Постанова № 106476728, 28.09.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5060/22

3/212/2282/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022 року м. Кривий Ріг

Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Власенко М.Д., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 609392 від 19 вересня 2022 року, 03 вересня 2022 року близько о 17.00 годині ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків по вихованню малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із чим останній 03 вересня 2022 року о 17.00 годині по вулиці Армавірська, 28, навмисно пошкодив майно БФ "Шелтер". Совоїми діями ОСОБА_1 порушила ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», за що передбачена законодавством України відповідальність за ст.184 ч.1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, при цьому була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, крім того обізнана про складання протоколу, про що свідчить її особистий підпис у протоколі, проте ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не направила, причини неявки суду не повідомила.

З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи достеменно обізнаним про складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу або заяв про відкладення судового розгляду, при цьому присутність такої особи не є обов`язковою, в розумінні ч.2 ст.268 КУпАП, суддя приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 .

Згідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підтвердження вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП суду надано та досліджено наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 609392 від 19 вересня 2022 року (а.с.1);

- висновок інспектора сектору ювенальної превенції ВП КРУП ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.2);

- рапорт згідно якого 05 вересня 2022 року о 12.22 годині зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що 05 вересня 2022 року о 12.21 годині за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Армавірська, буд. 28 заявник повідомляє, що виявлено пошкодження даху на гаражу, який належить благодійному фонду, а також порізані тентові покриття на футбольному майданчику. Заявник ОСОБА_3 (а.с.3);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення за яким ОСОБА_3 просить притягнути до відповідальності неповнолітніх осіб, які 03 вересня 2022 року пошкодили майно БФ "Шелтер" (а.с.4-5);

- письмові пояснення ОСОБА_3 згідно яких він є директором БФ "Шелтер" та 03 вересня 2022 року йому зателефонував знайомий та повідомив, що на території закладу БФ "Шелтер" було пошкоджено майно, а саме: пошкоджено кришу приміщення гаражу, фасад будинку розмальований (а.с.6-7);

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 з яких вбачається, що 03 вересня 2022 року вона перебувала вдома із своїм сином ОСОБА_2 , який о 15.00 годині пішов гуляти з друзями та коли повернувся додому о 17.00 годині повідомив, що він зі своїми друзями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зайшли на території БФ "Шелтер" та вилізли на дах гаражу, зірвали шифер (а.с.8);

- свідоцтво про народження з якого вбачається, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.10).

Так адміністративна відповідальність особи передбачена за одне із діянь визначених у ч.1 ст.184 КУпАП, а саме за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням їхнього належного виховання, навчання та створення необхідних умов життя.

Права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 року, №2402-III, статтями 150, 180 Сімейного кодексу України.

Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, №789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).

Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст.150 Сімейного кодексу України. До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 ухиляється від належного виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не додержується батьківських обов`язків встановлених ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», а тому в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, за ознаками ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суддя у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, яка повністю підтверджена матеріалами справи, дані про особу правопорушника, та вважає за доцільне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується, особою, на яку покладено таке стягнення в розмірі, передбаченому п 5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", а саме, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 496,20 грн.

Керуючись ст. ст. 40-1, 184, 283- 285 КпАП України, суддя,-

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдест) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її прийняття шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя М.Д. Власенко