Рішення № 106476810, 15.09.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2022Справа №910/16592/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр"до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"про визнання недійсним договоруСуддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін:від позивача:ОСОБА_1від відповідача:Левчук А.С., Шагін О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про визнання недійсним договору.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" зазначає, що рамковий договір фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019 з додатками до нього у вигляді протоколів лізингу №1, №2, №3, №4 SME та додатковими угодами №1 до протоколів лізингу №1, №2, №3, №4 SME підлягають визнанню недійсними, оскільки на вказаному договорі підпис керівника позивача є підробленим та відповідачем погоджувались його умови із особами, які не мали відповідних повноважень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 18.10.2021) відкрито провадження у справі №910/16592/21; вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження; встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 23.11.2021.

19.11.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що справжність підпису ОСОБА_1 на рамковому договорі фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019 підтверджується висновком судової експертизи, проведеної в межах справи №910/10308/20. Також відповідач зазначає, що крім рамкового договору фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019, сторони уклали та виконали (повністю чи частково) ще п`ять договорів та вісім документів, що безпосередньо пов`язані із даним рамковим договором, а також мала місце безпосередня передача предметів лізингу позивачу. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що долучений позивачем до позовної заяви висновок судової експертизи, складений за наслідками дослідження копії рамкового договору фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019, а тому даний висновок не може вважатись належним доказом.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 09.12.2021.

06.12.2021 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що висновок судової експертизи, проведеної в межах справи №910/10308/20, не є доказом у даній справі, в той час як наданий позивачем висновок експерта підтверджує, що підписи від імені ОСОБА_1 на додаткових угодах до протоколів лізингу, які є додатками до рамкового договору фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019 виконані іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 відкладено підготовче засідання на 13.01.2022.

29.12.2021 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" оригіналів протоколів лізингу, які були надані експерту, підтверджує обізнаність позивача щодо господарської операції з фінансового лізингу.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 закрито підготовче провадження у справі; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи по суті на 27.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про визнання недійсним договору залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі № 910/16592/21 задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі №910/16592/21 скасовано; матеріали справи направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

19.07.2022 матеріали справи №910/16592/21 повернулись до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 призначено судове засідання у справі №910/16592/21 на 16.08.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" від 16.08.2022 про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/16592/21 залишено без розгляду.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 зобов`язано відповідача надати суду оригінали документів, долучених ним до відзиву на позов в наступне засідання; зобов`язано позивача надати оригінал Висновку експерта №15030 від 30.06.2021 в наступне засідання; витребувано у Господарського суду міста Києва справу№910/10308/20; відкладено судове засідання на 01.09.2022.

01.09.2022 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" надійшла заява, в якій позивач вказує, що у своїх листах до відповідача посилався на договір фінансового лізингу, який був підписаний особисто ОСОБА_1 , а не той, що був підписаний невстановленою особою.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.09.2022.

В судове засідання 15.09.2022 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представники відповідача проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 прийнято подані позивачем заяви, оскільки вони не є зміною підстав позову, так як в позовній заяві наявні посилання на вказані Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" у заявах обставини.

В судовому засіданні 15.09.2022 судом завершено розгляд справи №910/16592/21 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" оскаржує рамковий договір фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019 (надалі - Рамковий договір) з додатками до нього у вигляді протоколів лізингу №1, №2, №3, №4 SME та додатковими угодами №1 до протоколів лізингу №1, №2, №3, №4 SME.

Сторонами за Рамковим договором та додатками є Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" (лізингоодержувач).

У розділі 1 "Визначення та тлумачення" Рамкового договору зазначено, що:

- документи лізингу - це Рамковий договір, всі протоколи лізингу, документи укладені у зв`язку з Рамковим договором, які створюють чи мають на меті створити забезпечення щодо виконання зобов`язань лізингоодержувачем за документами лізингу (далі - документи забезпечення), поліси страхування предмету лізингу та всі інші договори, заяви та документи, вчинені чи укладені за або у зв`язку з Рамковим договором, протоколами лізингу або документами забезпечення і документи лізингу означають будь-які зазначені вище в цьому визначенні документи;

- предмет лізингу - всі основні засоби та/або права інтелектуальної власності, обрані лізингоодержувачем та описані у протоколах лізингу, які передаються лізингодавцем лізингоодержувачу у фінансовий лізинг за рамковим договором;

- протокол лізингу - додатки до цього Рамкового договору, які визначають, конкретизують повний або частковий склад частини предмета лізингу з дотриманням вимог п. 2.5 Рамкового договору та належним чином підписані обома сторонами. Протоколи лізингу можуть регулювати та/або уточнювати інші аспекти стосунків сторін за Рамковим договором, окрім визначених вище. Протоколи лізингу є невід`ємними частинами цього Рамкового договору.

Відповідно до п. 2.5 Рамкового договору опис, технічні характеристики частини предмета лізингу, графік сплати лізингових платежів, умови страхування та інші умови щодо відповідної частини предмета лізингу, що передається лізингоодержувачу в лізинг, визначається сторонами у окремому протоколі лізингу.

Відповідач сплачує позивачу лізингові платежі щодо кожної частини предмету лізингу, а також вартість послуг за організацію фінансування, відповідно до цього рамкового договору, відповідного протоколу лізингу та графіку наведеного у такому протоколі лізингу, кожен з яких є невід`ємною частиною цього рамкового договору. Всі такі платежі виконуються у розмірі та у дату платежу, а також у спосіб та на умовах, вказаних для відповідного платежу у рамковому договорі, відповідному протоколі лізингу, відповідному графіку, рахунках виставлених лізингодавцем та інших документах лізингу, в залежності від випадку, та з урахування змін, що можуть відбуватись відповідно до положень документів лізингу. Сплачений лізингоодержувачем перший лізинговий платіж та вартість послуг за організацію фінансування не підлягають поверненню йому за будь-яких умов (п. 6.1 Рамкового договору).

Згідно з п. 2.1 Рамкового договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов`язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього рамкового договору.

В межах Рамкового договору були укладені:

- договір купівлі-продажу №4796-S/1 від 29.05.2019, сторонами за яким є ТОВ "Він-Гранд" (продавець), ТОВ "ОТП Лізинг" (покупець), ТОВ "Компанія "Актив Центр" (лізингоодержувач). Предметом купівлі-продажу за цим договором є напівпричіп-самоскид, марка Bodex, модель KIS 3W-A, номер шасі НОМЕР_1 , а метою придбання є подальша передача майна у фінансовий лізинг за рамковим договором фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019. Передача майна ТОВ "ОТП Лізинг" супроводжувалась оформленням акту приймання-передачі 27.06.2019 за участю всіх сторін договору купівлі-продажу №4796-S/1 від 29.05.2019. У акті також зазначено, що представником, який діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" і є підписантом, є директор товариства ОСОБА_1;

- договір купівлі-продажу №4796-S/2 від 29.05.2019, сторонами за яким є ТОВ "КПП Центр" (продавець), ТОВ "ОТП Лізинг" (покупець), ТОВ "Компанія "Актив Центр" (лізингоодержувач). Предметом купівлі-продажу за цим договором є тягач сідельний MAN TGX, номер шасі НОМЕР_2 та тягач сідельний MAN TGX, номер шасі НОМЕР_3 , а метою придбання є подальша передача майна у фінансовий лізинг за рамковим договором фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019. Передача майна ТОВ "ОТП Лізинг" супроводжувалась оформленням акту приймання-передачі 04.07.2019 за участю всіх сторін договору купівлі-продажу №4796-S/2 від 29.05.2019. У акті також зазначено, що представником, який діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" і є підписантом, є директор товариства ОСОБА_1;

- договір купівлі-продажу №4796-S/3 від 29.05.2019, сторонами за яким є ТОВ "Дельтап-2015" (продавець), ТОВ "ОТП Лізинг" (покупець), ТОВ "Компанія "Актив Центр" (лізингоодержувач). Предметом купівлі-продажу за цим договором є напівпричіп зерновоз INTER CARS NW 53м3, VIN: НОМЕР_4 , а метою придбання є подальша передача майна у фінансовий лізинг за рамковим договором фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019. Передача майна ТОВ "ОТП Лізинг" супроводжувалась оформленням акту приймання-передачі 27.06.2019 за участю всіх сторін договору купівлі-продажу №4796-S/3 від 29.05.2019. У акті також зазначено, що представником, який діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" і є підписантом, є директор товариства ОСОБА_1;

- договір купівлі-продажу №4796-S/4 від 12.08.2019, сторонами за яким є ТОВ "КПП Центр" (продавець), ТОВ "ОТП Лізинг" (покупець), ТОВ "Компанія "Актив Центр" (лізингоодержувач). Предметом купівлі-продажу за цим договором є тягач сідельний MAN TGX, номер шасі НОМЕР_5 , а метою придбання є подальша передача майна у фінансовий лізинг за рамковим договором фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019. Передача майна ТОВ "ОТП Лізинг" супроводжувалась оформленням акту приймання-передачі 03.09.2019 за участю всіх сторін договору купівлі-продажу № 4796-S/4 від 12.08.2019. У акті також зазначено, що представником, який діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" і є підписантом, є директор товариства ОСОБА_1.

Цій же хронології та послідовності придбання майна, яка зазначена у вказаних вище договорах купівлі-продажу, відповідає хронологія та послідовність його передачі у лізинг відповідно до протоколів лізингу до Рамкового договору. Зокрема:

- 29 травня 2019 року датований протокол лізингу №1-SME до Рамкового договору, який визначає предметом лізингу напівпричіп-самоскид, марка Bodex, модель KIS 3W-A, номер шасі НОМЕР_1 (є предметом придбання за договором купівлі-продажу №4796-S/1 від 29.05.2019). Передача цього майна у лізинг супроводжувалась оформленням акту приймання-передачі, датованому 01.07.2019. У протоколі та акті зазначено, що представником, який діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" і є підписантом, є директор товариства ОСОБА_1;

- 29 травня 2019 року датований протокол лізингу №2-SME до Рамкового договору, який визначає предметом лізингу тягач сідельний MAN TGX, номер шасі НОМЕР_2 та тягач сідельний MAN TGX, номер шасі НОМЕР_3 (є предметом придбання за договором купівлі-продажу №4796-S/2 від 29.05.2019). Передача цього майна у лізинг супроводжувалась оформленням акту приймання-передачі, датованому 04.07.2019. У протоколі та акті зазначено, що представником, який діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" і є підписантом, є директор товариства ОСОБА_1;

- 29 травня 2019 року датований протокол лізингу №3-SME до Рамкового договору, який визначає предметом лізингу напівпричіп зерновоз INTER CARS NW 53м3, VIN: НОМЕР_4 (є предметом придбання за договором купівлі-продажу №4796-S/3 від 29.05.2019). Передача цього майна у лізинг супроводжувалась оформленням акту приймання-передачі, датованому 01.07.2019. У протоколі та акті зазначено, що представником, який діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" і є підписантом, є директор товариства ОСОБА_1;

- 12 серпня 2019 року датований протокол лізингу №4-SME до Рамкового договору, який визначає предметом лізингу тягач сідельний MAN TGX, номер шасі НОМЕР_5 (є предметом придбання за договором купівлі-продажу №4796-S/4 від 12.08.2019). Передача цього майна у лізинг супроводжувалась оформленням акту приймання-передачі, датованому 12.08.2019. У протоколі та акті зазначено, що представником, який діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" і є підписантом, є директор товариства ОСОБА_1.

Крім визначення предмету лізингу, протоколи лізингу визначають платежі, які підлягають сплаті, порядок та графік їх оплати, а також умови страхування майна. Отже, Рамковий договір разом з протоколами слід розглядати як цілісний єдиний правочин, що регулює правовідносини лізингу, зміст яких зафіксований у декількох письмових документах, і можливість такої фіксації змісту письмового правочину передбачена ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України.

За умовами протоколів лізингу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" зобов`язувалось сплатити на користь ТОВ "ОТП Лізинг" вартість послуг за організацію виконання: 17 885,75 грн. за протоколом лізингу №1-SME; 41 589,58 грн. за протоколом лізингу №2-SME; 21 339,38 грн. за протоколом лізингу №3-SME; 18 690,78 грн. за протоколом лізингу №4-SME.

Протоколами лізингу також було передбачено, крім сплати поточних лізингових платежів, сплату одноразового авансового лізингового платежу, тобто платежу, який здійснюється до передачі майна в лізинг: 250 400,5 грн. за протоколом лізингу №1-SME; 582 254,09 грн. за протоколом лізингу №2-SME; 298 751,25 грн. за протоколом лізингу №3-SME; 2 651 670,94 грн. за протоколом лізингу №4-SME.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" про недійсність Рамкового договору з додатками до нього у вигляді протоколів лізингу №1, №2, №3, №4 SME та додатковими угодами №1 до протоколів лізингу №1, №2, №3, №4 SME, оскільки на вказаному договорі підпис керівника позивача є підробленим та відповідачем погоджувались його умови із особами, які не мали відповідних повноважень.

Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частин 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 2, 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Звертаючись із позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" зазначає, що вчинений на Рамковому договорі да додатках до нього підпис від імені керівника позивача - не належить Смикову Ю.П. та вчинений невідомою особою.

Суд вважає, що дані твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" про підписання Рамкового договору з додатками до нього неповноважною особою є необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивачем було надано підписані його керівником Рамковий договір (без виконання на такому договорі підпису представника відповідача) та вказував, що саме цей договір Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" мало на увазі, коли здійснювало листування із Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" щодо зміни графіку лізингових платежів та сплачувало кошти на користь відповідача.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" було долучено до свого відзиву Рамковий договір з додатками до нього, які містять і підписи представників, і печатки сторін, та позиція відповідача зводиться до того, що саме поданим ним договором сторони керувались у своїх правовідносинах.

Суд відзначає, що позивачем було долучено до позовної заяви висновок експерта Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський експертно-дослідний центр" №15030 від 30.06.2021, складений за наслідками проведення почеркознавчої експертизи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр", в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 на Рамковому договорі та протоколах до нього виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою із наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

В свою чергу, в матеріалах справи №910/10308/20 (які були витребувані судом для розгляду справи №910/16592/21) наявний висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №2131/2132/21-32 від 20.05.2021, складений за наслідками проведення судово-почеркознавчої експертизи у господарській справі №910/10308/20, в якому судові експерти прийшли до висновку, що підпис від імені ОСОБА_1 на Рамковому договорі виконаний ОСОБА_1.

Таким чином, існує два висновки експертів, в яких містяться взаємовиключні висновки з приводу одного і того самого питання.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, суд вбачає за необхідне при вирішенні даного спору звернутись до балансу вірогідностей.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 30.06.2022 у справі №927/774/20 та 22.02.2022 у справі №904/6293/20).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що сторонами було укладено Рамковий договір з додатками до нього, яким вони керувались у своїх взаємовідносинах.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному:

Як вбачається із матеріалів справи взаємовідносини сторін за оспорюваними правочинами тривають із травня 2019 року.

Так, сам Рамковий договір та додатки до нього, а також договори купівлі-продажу рухомого майна для його передачі у лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" були укладені 29.05.2019 та 12.08.2019.

ОСОБА_1 являється керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" (яке займається вантажним автомобільним транспортом; здійснює діяльність з оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; транспортного оброблення вантажів; надає в оренду й експлуатацію власне чи орендоване нерухоме майно, а також здійснює діяльність у сфері права) з 23.08.2017, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд критично ставиться до тверджень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр", що ним підписувались договори купівлі-продажу техніки, приймалась така техніка у лізингове користування та здійснювались багатотисячні платежі на користь відповідача на підставі угоди (договору), який містив лише його підпис.

Більше того, із матеріалів справи вбачається, що позивач в особі керівника звернувся до відповідача із листом вих. №23/01/02 від 23.01.2020, в якому, посилаючись на наявності у нього у лізингу 5 одиниць техніки, просив у відповідності до п. 7.2.2 Рамкового договору розглянути питання щодо перенесення оплати на послідуючий місяць та щодо зменшення щомісячного лізингового платежу.

В подальшому позивач в особі керівника звернувся до відповідача із листом вих. №18/02/03 від 18.02.2020, в якому дякував Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" за більш зручний графік оплати лізингових платежів, проте нарікав на не продовження строку дії Рамкового договору та протоколів до нього.

Твердження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" про те, що у даних листах він мав на увазі підписаний ним в односторонньому порядку Рамковий договір не заслуговують на увагу, оскільки суперечать не лише засадам цивільного законодавства, а й загальновідомим звичаям укладення договору, які відомі навіть особам, що не мають спеціалізованої освіти у сфері права, в той час як одним із видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" є діяльність у сфері права.

За умовами протоколів лізингу Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" зобов`язувалось сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" вартість послуг за організацію виконання: 17 885,75 грн. за протоколом лізингу №1-SME; 41 589,58 грн. за протоколом лізингу №2-SME; 21 339,38 грн. за протоколом лізингу №3-SME; 18 690,78 грн. за протоколом лізингу №4-SME. Саме у такому розмірі і з таким призначенням платежу Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" кошти сплачені 21.06.2019 за протоколами лізингу №1-SME, №2-SME та №3-SME, а 16.08.2019 - за протоколом лізингу №4-SME.

Протоколами лізингу також було передбачено, крім сплати поточних лізингових платежів, сплату одноразового авансового лізингового платежу, тобто платежу, який здійснюється до передачі майна в лізинг: 250 400,50 грн. за протоколом лізингу №1-SME; 582 254,09 грн. за протоколом лізингу №2-SME; 298 751,25 грн. за протоколом лізингу №3-SME; 2 651 670,94 грн. за протоколом лізингу №4-SME. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" 21.06.2019 сплатив перші лізингові платежі за протоколами лізингу №1-SME, №2-SME та №3-SME у визначених ними розмірі, а 16.08.2019 - за протоколом лізингу №4-SME.

Крім цих платежів, відповідач з липня 2019 року по грудень 2019 року регулярно здійснював сплату лізингових платежів у строки та розмірі, які передбачені протоколами лізингу №1-SME, №2-SME, №3-SME ТА №4-SME (з рахуванням змін, наведених у додаткових угодах №1 до цих протоколів), посилаючись у призначенні платежу на реквізити Рамкового договору та протокол.

Наведені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/7873/20, яке набуло статусу остаточного, а відтак встановлені в ньому обставини не підлягають повторному доказуванню.

Посилання керівника позивача на те, що такі дії вчинялись неуповноваженою особою (працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр") без його відома є нічим непідтвердженими доводами, в той час як саме керівник відповідає за використання одержаного електронного цифрового підпису.

Отже, починаючи з травня 2019 року між сторонами існували договірні лізингові правовідносини та позивач набув у лізингове користування майно, сплачував лізингові платежі та ініціював внесення змін до Рамкового договору та протоколів до нього.

Позивачем не надано жодних доказів того, що ним оспорювалась наявність лізингових правовідносин із відповідачем на підставі Рамкового договору (в наданій відповідачем редакції) до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" у червні 2020 року до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" про стягнення коштів за Рамковим договором.

Прикметно, що у липні 2020 року (через місяць після відкриття провадження у справі №910/7873/20) Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" було подано до Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", в якому позивач просить суд визнати рамковий договір фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019 недійсним, який був обґрунтований, в тому числі, тим, що керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" не підписував даного договору.

Однак, після надходження до Господарського суду міста Києва висновку судових експертів, в якому останні дійшли висновку, що виконаний на рамковому договорі фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019 підпис від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" належить ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" звернулось до суду із клопотанням про залишення позову без розгляду та повернення наданих оригіналів документів, разом із висновком експерта №15030 від 30.06.2021 (що стало підставою для залишення без розгляду позову в межах справи №910/10308/20).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача, який уклав Рамковий договір, а також уклав договори купівлі-продажу рухомого майна, отримав від відповідача у лізингове користування таке майно, протягом року користувався таким майном та сплачував у визначені Рамковим договором графіки та розмірах платежі, однак більш як через рік після укладення оспорюваних правочинів після звернення відповідача до суду із позовом про стягнення спірних коштів на підставі оспорюваних правочинів почав стверджувати, що відповідні правочини ним не укладались суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.

Варто зауважити, що доктрина venire contra factum proprium в схожій правовій ситуації застосовувалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17, а також у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17.

Якщо особа, яка має право на оскарження документа чи юридичного факту, безпосередньо висловилася або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати таке право, така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба згодом реалізувати право на оскарження суперечитиме попередній поведінці та має призводити до припинення зазначеного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20 та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами спростовуються доводи позивача, що Рамковий договір з додатками до нього керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" не укладався та не схвалювався.

Попри наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" вказує, що у Рамковому договорі незаконно визначена плата за послуги за організацію фінансування.

Укладений між сторонами Рамковий договір із додатками до нього за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, а тому правовідносини сторін підпадають під правове регулювання, в тому числі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" (тут і надалі в редакції, чинній станом на дату укладення відповідних договорів) лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Плата за послуги за організацію фінансування не віднесена до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу (наприклад, витрати на страхування, техогляд техніки тощо), а полягає у вивченні документів та укладанні договору.

Сутність такого платежу зводиться до винагороди за факт укладання договору та наданні послуги фінансового лізингу, що суперечить ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" щодо різновиду лізингових платежів та встановленні плати за надання фінансової послуги.

Так само не віднесено такий вид платежу до інших видів платежів, які можуть включатися до складу лізингових платежів згідно ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Позивач також вказує на незаконність п. 6.1 Рамкового договору щодо неповернення первісного платежу незалежно від обставин припинення відповідного договору.

Частина 7 статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" щодо не повернення лізингоодержувачу лізингових платежів, вчинених до односторонньої відмови лізингодавця набрала чинності з прийняттям Закону України №1201-ІХ від 04.02.2021, та не була чинна ні на момент укладання Рамкового договору, ні на момент відмови від договору Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг".

В свою чергу, Закон України №1201-ІХ від 04.02.2021 не передбачає надання зворотної дії в часі положенням частини 7 статті 17 цього Закону. З огляду на наведене, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності Законом України №1201-ІХ від 04.02.2021, застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які існували на момент укладення договору (вчинення правочину).

Попередня редакція Закону України "Про фінансовий лізинг" не містила аналогічної частині 7 статті 17 цього Закону норми.

Частиною першою статті 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами частин другої та третьої статі 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України). Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами частини другої статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" є відсутність у відповідача обов`язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність позивачу і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.

Частинами другою та четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов`язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору, не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкту лізингу не підлягає стягненню (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 та у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №911/3483/16, від 15.01.2021 у справі №904/2357/20).

Лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 357/15432/15-ц та від 15.01.2021 у справі 904/2357/20.

Перший лізинговий платіж за Рамковим договором за змістом протоколів лізингу, графіків лізингових платежів за їх структурою, складається із відшкодування вартості чистини лізингу та вартості послуг за організацію фінансування.

Відтак, враховуючи наведене в силу норм Цивільного кодексу України, продавець (лізингодавець) зобов`язаний повернути аванс у разі, якщо об`єкт продажу не підлягає передачі покупцю (лізингоодержувачу). В умовах пункту 6.1. Договору сторони домовилися про зворотне.

Отже, положення п. 6.1 Рамкового договору фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", в частині словосполучення "а також вартість послуг за організацію фінансування" та речення "Сплачений лізингоодержувачем перший лізинговий платіж та вартість послуг за організацію фінансування не підлягають поверненню йому за будь-яких умов" суперечать ст.ст. 655, 806 Цивільного кодексу України, а тому згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню недійсними.

Твердження відповідача про несправедливість такого підходу через те, що вартість автомобіля після його експлуатації зменшилася в ціні, а відтак негативні наслідки безоплатного використання предмета лізингу покладаються тільки на лізингодавця судом відхиляються з огляду на наступне.

Дійсно, внаслідок експлуатації предмета лізингу його вартість, як правило зменшується. Повернення лізингоодержувачу всіх коштів, які ним сплачені як відшкодування вартості предмета лізингу, може призвести до ситуації, коли лізингоодержувач (який порушив зобов`язання через невиконання грошових зобов`язань) після односторонньої відмови лізингодавця від договору поверне автомобіль (стан якого може змінитися, а інколи і істотно) взамін одержавши сплачені кошти (за вирахуванням суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, яка як правило становить найбільшу суму). І на перший погляд така ситуація може викликати відчуття несправедливості. При цьому суд відзначає, що наведена несправедливість (якщо на думку учасника цивільних правовідносин вони виникає) підпадає під регулювання деліктних правовідносин, адже покладає на лізигоодержувача обов`язок відшкодувати збитки у розмірі зменшення вартості ТЗ. Адже зменшення вартості предмета лізингу, який належить лізингодавцю відбулося внаслідок протиправної поведінки лізингоодержувача (якщо одностороння відмова правомірна), має місце причино наслідковий зв`язок (адже лізингодавець розраховував одержати повну вартість предмета лізингу і його продати за ціну придбання може бути неможливим), розмір збитків (зменшення вартості предмета лізингу між ціною придбання та ціною на момент повернення в залежності від фізичного такого предмету). Беззаперечно в кожному конкретному випадку доведення факту збитків та їх розмірів необхідно доводити, і суд в межах даного спору обмежений у можливості визнання таких збитків (якщо вони існують).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в їх заявах по суті спору не спростовують висновків суду.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судового збору.

В поданій до суду позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" заявлено до відповідача одну вимогу немайнового характеру - визнання недійсним Рамкового договору фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019 з додатками до нього.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена у розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 2 270,00 грн.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви про визнання недійсним договору позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

В той же час, як вбачається із квитанції №261810039 від 11.10.2021 позивачем було сплачено на подання даної позовної заяви судовий збір у розмірі 2 379,00 грн.

Таким чином, позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 109,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а відтак позивач вправі звернутись до суду із клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору в частині суми 109,00 грн., однак останній не підлягає покладенню на відповідача.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі наведених приписів господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про необхідність покладення судового збору у розмірі 2 270,00 грн. на відповідача, з огляду на те, що саме він, як професійний суб`єкт у сфері надання послуг фінансового лізингу, допустив наявність у договорі фінансового лізингу положень, які суперечать законодавству, що регулює його діяльність, в той час як за подачу позивачем вимоги про визнання п. 6.1 Рамкового договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" все одно повинне було б сплатити судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. (станом на дату подання даного позову).

Керуючись ст.ст. 2, 14, 74, 79, 104, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" задовольнити частково.

2. Визнати недійсним п. 6.1 Рамкового договору фінансового лізингу №4796-FL від 29.05.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 15/17, офіс 19; ідентифікаційний код 39671148) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; ідентифікаційний код 35912126) в частині словосполучення "а також вартість послуг за організацію фінансування" та речення "Сплачений лізингоодержувачем перший лізинговий платіж та вартість послуг за організацію фінансування не підлягають поверненню йому за будь-яких умов".

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; ідентифікаційний код 35912126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив Центр" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 15/17, офіс 19; ідентифікаційний код 39671148) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.09.2022.

Суддя Р.В. Бойко