Рішення № 106474001, 27.09.2022, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/115/22

Єдиний унікальний № 742/3044/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року Прилуцькийміськрайонний судЧернігівськоїобласті в складі: головуючого судді Бездідька В.М., при секретарі Голушко А.С., за участю представника позивача Соболівського А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Соболівський Антон Михайлович, до Києво-Святошинської окружної прокуратури, третя особа Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської окружної прокуратури про стягнення з державного бюджету України на його користь завдану йому моральну шкоду, спричинену незаконними діями уповноважених осіб держаних органів України в розмірі 1200000 грн., сплачені ним у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги у справі №742/2412/17 кримінальне провадження №32017110200000029 у розмірі 17000 грн., суми понесені на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 50000 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 з 15.04.2014 року перебував під слідством та судом за обвинуваченням прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області. Вироком Прилуцького міськрайоиного суду Чернігівської області від 16.07.2018 року у справі № 742/2412/17 кримінальне провадження № 32017110200000029, позивача визнано не винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 212 КК України та ч.1 ст.366 КК України та виправдано в зв`язку з не доведенням вчинення кримінального правопорушення обвинуваченням. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03.03.2021 року апеляційну скаргу прокурора - залишено без задоволення, а виправдувальний вирок Прилуцького міськрайоиного суду Чернігівської області від 16.07. 2018 року щодо позивача - без змін. У зв`язку з незаконністю перебування позивача під слідством та судом, що підтверджується постановленням виправдувального вироку, останній має право на відшкодування: моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; сум, сплачених у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Києво-Святошинська окружна прокуратура у своєму відзиві зазначила, що у повному обсязі не визнає позовні вимоги у зв`язку з тим, що є неналежним відповідачем, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між заподіяною шкодою та винними діями відповідача, розмір заподіяної моральної шкоди є явно завищеним та не підтверджений належними доказами, а витрати на отримання юридичної допомоги взагалі не підлягають відшкодуванню в даному провадженні. Отже, в задоволенні заявлених позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Від представника третьої особи Державної казначейської служби України надійшли пояснення на позовну заяву, відповідно до яких в задоволенні заявлених позовних вимог просить відмовити, оскільки вони є необґрунтованими.

Представник позивача подав відповідь на відзив, відповідного до якої вказує, що доводи відповідача у відзиві не спростовують заявлених позовних вимог.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Суд своєю ухвалою від 20.08.2021 відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Суд своєю ухвалою від 14.09.2022 закрив підготовче провадження та призначив справу до судовогорозгляду посуті.

ІІІ. Позиції сторін.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений.

Представник третьої особи Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, проте згідно письмових пояснень просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

15.04.2014 року слідчим відділом фінансових розслідувань ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014110200000023 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 212 КК України (а.с.18-19).

23.12.2016 року слідчим відділом фінансових розслідувань ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016110200000106 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 212 КК України (а.с.зворот19-20).

11.05.2017 року слідчим відділом фінансових розслідувань ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017110200000023 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 212 КК України (а.с.зворот20-21).

11.05.2017 року Постановою прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області об`єднано матеріали досудового розслідування (а.с.22).

31.05.2017 року Постановою прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області виділено та об`єднано матеріали досудового розслідування. Матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016110200000106 за підозрою директора ПП «АПТК» ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України виділено в окреме кримінальне провадження № 32017110200000029. Матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016110200000106 за підозрою директора ПП «АПТК» ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України виділено в окреме кримінальне провадження № 32017110200000030. Об`єднано виділені матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 32017110200000029 та № 32017110200000030 в одне кримінальне провадження під номером № 32017110200000029 (а.с.23-25).

Відповідно до Реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с.зворот25-27) під час досудового розслідування були проведені наступні процесуальні дії, зокрема: тимчасовий доступ до речей і документів 18.06.2014 року; тимчасовий доступ до речей і документів 16.07.2014 року; тимчасовий доступ до речей і документів 01.08.2014 року; судово-почеркознавча експертиза 08.08.2014 року; тимчасовий доступ до речей і документів 10.06.2015 року; судово-економічна експертиза по кримінальному провадженню 80/04/11-17 24.04.2017 року; повідомлення про підозру ОСОБА_1 23.05.2017 року; допит підозрюваного ОСОБА_1 23.05.2017 року; додатковий допит підозрюваного ОСОБА_1 29.05.2017 року; додатковий допит підозрюваного ОСОБА_1 08.06.2017 року; додатковий допит підозрюваного ОСОБА_1 29.06.2017 року; повідомлення про зміну повідомленої підозри ОСОБА_1 29.06.2017 року (а.с.28-65).

Під час досудового розслідування застосовані наступні заходи забезпечення кримінального провадження, що підтверджується відомостями з Реєстру матеріалів досудового розслідування: тимчасовий доступ до речей і документів 18.06.2014 року; тимчасовий доступ до речей і документів 01.08.2014 року; тимчасовий доступ до речей і документів 16.07.2014 року; тимчасовий доступ до речей і документів 10.06.2015 року; запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання 25.07.2017 року; арешт майна з 23.07.2017 року (а.с.25-27).

01.08.2017 року прокурором вручено позивачу обвинувальний акт, що підтверджується відомостями з Реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с.зворот27).

16.07.2018 року вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 742/2412/17 кримінальне провадження № 32017110200000029 позивача визнано не винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 212 КК України та ч.1 ст.366 КК України та виправдано в зв`язку з не доведенням вчинення кримінального правопорушення обвинуваченням (а.с.71-79).

10.01.2019 року ухвалою Чернігівського апеляційного суду апеляційна скарга Прокурора залишена без задоволення, а рішення без змін (а.с.79-86).

03.03.2020 року постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, касаційну скаргу прокурора задоволено частково, ухвалу Чернігівського апеляційного суду скасовано, справу призначено до нового розгляду в суді апеляційної інстанції (а.с.87-88).

03.03.2021 року ухвалою Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора - залишено без задоволення, а виправдувальний вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16.07.2018 року щодо позивача (а.с.88-98).

Під час розгляду кримінального провадження №32017110200000029 позивач отримував юридичні послуги згідно договору про надання правничої допомоги, рахунку та квитанцій на суму 17000 грн. (а.с.101-106).

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Згідно зі ст.1, 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 №266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ст.3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, прокуратури і суду» громадянину відшкодовується моральна шкода.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством, однак провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена у його постанові від 02.12.2015 по справі № 6-2203цс15.

Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування (ПВСУ від 02.12.2015 року, у справі №6-2203цс15).

Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, втілено в конституційні та цивільно-правові нормист.56 Конституції України,статті 1173-1176 ЦК України, Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Відповідно до ст.56Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 7 ст.1176ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом. Таким законом є Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Згідно з п.1 ч.1 ст.1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема закриття кримінального провадження за відсутністю подій кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з п.5 ст.3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1167ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.1176ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.1, п.1 ч.1 ст.2, ч.5,6ст.4, ч. 2,3ст.13ЗУ «Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої незаконнимидіями органів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи судом апеляційної інстанції за відсутністю в діях особи складу злочину.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до п.5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно зіст.17Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"є джерелом національного права.

Зазначене законодавство передбачає відшкодування такої шкоди (збитків) у повному обсязі, що відповідає положенню ст.22 ЦК України.

Передбачене ч.5 статті 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Крім того, відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 рокупід моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що відповідно до ч.2, 3 ст. 13 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"з 1 січня 2021року мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до статті 2ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174ЦК України є держава Україна.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом ПрезидентаУкраїни від13квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є відповідачі. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16).

Згідно з Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою КМУвід 21.12.2005року №1232 Державне казначейство України є юридичною особою. Відповідно до ст.176ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов`язаннями держави.

Згідно зі ст.48Бюджетного кодексуУкраїни в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Відповідно до п.8 ст.7, пунктів 1,2ст.23 Бюджетного кодексубюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України "Про державний бюджет України".

Отже, відшкодування громадянинові шкоди у випадках, передбачених ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", провадиться за рахунок коштів Державного бюджету, тобто грошові суми відшкодовуються за рахунок Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що саме з Державного бюджету України необхідно стягнути шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача заподіяну йому моральну шкоду.

Враховуючи все викладене вище, судом було встановлено, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32017110200000029 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, останньому дійсно було заподіяно моральну шкоду. При цьому, виходячи з принципу розумності, справедливості та співмірності, суд вважає за доцільне стягнути таку на користь позивача у розмірі лише однієї мінімальної заробітної плати, розмір якої станом на день звернення до суду встановлено 6000,00 грн., за період перебування її під слідством (6 років 10 місяців 17 днів), тобто, 495290,32 грн., зважаючи на те, що в результаті вчинення органами досудового розслідування, прокуратури та суду незаконних дій ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновленню репутації, враховуючи характер правопорушення та глибину моральних страждань, які позивач зазнав, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що такий розмір моральної шкоди на думку суду, зможе повною мірою покрити перенесені ним протягом цього періоду часу моральні страждання.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом зменшення заявленої суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, та стягнення на користь позивача коштів в рахунок відшкодування витрат на юридичну допомогу під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1 .

В силу вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене, витрати по сплаті судового збору мають бути віднесені на рахунок держави.

На підставі викладеного та ст. 55,56 Конституції України, ст.15,16,23,1167,1176 ЦК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»та керуючись ст.12,13,81,141,258,259,263-265,268,273,352,354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділуХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Соболівський Антон Михайлович, до Києво-Святошинської окружної прокуратури, третя особа Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) завдану йому моральну шкоду, спричинену незаконними діями уповноважених осіб державних органів України в розмірі 495290,32 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми, сплачених ним у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги у справі №742/2412/17 кримінальне провадження №32017110200000029 у розмірі 17000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлено 28.09.2022.

Суддя Володимир БЕЗДІДЬКО