Рішення № 106476823, 28.09.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4230/22

2/212/3055/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 (далі- Позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Яводчак О.В., звернувся до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі Відповідач, АТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 18.06.1974 по 17.03.1998 працював на посадах гірничого майстра, механіка та заступником начальника дільниці на шахтах «Першотравнева-2» та «Першотравнева» ВО «Кривбасруда», правонаступником яких є відповідач. Працюючи в шкідливих умовах отримав професійне захворювання. Висновком ЛТЕК від 24.03.1997 йому первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням двосторонній кохлеарний неврит з помірною стадією зниження слуху (туговухість ІІ ст.). У зв`язку із ушкодженням здоров`я з вини відповідача позивачу завдана моральна шкода. Просить стягнути з відповідача як компенсацію за заподіяну моральну шкоду 97500 грн.

Ухвалою суду від 29 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 30 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалами суду від 27 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребування доказів, визнання явки позивача в судове засідання обов`язковою.

22 вересня 2022 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові, посилаючись на те, що АТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є належним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником тієї частини ВО «Кривбасруда», до якої входила шахта «Першотравнева», на якій працював позивач. Вказав, що позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди, надані позивачем докази є лише документами, що підтверджують виникнення професійного захворювання, і не можуть бути беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди позивачу, також зазначив, що позивачем не обґрунтований розмір заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 18.06.1974 по 17.03.1998 працював на посадах гірничого майстра, механіка та заступником начальника дільниці на шахтах «Першотравнева-2» та «Першотравнева» ВО «Кривбасруда», та 17.03.1998 був звільнений за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією шахти «Першотравнева», що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 32-39).

Відповідно до копії Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19 лютого 1997 року, вбачається, що на підприємстві шахта «Першотравнева» ВО «Кривбасруда», проведено розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 двосторонній кохлеарний неврит з помірною стадією зниження слуху (туговухість ІІ ст.), вказано що професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин- ОСОБА_1 тривалий час (22 р. 8 міс.) працював в підземних умовах пов`язаних з підвищеним шумом, перевищуючим ГДК, зазначено причини професійного захворювання- шахтне обладнання, яке під час роботи дає шум та пил, перевищуючий ГДК, не застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, слуху ( а.с. 40-43).

Згідно копії довідки ЛТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги від 24.03.1997 ОСОБА_1 первинно встановлена ступінь втрати професійної працездатності 20% у зв`язку з професійним захворюванням, без встановлення групи інвалідності, безстроково з 17.03.1997 (а.с.44).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що ОСОБА_2 , її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних правовідносин (24 березня 1997 року) можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли 24 березня 1997 року, коли ОСОБА_1 вперше встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку із профзахворюванням.

На той час діяли норми статті 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), як передбачала відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність первинно та безстроково у розмірі 20%. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Твердження представника відповідача про те, що АТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є належним відповідачем, оскільки не є правонаступником прав та обов`язків шахтах «Першотравнева» ВО «Кривбасруда» суд відхиляє, оскільки Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 15 червня 2020 року у справі №212/3404/17 (провадження № 61-37529ск18) сформовано правовий висновок про те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є правонаступником прав та обов`язків вказаних шахт, а отже вказані обставини, відповідно до приписів ч.3 ст. 82 ЦПК України, визнані судом загальновідомими та такими, що не потребують доказування.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що усі структурні одиниці ВО «Кривбасруда» не мали статусу самостійних юридичних осіб, були створені як структурні підрозділи без права юридичної особи, оскільки питання про їх відокремлення зі складу юридичної особи із визначенням правонаступників в передбаченому законодавством порядку не вирішувалось.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, стаж роботи позивача, зокрема період роботи позивача з 18.06.1974 по 17.03.1998 у шкідливих умовах, а також те, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності вперше та безстроково 20%, без визначення групи інвалідності, що свідчить про неможливість покращення здоров`я позивача у майбутньому та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача,тривалість праці позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди у сумі 97500 гривень, тим самим задовольняючи позов повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 992,40 гривень.

Керуючись ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я,- задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 97 500 (дев`яносто сім тисяч п`ятсот) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.

Повне судове рішення складено та підписано 28 вересня 2022 року.

Суддя: О. В. Колочко