Ухвала суду № 106477180, 27.09.2022, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" вересня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1100/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали заяви

за позовом Об"єднання співвласників багатокартирного будинку "ОСЕЛЯ-РІВНЕ"

до відповідача Управління Держпраці у Рівненській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Галспецбуд"

про стягнення внеску на капітальний ремонт у розмірі 188 451,45 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від позивача: Шендера О.М. (адвокат), Кобзєв Р.А. (голова правління ОСББ)

від відповідача: Трофимчук Ю.А.

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя Рівне" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Управління Держпраці у Рівненській області (відповідач) про стягнення внеску на капітальний ремонт у розмірі 188 451,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач покладені на нього законом та статутом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Оселя - Рівне обов`язки не виконав, внески в розмірі, який визначений загальними зборами членів ОСББ не сплатив, чим в свою чергу порушив права інших членів ОСББ, власників житлових та нежитлових приміщень, які несуть витрати по утриманню будинку та прибудинкової території в належному стані. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Управління Держпраці у Рівненській області, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Лєрмонтова, 7 на користь Об`єднання співвласник багатоквартирного будинку Оселя - Рівне, що знаходиться за тією ж адресою, заборгованість внеску на капітальний ремонт у розмірі 188 451,45 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05 квітня 2022 року у справі №918/1100/21 позов задоволено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2022 рішення Господарського суду Рівненської області залишено без змін.

12.08.2022 видано наказ про стягнення з Управління Держпраці у Рівненській області на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя - Рівне" боргу по внеску на капітальний ремонт у розмірі 188 451 грн. 45 коп., 2 826 грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору та 10000 грн. 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу.

08 вересня 2022 року від Управління Держпраці у Рівненській області надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду від 05.04.2022 на один рік. Заява мотивована тим, що в Україні введено воєнний стан та виконання судового рішення наразі неможливе. Відповідач є бюджетною установою, яка використовує кошти виключно за бюджетним призначенням. Кошторисом не встановлені видатки на капітальний ремонт. Управління Держпраці у Рівненській області зверталося до Державної служби України з питань праці з проханням збільшити кошторисні призначення для забезпечення виконання рішення суду. Проте процес формування змін до бюджетного запиту є тривалою процедурою. Уряд призупинив фінансування капітальних видатків, частково скорочено поточні видатки на 10% для наповнення резервного фонду держави. Кошти з поточних видатків спрямовуються в резервний фонд для фінансування потреб армії. Усі наведені обставини, на переконання заявника, істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Заявник просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 05 квітня 2022 року по справі № 918/1100/21 на один рік.

Ухвалою від 09.09.2022 призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 27 вересня 2022 р. на 09:50 год.

16 вересня 2022 року від представника Об"єднання співвласників багатокартирного будинку "ОСЕЛЯ-РІВНЕ" надійшли письмові заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення, у яких серед іншого вказує, що обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відповідач не навів у поданій до суду заяві. ОСББ є неприбутковою організацією, кошти якого складаються виключно із внесків співвласників багатоквартирного будинку. ОСББ має борг перед АБ "Укргазбанк" за кредитним договором, який був укладений з метою утеплення будинку. Відстрочення виконання рішення у даній справі накладе на ОСББ "ОСЕЛЯ-РІВНЕ" додаткове фінансове навантаження у вигляді простроченої заборгованості перед банком, відсотків, штафу та пені. Відповідач зобов`язаний виконувати судове рішення.

Відтак, позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.

У судовому засіданні 27.09.2022 представник заявника підтримав вимоги заяви та просив відстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 05 квітня 2022 року по справі № 918/1100/21 на один рік. У свою чергу представник позивача висловив заперечення проти задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Розглянувши подану заяву Управління Держпраці у Рівненській області про відстрочення виконання рішення суду, та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.

При цьому суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. При цьому слід зазначити, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Частиною 3 ст. 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України.

Згідно з п. 7.1.2, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Крім цього, господарський суд також враховує можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все передбачає такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускає їх настання.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення суд повинен враховувати, що:

1.виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012);

2.невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012);

3.відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишилося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-ІІ);

4.за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італіїї, №22774/93, п.74, ECHR 1999-V).

Крім того, суд враховує ту обставину, що існування заборгованості, підтвердженої обов`язковим і таким, що підлягає виконанню судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява №3236/03, п.43).

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд повинен встановити:

1.чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2.чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання судового рішення, ухваленого на його користь, та індексація присудженої суми;

3.чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони";

4.чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спору.

Тобто, для визнання поважними причин затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п.40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява №59498/00, п.34, ECHR 2002-ІІІ, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява №41510/98, п.27).

В своїй заяві про відстрочення виконання рішення суду Управління Держпраці у Рівненській області вказує, що на даний час опинилося в скрутному фінансовому становищі, що унеможливлює першочергове виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що при розгляді відповідних заяв необхідно дотримати балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному урахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

Так, введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та фінансові наслідки, проте не лише для бюджетних установ, підприємств та організацій, а також і в значній мірі для фізичних осіб-підприємців та підприємств, товариств, ОСББ тощо.

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення позивача у грудні 2018 року виконані роботи по утепленню та оздобленню фасаду будинку. Згідно з актом виконано: "Капітальний ремонт житлового будинку № 7 по вул. Лермонтова в м. Рівне (утеплення фасаду)", будівництво закінчено, об`єкт готовий до експлуатації. Відповідач як власник нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язаний виконувати рішення загальних зборів та сплачувати внески на капітальний ремонт будинку (утеплення фасаду). Проте станом на 2022 рік внески на утеплення фасаду відповідачем не сплачені.

Тому, баланс інтересів боржника та кредитора міг би бути дотриманий в разі розстрочення, а не відстрочення виконання рішення, під час якого відбувалась би часткова оплата відповідачем свого боргу на користь позивача.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Приписами ч.ч.1-3 статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші докази, які б вказували на неможливість виконання рішення суду або ускладнюють його виконання, в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку, що заява Управління Держпраці у Рівненській області про відстрочку виконання рішення суду на один рік не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 232-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Управління Держпраці у Рівненській області про відстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 05.04.2022 у справі №918/1100/21.

Дана ухвала набирає законної сили 27 вересня 2022 року та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її прийняття до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Бережнюк В.В.