Рішення № 106460166, 26.09.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2022 року Справа № 480/4499/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4499/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.05.2022 № 183950005488 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стахового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи трактористом у колгоспі «Перемога» з 01.07.1982 року по 20.11.1992 року;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 травня 2022 року.

Свої вимоги мотивує тим, що 18.05.2022 року позивач звернувся за допомогою вебпорталу до ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області про призначення пенсії за віком. В червні 2022 року на адресу позивача від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області надійшов лист № ВЕБ-18001-Ф-С-22-047248 від 04.06.2022 року з копією рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.05.2022 № 183950005488, якими до відома позивача доводиться інформація, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу, адже до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі "Перемога" з 1975 року до 1979 року та з 1983 по 1992 рр., оскільки в трудовій книжці відсутні відомості про відпрацьовані трудо-дні та номери наказів про зарахування та звільнення з роботи та їх дати; та період навчання з 26.01.1980 по 24.04.1980 рр. через відсутність інформації про присвоєння кваліфікації. Крім того, у трудовій книжці колгоспника зазначена дата народження « НОМЕР_1 », що не відповідає вимогам пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книлісок працівників. З відмовою ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області позивач не погоджується та зазначає, що він має право на пенсію за віком по досягненні 60 років, оскільки є в наявності відповідний трудовий стаж. Щодо періоду «з 1975 по 1979 рр» позивач зазначає, що у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 , виданій на ім`я позивача, від 10.04.1976 року містяться записи: про кількість відпрацьованих людино-днів ироягом з 1975 по 1970 рр. Щодо періоду «з 1983 по 1992 рр» та відсутності наказів про прийом та звільнення на роботі у спірній період, заначає наступне: згідно, трудової книжки НОМЕР_3 від 27.10.1979 року запис № 2 від 20.05.1980 року позивача було звільнено у зв`язку з призовом до лав Радянської армії (відповідно до відомостей, що містяться у Військовому квитку серія НОМЕР_4 виданому Білопільським районним військовим комісаріатом Сумської області 22.05.1980 року, позивач з 22.05.1980 по 07.05.1982 року перебував на строковій віськовій службі), а після демобілізації з 1982 року позивач почав працювати у колгоспі «Перемога». Також позивач зазначає, що трудова книжка колгоспника № НОМЕР_2 від 10.05.1976 року, видана на його ім`я в колгоспі «Перемога», містить відомості: про те, що позивач з 1983 по 1992 рік працював у колгоспі «Перемога», який в подальшому реорганізований в колективне с/г підприєство «Сула». Щодо посилання у листі № ВЕБ-18001-Ф-С-22-047248 від 04.06.2022 року Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що у книжці колгоспника зазначена дата народження «1962», позивач зазначає, що як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, він не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому неправильне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив, в якому він зазначає, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років. На дату звернення за призначенням пенсії за віком позивач має 22 роки 03 місяці страхового стажу. З доводами, викладеними позивачем,у позовній заяві, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується, оскільки ґрунтуються на його, власному довільному трактуванні норм права. Відповідач при обчисленні страхового стажу керується нормами Закону України Про Пенсійне забезпечення від 05.11.1991 1788-ХТТ (Далі Закон 1788-ХІІ), що передбачено положеннями ст. 56 Закону України, якою зазначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Так, до страхового стажу не зараховані періоди роботи в колгоспі з 1975 по 1979 та з 1983 по 1992, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані позивачем трудодні. Отже, на підставі заяви та наданих документів Головним управлінням винесено рішення від 26.05.2022 № 183950005488 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, оскільки у нього відсутній необхідний страховий стаж 29 років ( в наявності 22 роки 3 місяці). Також, позовна вимога позивача в частині зобов`язання Головне управління зобов`язати зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи трактористом у колгоспі Перемога з 01.07.1982 по 20.11.1992 не підлягає задоволенню з підстав, що судом не може прийматися відповідне рішення, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження відповідача. На думку представника відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України та не мало законних підстав для призначення пенсії за віком, а тому позовна вимога позивача щодо визнання протиправною відмову у призначенні пенсії, є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомлялося належним чином про відкриття провадження у даній справі, проте заяви про визнання позову чи відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав, тому суд, в порядку ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій з аргументами, наведеними у відзиві, не погодився, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 18.05.2022 року подав заяву до ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області про призначення пенсії за віком.

Листом № ВЕБ-18001-Ф-С-22-047248 від 04.06.2022 року з копією рішення ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області № 183950005488 від 26 травня 2022 р. ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв`язку з наявним страховим стажем 22 роки 3 місяців, адже до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі "Перемога" з 1975 року до 1979 року та з 1983 по 1992 рр., оскільки в трудовій книжці відсутні відомості про відпрацьовані трудодні та номери наказів про зарахування та звільнення з роботи та їх дати; та період навчання з 26.01.1980 по 24.04.1980 рр. через відсутність інформації про присвоєння кваліфікації; крім того, у трудовій книжці колгоспника зазначена дата народження « 1962».

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-1V (далі - Закон України № 1058-1V) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, починаючи з 01 січня 2022 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.

Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону України № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державном) пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 24 Закону України № 1058-ІV передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 статті 24 Закону України № 1058-1V визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі Порядок № 22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). При цьому п. 3.3. Порядку № 22-1 встанолює, що орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх докумен тів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Відповідно до абз. 3 п. 1.9. Порядку № 22-1 у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 4.3. встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Як уже, зазначалось вище позивач, 18.05.2022 року через електронний кабінет на вебпорталі Пенсійного фонду (https://portal.pfu.gov.ua), звернувся до відповідачів з заявою про призначення пенсії за віком та додав у відсканованому вигляді трудові книжки, військовий квиток. Жодних повідомлень через електронний кабінет до позивача про надання додаткових документів для призначення пенсії за віком не надходило, а у червні 2022 році на адресу позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області надійшов лист № ВЕБ-18001-Ф-С-22-047248 від 04.06.2022 року з копією Рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.05.2022 № 183950005488, якими до відома позивача доводиться інформація, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу.

Відповідно до статті 39 Кодексу законів про пращо України та згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-Х1І (далі Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Таким чином, пунктом 1 Порядку № 637 чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших докуменів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У трудовій книжці колгоспника № 250, виданій на ім`я позивача від 10.04.1976 року, містяться записи: про кількість відпрацьованих людино-днів протягом з 1975 по 1970 рр.

Суд звертає увагу на те, що датою народження позивача є 20.05.1962 року, тобто станом на 1975 рік позивачеві було 13 років, і він навчався у школі, яку закінчив у 1979 році, що підтверджується копією атестату про середню освіту № 04991 1 від 25.06.1979 року, а вказана «трудова участь» була - обов`язковою виробничою практикою в колгоспах, до якої залучались всі учні, починаючи з 7 класу і закінчуючи випускними курсами університету. А тому, період «з 1975 по 1979 рр» взагалі не має враховуватись. До того ж відповідно відомостей, які містяться у трудовій книжці НОМЕР_3 від 27.10.1979 року, «до оформлення на роботу у дане підприємство, яке видає трудову книжку, трудового стажу не має».

Щодо періоду «з 1983 по 1992 рр» та відсутності наказів про прийом та звільнення на роботі у спірний період, суд зазначає наступне.

Згідно, з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 27.10.1979 року запис № 2 від 20.05.1980 року позивача було звільнено у зв`язку з призовом до лав Радянської армії (а.с.21). Відповідно до відомостей, що містяться у військовому квитку серія НОМЕР_4 , виданому Білопільським районним військовим комісаріатом Сумської області 22.05.1980 року, позивач з 22.05.1980 по 07.05.1982 року перебував на строковій віськовій службі.

Відповідно до архівної довідки, виданої КУ «трудовий архів Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області» № 136 від 04.05.2022 року «згідно обліку трудового стажу і заробітку колгоспника по колгоспу «Перемога», Білопільського району значаться такі дані про роботу ОСОБА_1 : період - 1982 р., встановлений мінімум людино-днів - 280, кількість відпрацьованих людино-днів - 116, посада - тракторист, грошей - 443,35 (а.с. 28).

З чого можна зробити висновик, що після демобілізації з 1982 року позивач почав працювати у колгоспі «Перемога».

Пунктом 4.5 Порядку № 637 встанолюєься, що у випадках, коли в документі про стаж зазначено тільки рік початку трудової діяльності або рік її закінчення без позначення з точних дат, датою початку або закінчення вважається перше липня цього року.

З зазначеного пункту можно зробити висновки, що оскільки архівною довідкою не визначено дату початку роботи у колгоспі «Перемога», а занчачено лише рік, то датою початку роботи є 01.07.1982 року.

Трудова книжка колгоспника № НОМЕР_2 від 10.05.1976 року, видана на ім`я позивача в колгоспі «Перемога», містить відомості: про те, що позивач з 1983 по 1992 рік працював у колгоспі «Перемога», який в подальшому реорганізований в колективне с/г підприємство «Сула». Графами 4,5 трудової книжки позивача зазначається кількість відпрацьованих людино-днів та кількість установлених людино-днів (а.с. 17-18).

Відповідно до абзацу 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленою мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведене вище положення свідчать про те, що в разу виконання становленого мінімуму, то це є підставою для врахування періодів до трудового стажу часу.

Записом у трудовій книжці колгоспника затверджується, що в 1992 році колгосп «Перемога» реорганізовано у колективне сільськогподарське підприємство «Сула»(а.с. 18).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. А тому, не вимагається прийняття наказу та внесення запису про прийняття/звільнення працівника до трудової книжки.

З огляду на заначене, відмова у включенні періоду 1983 по 1992 рр. до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, є необгрунтованою.

Щодо посилання у листі № ВЕБ-18001-Ф-С-22-047248 від 04.06.2022 року Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що у книжці колгоспника зазначена дата народження «1962», що не відповідає вимогам пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, згідно з якою дата народження вказується повністю, без скорочення на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Суд зазначає наступне, на момент внесення записів до трудової книжки позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620, та Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (надалі Інструкція №162).

Відповідно до підпункту 2.26 пункту 2 Інструкції№ 162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - підстава звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення па іншу постійну роботу, звільнення.

Аналіз вказаних норм свідчить, що всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому неправильтне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Так, в межах розгляду цієї адміністративної справи судом досліджувалося лише питання правомірності не врахування відомостей, зазначених у трудовій книжці позивача, через недоліки оформлення такої трудової книжки, а тому належним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Отже, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої та четвертої ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Отже суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Горлач Сергієм Леонідовичем (далі - адвокат, Горлач С.Л.).

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи, в тому числі копії: договір про надання правової допомоги, укладеного 22.06.2022 між адвокатом та позивачем, додаток № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 22-1 від 22.06.2022, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3032, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 11.07.2022, платіжне доручення № 149034509 від 22.06.2022 про сплату позивачем 8 400 грн.

Слід зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 04.02.2021 у справі №806/2299/18.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи те, що у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа за даним позовом є незначної складності, згідно акта виконаних робіт надані послуги зводились виключно до формування позовної заяви, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою, неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 1000 грн.

Крім того, враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму судового збору в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.05.2022 № 183950005488 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до стахового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) період роботи трактористом у колгоспі «Перемога» з 01.07.1982 року по 20.11.1992 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) від 18 травня 2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн.) 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн.(одна тисяча грн.) 00коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова