Рішення № 106463154, 12.09.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11511/16-ц

Провадження № 2/752/104/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 вересня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.,

розглянувши у місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» до ОСОБА_1 , треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Айбокс», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання правочину недійсним та визнання відсутнім права вимоги

встановив:

22.07.2016 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом про визнання правочину недійсним та визнання відсутнім права вимоги до ОСОБА_1 , треті особи ТОВ «Айбокс», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, АТ «Дельта Банк».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 22.05.2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс» укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2002859/1, згідно умов якого кредитор (позивач) зобов`язується надавати позичальнику у тимчасове користування грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, яке має здійснюватися окремими частинами в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 80 000 000, 00 грн. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 16 % річних, в порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31.12.2017 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25.06.2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № П-2002859-9. Під час здійснення Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію AT «Дельта Банк» ОСОБА_2 перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зазначений договір поруки було віднесено до категорії нікчемних, з підстав того, що даний договір фактично укладений після запровадження особливого режиму контролю та визнання банку проблемним, а погашення заборгованості відбувалось з рахунку поручителя у проблемному банку й таке погашення відбувалось напряму, а не через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України (далі - НБУ), при тому, що відповідачка на той час була співробітницею банку. Посилаючись на наявність підстав вважати, що договір поруки від 25.06.2014 року № П-2002859-9 мав на меті фактичне забезпечення активами банку (майновими правами за кредитним договором, договорами застави, поруки, право регресу за якими набув поручитель у відповідній сумі) грошових вимог до банку самого поручителя, який одночасно був кредитором банку, ПАТ «Дельта Банк» просило визнати договір поруки від 25.06.2014 року № П-2002859-9, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 недійсним та визнати відсутніми у відповідача права вимоги за договором кредитної лінії № 2002859/1 від 22.05.2014 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс».

28.07.2016 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_3. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

Розпорядженням керівника апарату суду від 03.05.2018 року № 350 призначений повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відстороненням від посади судді ОСОБА_3 , відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до протоколу повторного розподілу справ автоматизованою системою документообігу в суді від 03.05.2018 року, вказана цивільна справа розподілена судді ОСОБА_4.

08.05.2018 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_4. постановлено ухвалу про прийняття справи до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

09.12.2019 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про заміну сторони позивача ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником ТОВ «ФК «Геліос», закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

05.03.2020 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТ «Дельта Банк».

У зв`язку з рішенням Вищої ради Правосуддя № 1464/0/15-20 від 21.05.2020 року ОСОБА_4 звільнено з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва.

На підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу у Голосіївському районному суді м. Києва, але не виключно, керівником апарату Голосіївського районного суду міста Києва видано розпорядження № 406 про призначення автоматизованого розподілу цивільної справа № 75211511/16-ц.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ у Голосіївському районному суді м. Києва, 17.06.2020 року справа № 752/11511/16-ц передана до провадження судді Плахотнюк К.Г.

01.07.2020 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про прийняття справи до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено до судового розгляду.

05.07.2018 року відповідачкою подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого остання не визнала заявлені до неї вимоги, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

16.07.2018 року позивачем подано відповідь на відзив.

У судовому засіданні 12.09.2022 року сторони та треті особи відсутні, про дату та місце судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку, однак з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами заяви по суті справи та інші матеріали, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності сторін та третіх осіб, ухвалення рішення на підставі наявних у справі даних.

Судом встановлено, що 22.05.2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс» укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2002859/1, згідно умов якого кредитор (позивач) зобов`язується надавати позичальнику у тимчасове користування грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, яке має здійснюватися окремими частинами в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 80 000 000, 00 грн. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 16 % річних, в порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31.12.2017 року.

При цьому виконання договору кредитної лінії від 22.05.2014 року № НКЛ-2002859/1 забезпечувалось: договором застави № НКЛ-2002859/S-1, укладеним 31.10.2013 року між АТ «Дельта Банк» та Компанією «Бенезія Інвестментс Лімітед»; договором застави корпоративних прав № НКЛ-2002859/S-3, укладеним 31.10.2013 року між АТ «Дельта Банк» та Компанією «Ардо Істеблішмент Лімітед»; договором застави корпоративних прав № НКЛ-2002859/S-2, укладеним 31.10.2013 року між АТ «Дельта Банк» та Компанією «Мінола Трейдінг Лімітед»; договором застави корпоративних прав № НКЛ-2002859/S-3, укладеним 22.01.2014 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс»; договором поруки № П-2002859/4, укладеним 31.07.2014 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 ; договором поруки № П-2002859/3, укладеним 31.07.2014 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6 ; договором поруки № П-2002859-9, укладений 25.06.2014 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1.1. договору поруки № П-2002859-9 від 25.06.2014 року, поручитель - відповідач зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ТОВ «Айбокс» (позичальником) зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені у розмірі та у випадках, передбачених договором невідновлювальної кредитної лінії № НКЛ-2002859/1, що укладений 22.05.2014 року між кредитором та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язався повернути кредитору отриманий кредит у розмірі 80 000 000, 00 грн зі сплатою процентів у розмірі, у строки (терміни) та на умовах, зазначених у договорі кредиту та у договорах про внесення змін та доповнень до договору кредиту, що укладені на дату укладання цього договору та/або можуть бути укладені в майбутньому, з кінцевим терміном повернення кредиту до 31.12.2017 року включно або в термін, що вказаний в пункті 1.1. договору кредиту, а також сплачувати можливі штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту та цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої порукою вимоги.

Згідно з пунктом 1.3. договору поруки, у разі невиконання позичальником забезпечених порукою зобов`язань, поручитель доручає кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків поручителя (в національній та/або іноземній валюті), відкритих (чи тих, що будуть відкриті) ним у кредитора в сумах, що підлягають сплаті за договором кредиту та будь-яким іншим договором укладеним між позичальником та кредитором щодо погашення заборгованості за кредитом, нарахованими процентами за користування ним, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені. Поручитель доручає кредитору здійснювати таке договірне списання у сумі, визначеній кредитором самостійно на підставі договору кредиту, будь-яку кількість разів протягом строку дії цього договору до повного виконання будь-яких зобов`язань поручителя перед кредитором за цим договором. При цьому сторони погодили, що договірне списання з будь-якого поточного рахунку поручителя є заздалегідь погодженим і не потребує повідомлення поручителя та/або позичальника в будь-якій формі.

Пунктом 2.1. договору поруки встановлено, що зміст забезпеченого порукою зобов`язання складає: погасити основну суму заборгованості за договором кредиту в сумах та в терміни, зазначені в договорі кредиту; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі, у строки (терміни) та на умовах, визначених у договорі кредиту; сплатити можливі штрафні санкції, визначені договором кредиту; сплатити інші витрати, пов`язані зі здійсненням забезпеченої порукою вимоги.

Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя за цим договором не розповсюджується на будь-яке інше майно, в тому числі на кошти поручителя, які знаходяться на рахунках в інших банківських установах.

У підпунктах 3.1.1., 3.1.2. пункту 3.1. договору поруки зазначено, що поручитель зобов`язаний протягом одного банківського дня від дати отримання письмової вимоги кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов`язання виконати відповідне зобов`язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, непогашеної суми процентів за користування кредитом, комісій, можливих штрафів та пені на рахунок кредитора, зазначений в такій вимозі. У разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобов`язання відповідати перед кредитором як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно із чинним законодавством України може бути звернено стягнення.

У пункті 3.2. договору поруки визначено, що поручитель має право: 3.2.1. попередивши письмово кредитора не пізніше як за п`ять банківських днів достроково виконати зобов`язання забезпечене порукою; 3.2.2. зворотної вимоги до позичальника в межах суми виконаного ним зобов`язання, як кредитор, що набув всіх прав за цим зобов`язанням.

Підпунктом 3.4.1. пункту 3.4. договору поруки закріплено, що кредитор має право у разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобов`язання звернути стягнення на все майно поручителя та/або позичальника як солідарних боржників згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до меморіального ордеру від 04.02.2015 року № 9045427 проведено банківську операцію із призначенням платежу «оприбуткування застави згідно договору № П-2002859-9 від 25.06.2014 року, за кредитним договором № НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014 року».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно із яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В. В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 року № 147 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» по 02.10.2015 року включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. по 02.10.2015 року включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким розпочато процедуру ліквідації банку з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-51 вказаного Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В. В. на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Згідно ч. 4 цієї статті, особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Правилами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 531 ЦК України встановлено, що боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 627, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно (ч. 3 ст. 34 Закону).

Згідно з ч. 5 ст. 34 Закону під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

У силу ч. 1 ст. 36 Закону, з дня початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

При цьому, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діє від імені банку в межах повноважень Фонду (ч. 3 ст. 37 Закону).

У свою чергу, приписами ч. 2 ст. 38 цього Закону передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Таким чином, з контексту наведених норм права вбачається законодавчо визначене право уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на визнання правочинів неплатоспроможного банку нікчемними у випадках, визначених у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно ч. 3 ст. 38 цього Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Таким чином встановлено, що спірний договір поруки було укладено 25.06.2014 року, тобто до віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 року № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою було встановлено ряд обмежень у діяльності банку, а тому позовні вимоги банку з підстав зазначених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

Крім того враховано, що дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання спірного у цій справі правочину нікчемним були предметом розгляду у суді, за результатом якого було прийнято постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року, яку було змінено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року та викладено пункт другий резолютивної частини у іншій редакції: Визнано протиправними дії та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. оформлені повідомленнями про нікчемність правочинів № 3699 та 3701 від 2212.2015 року щодо визнання нікчемними, зокрема, договору поруки № П-2002859-9 від 25.06.2014 року, який укладений між ОСОБА_1 та AT «Дельта Банк».

Крім того, суд відхиляє доводи банку про наявність підстав для визнання спірного договору поруки нікчемним відповідно до пунктів 1, 2, 5 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» оскільки умови правочину не містять зобов`язань банку щодо безоплатного відчуження майна, зобов`язань без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмови від власних майнових вимог, будь-яких зобов`язань банку, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим або прийняття банком зобов`язань (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Посилання ПАТ «Дельта Банк» на те, що від імені банку оспорюваний правочин підписано одноособово головою Ради директорів, яка не мала таких повноважень, оскільки не була уповноважена рішенням Ради директорів та у порушення пункту 6.5.12 статуту банку не дотримано правила двох підписів, є безпідставними.

Відповідно до розділу 6.5 статуту ПАТ «Дельта Банк» рада директорів є виконавчим органом банку та діє на підставі положення про раду директорів (пункти 6.5.1, 6.5.5).

Згідно з пунктом 6.5.10.1 статуту голова ради директорів без довіреності (доручення) представляє банк в усіх підприємствах, установах та організаціях як в Україні, так і за її межами, вчиняє правочини, укладає договори, угоди, видає довіреності, підписує будь-які документи та здійснює інші дії в межах своїх повноважень.

У підпункті 6.5.10.12 пункту 6.5.10 розділу 6.5 статуту визначено, що голова ради директорів здійснює інші функції за дорученням загальних зборів акціонерів, спостережної ради або ради директорів банку.

Відповідно до пункту 4.2 положення про раду директорів ПАТ «Дельта Банк» голова ради директорів має право без доручення (довіреності) діяти від імені банку відповідно до рішень ради директорів, в тому числі представляти інтереси банку, вчиняти правочини від імені банку, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові до виконання всіма працівниками банку.

Повноваження голови ради директорів, визначені в Положенні про раду директорів, не містять обмежень повноважень голови ради директорів на укладення договорів від імені банку (що визначено пунктом 6.5.10.1 статуту ПАТ «Дельта Банк») виключно відповідними рішеннями ради директорів.

Доводи позивача щодо порушення правила двох підписів при укладенні спірного правочину не підтверджені банком належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України.

Відповідно до пункту 6.5.12 статуту банку встановлено правило двох підписів: будь-які правочини (у тому числі, але не виключно: договори (контракти), угоди, довіреності, гарантії, тощо) та інші документи, конкретний перелік яких визначається та встановлюється спостережною радою банку, від імені банку повинні бути підписані спільно головою ради директорів (або виконуючим обов`язки голови ради директорів) та особою, призначеною спостережною радою банку з поміж членів ради директорів банку або заступників голови ради директорів банку. Правочини та документи, зазначені в цьому пункті статуту, вважатимуться належним чином укладеними (вчиненими) та будуть мати юридичну силу для банку виключно у випадку, коли вони укладені з дотриманням такого правила двох підписів.

Проте, банком не було надано судам відомостей про конкретний перелік правочинів, що вимагають підпису двох осіб від імені банку.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що заявлені ТОВ «ФК «Геліос» позовні вимоги про визнання правочину недійсним та визнання відсутнім права вимоги до ОСОБА_1 , треті особи ТОВ «Айбокс», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, АТ «Дельта Банк», не підлягають задоволенню судом.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 189-200, 265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» до ОСОБА_1 , треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Айбокс», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання правочину недійсним та визнання відсутнім права вимоги, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк