні в прострочення); на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 1426,45 грн 3% річних (63,77 грн (11244,00 грн борг за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 x 3 (відсоткова ставка):100:365 днів x 69 днів прострочення) +685,39 грн (143774,40 грн борг за період з 28.12.2021 по 23.02.2022 x 3 (відсоткова ставка):100:365 днів x 58 днів прострочення)+ 596,75 грн (154044,00 грн борг за період з 10.01.2022 по 23.02.2022 x 3 (відсоткова ставка):100:365 днів x 45 днів прострочення) + 107,54 грн (54518,40 грн борг за період з 31.01.2022 по 23.02.2022 x 3 (відсоткова ставка):100:365 днів x 24 дні прострочення) та 9899,38 грн інфляційних втрат (328,41 грн (11244,00 борг за період січень - лютий 2022 року) x 1.02920800 індекс інфляції - 11244,0 грн) + 4199,36 грн (143774,40 грн борг за період січень-лютий 2022 року) x 1.02920800 індекс інфляції 143774,40 грн) + 4499,32 грн (154044,00 грн борг за період січень-лютий 2022 року) x 1.02920800 індекс інфляції 154044,00 грн) + 872,29 грн (54518,40 грн борг за період лютий 2022 року) x 1.01600000 індекс інфляції 54518,40 грн).

Розрахунки позивача, покладені в основу вимог про стягнення спірних сум пені, інфляційних втрат і 3% річних судом перевірено, арифметично проведені правильно, з урахуванням умов договору поставки № 104 СЗ від 02.09.2021 і суми боргу.

Розмір боргу відповідача з урахуванням інфляційних втрат, розмір 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а також розмір пені суд визнає встановленим, а вимоги про їх стягнення обґрунтованими.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 7003,40 грн (а.с.10).

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, вимоги частини 3 статті 7 Закону України Про судовий збір, частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України позивачу слід з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3501,70 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 3501,70 грн.

У позові позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн.

Дослідивши додані позивачем письмові докази суд на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката суд установив:

- 20.07.2022 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" та Адвокатське бюро "Мінченко та партнери" уклали додаток №20-07/1/22 до договору №26-07/6/19 від 26.07.2019 Замовлення №20-07/1/22 на надання правової (правничої) допомоги (а.с. 68), що є невід`ємною частиною договору про надання правової (правничої) допомоги № 26-07/6/19 від 26.07.2019. У пункті 1 Замовлення сторони погодили, що правовою (правничою) допомогою є судовий захист інтересів клієнта, у справі за позовом ТОВ "Смарт Фабрікс" до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" про стягнення 363580,80 грн заборгованості за договором про закупівлю № 104 СЗ від 02.09.2021 та стягнення штрафних та компенсаційних витрат. У пункті 2 Замовлення сторони погодили, що фіксований розмір гонорару (винагороди) за надання правових (правничих) послуг визначено сторонами з врахуванням вимог ст. 126 Господарсько-процесуального Кодексу України, в судах усіх інстанції, складності питань, виходячи із принципів розумності та з врахуванням часу (строку) виконання, який складає 20000,00 грн та включає у себе: вивчення та аналіз документів наданих клієнтом, пошук актуальної судової практики; надання юридичної консультації; підготовка та складання позовної заяви; формування доказів, оформлення і надсилання позовної заяви; підготовка відповіді на відзив, відповіді на апеляційну та касаційну скаргу - за потреби; підготовка та складання усіх необхідних клопотань, заяв, пояснень, та інших процесуальних документів, які необхідні для захисту прав та законних інтересів клієнта, в судах усіх інстанції; участь у судових засіданнях, в судах усіх інстанції. У пункті 3 Замовлення сторони погодили, що розрахунок за надані послуги здійснюється клієнтом на користь Адвокатського Бюро протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту набрання законної сили відповідного рішення суду;

- 27.07.2022 сторонами складено та підписано Акт наданих послуг №110 (а.с. 69) на підставі договору№26-07/6/19 на надання правової (правничої) допомоги від 26.07.2019, у якому вказано, що Адвокатським бюро надано правову (правничу) допомогу (надані такі послуги): судовий захист інтересів клієнта за позовом ТОВ "Смарт Фабрікс" до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" про стягнення 466890,72 грн на підставі Замовлення №20-07/1/22 від 20.07.2022 до договору№26-07/6/19 на надання правової (правничої) допомоги від 26.07.2019 на загальну вартість робіт (послуг) 20000 грн без ПДВ.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Представник позивача у справі адвокат Мінченко Ярослав Васильович є керівником Адвокатського бюро Мінченко та Партнери та здійснює адвокатську діяльність у організаційній формі адвокатського бюро.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві та у клопотанні про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу вказав розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 20000 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, позивач подав додаток №20-07/1/22 до договору №26-07/6/19 від 26.07.2019 Замовлення №20-07/1/22 на надання правової (правничої) допомоги (а.с. 68), акт наданих послуг №110 від 27.07.2022 (а.с. 69). Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката становить 20000 грн.

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Сторони у акті наданих послуг №110 від 27.07.2022 погодили вартість наданих послуг, розмір яких складає 20000,00 грн без ПДВ.

Заперечуючи проти розміру витрат позивача на правову допомогу, відповідач у заяві про часткове визнання позову вказав, що розмір таких витрат є неспівмірним зі складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом позивача на виконання робіт, а також необґрунтованим та значною мірою завищеним. На обґрунтування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом Мінченко Я.В. до заяви не надано жодного документу. Послуги, зазначені у договорі та акті, не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст. ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тому відповідач вважав, що витрати на здійснення вище вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

1) Складність справи. Предметом позову у справі є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання договору та несвоєчасну сплату відповідачем боргу за поставлений товар 363580,80 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість, стягнення якої і становило предмет майнових позивача до відповідача.

На підтвердження позовних вимог позивачем подано та досліджено судом письмові докази, а саме: договір поставки № 104 СЗ від 02.09.2021, видаткові накладні: від 12.11.2021 № 709, від 24.11.2021 №737, від 02.12.2021 №761 та від 27.12.2021 №713, акти приймання передачі товару: від 15.11.2021 №709, від 26.11.2021 №710, від 06.12.2021 №710 та від 27.12.2021 №713.

За предметом позову ця справа є справою у спорі, що виник при укладанні і виконанні правочину у господарській діяльності та, на переконання суду, не є складною. Висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах неодноразово формував Верховний Суд. Надання правової допомоги у формі консультацій, аналізу документів та підготовки заяв по суті спору чи інших процесуальних документів не вимагає від кваліфікованого адвоката, який надає правову допомогу у даній категорії справ, значних витрат часу.

2) Виконанні адвокатом роботи (надані послуги). Представник позивача адвокат Мінченко Я.В. відповідно акту наданих послуг №110 надав клієнту "Смарт Фабрікс" наступні послуги: судовий захист інтересів клієнта за позовом ТОВ "Смарт Фабрікс" до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" про стягнення 466890,72 грн на підставі Замовлення №20-07/1/22 від 20.07.2022 до договору№26-07/6/19 на надання правової (правничої) допомоги від 26.07.2019 на загальну вартість робіт (послуг) 20000 грн без ПДВ: вивчення та аналіз документів наданих клієнтом, пошук актуальної судової практики; надання юридичної консультації; підготовка та складання позовної заяви; формування доказів, оформлення і надсилання позовної заяви; оформлення та надсилання клопотання щодо відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу; оформлення та надсилання заяв про розгляд підготовчого засідання за відсутності позивача.

3) Складення позовної заяви, враховуючи предмет та підстави позову, обсяг письмових доказів не вимагає глибокого аналізу норм матеріального права, правових висновків Верховного Суду та значних витрат часу для кваліфікованого адвоката.

4) Час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг, наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. За період з 06.09.2022 по 21.09.2022 у справі №925/760/22 призначено та проведено два підготовчі судові засідання, у яких адвокат Мінченко Я.В. як представник позивача участь не взяв.

5) Ціна позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Розмір позовних вимог позивача становив 466890,72 грн. Розмір витрат адвоката у співвідношенні до ціни позову становить 23%.

При визначенні співмірності витрат на правову допомогу суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України від 26.02.2015); Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; (East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014); Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Лавентс проти Латвії від 28.11.2002).

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Заяви про зменшення розміру витрат позивача на професійну правову допомогу адвоката відповідач не подав.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд враховує, що ця справа є справою у спорі, що виник при укладанні і виконанні правочину у господарській діяльності та, на переконання суду, не є складною для адвоката Мінченка Я.В. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між сторонами у справі щодо поставки товару, порядку визначення розміру заборгованості - судова практика у цій категорії справ є сталою.

Спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Спірні правовідносини не потребують дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд не присуджує позивачу - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Керуючись частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, не розподіляє такі витрати повністю на відповідача, не на користь якого ухвалено рішення, а покладає їх частково на позивача, на користь якого ухвалено рішення.

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн слід розподілити між сторонами та покласти 75 відсотків витрат на позивача, 25 відсотків на відповідача.

Враховуючи викладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягають стягненню на його користь з відповідача, становлять 5000 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на один рік з моменту ухвалення такого рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити з огляду на таке.

Згідно з частиною 1, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Незадовільний фінансовий стан, наявність заборгованості споживачів перед відповідачем та збитковість підприємства за змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу України на переконання суду не є обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не можуть вважатися тими виключними обставинами, що можуть слугувати підставою для відстрочення виконання рішення.

Відповідач не надав суду доказів неможливості провести розрахунки з позивачем, не надав належних доказів відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки відповідача, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час; інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва і т.д.).

Поданий відповідачем звіт про фінансові результати за 1 квартал 2022 року не свідчить про об`єктивну неможливість виконати рішення суду та необхідність відстрочення його виконання, а лише відображає відсутність прибутку та від`ємний фінансовий результат (збиток) діяльності товариства за I півріччя 2022 р. Натомість з поданого відповідачем Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.06.2022 суд установив наявність необоротних та оборотних активів, та зокрема грошових коштів на рахунках у банках достатніх для виконання рішення суду.

При розгляді клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду суд також враховує час, що минув з моменту настання строку виконання зобов`язання відповідачем. Зокрема, товар поставлений позивачем відповідачу 15.11.2021, 26.11.2021, 06.12.2021 та 27.12.2021. Відповідач повинен був сплатити за поставлений товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня прийняття товару, відповідно до умов, укладеного між сторонами договору. Отже строк виконання зобов`язання відповідача настав 15.12.2021, 26.12.2021, 06.01.2022 та 27.01.2022 і станом на день розгляду справи судом, тобто протягом 9 місяців, відповідач свого обов`язку не виконав.

Відстрочивши виконання рішення, суд не стимулюватиме процедуру погашення заборгованості, а лише сприятиме відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання. Натомість відстрочення виконання рішення суду буде істотно порушувати майнові інтереси позивача внаслідок тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.

Довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю.

Керуючись статтями 129, 130, 185, 191, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (ідентифікаційний код 00204033, адреса місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, просп. Хіміків, 76) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" (ідентифікаційний код 39234237, адреса місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, 45А) 363580,80 грн (триста шістдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят гривень 80 копійок) боргу, 36224,96 грн (тридцять шість тисяч двісті двадцять чотири гривні 96 копійок) пені, 5998,61 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 61 копійку) 3% річних, 61086,35 грн (шістдесят одну тисячу вісімдесят шість гривень 35 копійок) інфляційних втрат, 3501,70 грн (три тисячі п`ятсот одну гривню 70 копійок) судових витрат зі сплати судового збору, 5000 грн (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" (ідентифікаційний код 39234237, адреса місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, 45А) з Державного бюджету України судовий збір сплачений на підставі квитанції №61 від 27 липня 2022 року в сумі 3501,70 грн (три тисячі п`ятсот одну гривню 70 копійок).

4. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" про відстрочення виконання рішення суду на один рік з моменту ухвалення такого рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2022.

Суддя А.І. Гладун