Рішення № 106476117, 22.09.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2022м. ДніпроСправа № 904/1380/22за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Баворовська Г.П.

Представники:

Від позивача: Варган А.О., довіреність №05-98 від 29.11.2021 , адвокат

Від відповідача: Кочура С.В., довіреність №81-4016 від 01.12.2020, адвокат

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просить стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" заборгованість у розмірі 5890272,00 грн., пеню в розмірі 572889,47 грн., 3% річних у розмірі 57611,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 829266,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки №2100376 від 22.01.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає, що строк оплати за договором настав 14.03.2022, прострочення виконання зобов`язання з урахуванням п. 10.3.1 договору настало з 25.03.2022. Відповідач просить врахувати, що з 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 Торгово-промисловою палатою України видано загальний офіційний лист на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", яким засвідчено настання форс-мажорних обставин, а саме військову агресію Російської Федерації проти України. Відповідач зазначає, що внаслідок збройної агресії відповідачем втрачено більшість логістичних ланцюжків, напрацьованих роками на внутрішньому ринку України, як поставок сировини та інших товарів, які є складовою виробничого циклу підприємства без яких неможливо виробити готову феросплавну продукцію, так і поставок (збуту) вже виробленої підприємством продукції. Зокрема, на внутрішньому ринку найбільшими споживачами феросплавної продукції були ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь". Проте, внаслідок військової агресії та окупації міста Маріуполь, вказані металургійні гіганти не функціонують. Частина готової продукції експортувалася іноземним покупцям через морські порти, однак через блокування агресором морських шляхів логістика на сьогодні втрачена. Єдиним логістичним ланцюгом для товариства на сьогодні залишилася залізниця, при цьому внаслідок вказаних обставин через завантаженість залізниця в інтересах оборони країни зараз фактично неможливо транспортувати готову продукцію в потрібних обсягах. Таким чином, відповідач вказує, що внаслідок наведених обставин має значні труднощі та напрацьовує нові комерційні зв`язки та можливості, зокрема, за кордоном, що потребує певного періоду часу. Відповідно до фінансових результатів господарської діяльності за квітень 2022 року товариство має збиток 52,34 млн.грн. З урахуванням вказаних обставин відповідач просить звільнити його від стягнення пені за договором.

У відповіді на відзив відповідач не погоджується із запереченнями відповідача щодо нарахування пені починаючи з 11 календарного дня, оскільки з посилання на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України вважає, що оскільки припинення нарахування закінчується через 6 місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, то і початком нарахування має бути перший день прострочення. Також позивач просить не враховувати посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, оскільки його пояснення зводяться до відсутності необхідних коштів, що не вважається обставинами непереборної сили.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погоджується із твердженнями позивача та підтримує викладені у відзиві обставини. Також відповідачем подані докази на підтвердження доводів, викладених у відзиві, зокрема, щодо настання форс-мажорних обставин та скрутного фінансового становища.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 22.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок поставки товару, строк та порядок оплати за товар, наявність прострочки щодо оплати, періоди прострочення оплати.

Так, судом встановлено, що 22.01.2021 між Приватним акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" (постачальник) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (покупець) укладено договір поставки №2100376, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього договору (далі-товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях (додатки) до цього договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2020 року, яка є погодженою сторонами. У разі розбіжностей між Інкотермс та цим договором цей договір має переважну силу. Згідно з умовами специфікації (додатка) до цього договору, постачальник власними силами або за власний рахунок проводить завантаження товару на автомобільний або залізничний транспорт перевізника товар належної якості (для транспортування на адресу покупця) в погодженій сторонами кількості, відповідної якості та за ціною, що передбачена умовами цього договору (п. 3.2 договору).

Загальна вартість товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до даного договору). Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до договору (п.п.4.1, 4.2 договору).

У відповідності з п. 4.6 договору порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до даного договору.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладення, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до цього договору.

Сторонами підписано Специфікацію №1/2100377 від 22.01.2021 про поставку товару на суму 5900040,00 грн.

Згідно з п. 2 Специфікації покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 60 календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджується актом прийому-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з п. 3.5 цього договору.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем надано видаткову накладну №41364 від 23.10.2021 на суму 5900040,00 грн. та товарно-транспортні накладні №41364-1 від 23.10.2021, №41364-2 від 23.10.2021, №41364-3 від 23.10.2021, №41364-4 від 23.10.2021, №41364-5 від 23.10.2021.

Позивачем виставлено на оплату рахунок №1270825235 від 23.10.2021 на суму 5900040,00 грн.

Додатковою угодою №2/2106970 від 12.01.2022 сторонами змінено ціну товару за Специфікацією №1/2100377 від 22.01.2021 на 5890272,00 грн. Позивачем здійснено коригувальний розрахунок до видаткової накладної №41364 від 23.10.2021 від 12.01.2022.

12.01.2022 сторонами підписано акт №1 приймання-передачі товарів по якості і кількості згідно додаткової угоди №2/2106970 від 12.01.2022 до договору поставки №2100376 від 22.01.2021 та специфікації №1/2100377 від 22.01.2021 на суму 5890272,00 грн.

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" листом №50-6995/8295/4017 від 24.01.2022 проінформувала позивача, що оплата у розмірі 5890272,00 грн. за поставлений конвеєр пластичний за договором №2100376 від 22.01.2021 буде здійснено у строк до 14.03.2022.

23.05.2022 позивач звернувся до відповідача із претензією №05-31,у якій просив погасити заборгованість у розмірі 5890272,00 грн. та сплатити штрафні санкції у розмірі 705695,08 грн. протягом 3 календарних днів з дня отримання даної претензії.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що відповідачем заборгованість за поставлений товар у розмірі 5890272,00 грн. не погашено, що і стало причиною виникнення спору.

Відносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про договір поставки. Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору, строк оплати товару є таким, що настав 14.03.2022.

Доказів оплати товару відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 5890272,00 грн. є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем, тому вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 5890272,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 572889,47 грн., 3% річних у розмірі 57611,70 грн. та інфляційні втрати у розмірі 829266,01 грн.

У відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив відповідач, посилаючись на настання форс-мажорних обставин, просить звільнити його від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Стосовно форс-мажорних обставин, то відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 "Про ведення воєнного стану".

У п. 8.4 договору передбачено обов`язок письмово, не пізніше 3 календарних днів з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин. Відповідач не надав доказів того, що звертався до позивача у триденний строк із повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які саме впливали б на можливість виконання зобов`язань за договором.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до Висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.10.3.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та Специфікації до нього, більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11 календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли постачальник: порушив строки надання документів, зазначених у п.3.5 цього договору, та несе відповідальність, передбачену п.10.4 договору; у випадках, передбачених п. 9.2 даного договору. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Так, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 572889,47 грн. за період з 15.03.2022 по 11.07.2022. В той же час, пунктом 10.3.1 договору передбачено, що пеня нараховується починаючи з 11 календарного дня прострочення. Позивач, посилаючись на ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нараховує пеню з першого дня прострочення.

Суд звертає увагу на свободу договору. У договорі сторони за власним волевиявленням визначили, що пеня нараховується з починаючи з 11 календарного дня прострочення. Таким чином, за перерахунком суду у правильні періоди розмір пені становить 540614,01 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 3% річних розмірі 57611,70 грн. за період з 15.03.2022 по 11.07.2022, та індекс інфляції у розмірі 829266,01 грн. за березень-червень 2022 року. Перевіркою розрахунку 3% річних та інфляційних втрат помилок не виявлено, у зв`язку з чим вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судових засіданнях представник відповідача просив зменшити штрафні санкції на 90%. Відповідач посилається на скрутне матеріальне становище, та військову агресію, внаслідок якої підприємство втратило значну частину замовлень, а також відповідач просить врахувати ситуацію, яка наразі склалася у м. Нікополі та на самому заводі, а саме руйнування території внаслідок обстрілів.

На підтвердження скрутного фінансового становища відповідач надає копію звіту про фінансові результати (звіт сукупний дохід) за квітень та червень 2022 року, копію довідки про обсяги виробництва та реалізації продукції від 28.07.2022, копію довідки про заборгованість з державного бюджету з роздруківкою з кабінету платника податків, а також у підтвердження форс-мажорних обставин відповідач надає листи контрагентів.

Позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечує, зазначає, що наразі також перебуває у скрутному матеріальному становищі та має кредиторську заборгованість, за яку йому також нараховують штрафні санкції.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, відсотків річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 1459767,18 грн.) складає майже складає 25% суми основного боргу. Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім цього суд враховує невеликий період прострочки та те, що строк оплати настав вже в період введення воєнного стану. Також суд бере до уваги матеріальне становище відповідача, складну ситуацію, яка наразі склалася у м. Нікополі та руйнування на території заводу відповідача, а також значення діяльності відповідача для економіки України.

На підставі викладеного, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 40% річних від розміру, який підлягають до стягнення. Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 324368,41 грн. (540614,01-40%).

Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені більше, ніж на 40%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату (хоча б частково) у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7101518,12 грн., з яких 5890272,00 грн. основний борг, 324368,41 грн. пеня, 57611,70 грн. 3% річних, 829266,01 грн. - інфляційні втрати.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки та відсотків річних покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 109766,46 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" (49033, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 147, ідентифікаційний код 00218615) основний борг у розмірі 5890272,00 грн., пеню у розмірі 324368,41 грн., 3% річних у розмірі 57611,70, інфляційні втрати у розмірі 829266,01 грн. та судовий збір у розмірі 109766,46 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.09.2022

Суддя О.М. Крижний