Рішення № 106460151, 27.09.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2022 р. Справа № 480/4017/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій, з урахуванням уточненого позову (а.с.41-48), просила:

1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 15.02.2022 №183450019874 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком N 1 ;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи згідно Довідки N 19 від 28.01.2022 та призначити, нарахувати та виплатити їй пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення за призначенням, а саме: з 08.02.2022.

Свої вимоги мотивувала протиправністю рішення ГУ ПФУ в Полтавській області, оскільки, вважає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, так як вона досягла необхідного 45 річного пенсійного віку та має необхідний пільговий стаж, зокрема, на посаді лікаря-рентгенолога відділення променевої діагностики, що атестоване по Списку №1, та підтверджується довідкою №19 від 28.01.2022.

Ухвалою суду від 11.07.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник ГУ ПФУ в Полтавській області, заперечуючи проти позову, надіслав до суду відзив на позов з доказами на його обґрунтування (а.с.84-121), в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Так, вказав, що в 08.02.2022 позивач звернулася з заявою про призначення пенсії та пакетом документів до ГУ ПФУ в Сумській області. При цьому, за принципом екстериторіальності вказану заяву та додані до неї документи було розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області та 15.02.2022 винесено рішення № 183450019874, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах, згідно підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в зв`язку з тим, що заявниця не досягла пенсійного віку згідно діючого законодавства та у зв`язку з недотриманням пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого ПКМУ № 637 від 12.08.1993р. за відсутності пільгового стажу та недосягнення пенсійного віку, а саме надана довідка повинна бути завірена трьома підписами. У наданій довідці відсутній підпис головного бухгалтера підприємства.

При цьому, у відзиві наголосив, що твердження позивача щодо наявності права на отримання пенсії після досягнення 45 років на підставі Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі за № 1-5 2018(746 15) є безпідставним, оскільки питання, пов`язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках №1 та №2, регулюються виключно положенням Закону 1058- IV, а норми Закону 1058-IV не були предметом розгляду Конституційним Судом України від 23.01.2020 року, а отже є чинними та підлягають застосуванню.

Таким чином, можна дійти висновку про правомірність дій органу ІІФУ в частині відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , а тому заявлені останньою позовні вимоги є безпідставними й задоволенні не підлягають.

Представник ГУ ПФУ в Сумській області також подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що відмовляючи у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу управління діяло в межах повноважень. Так, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №19 від 28.01.2022 року, оскільки вона не відповідає п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року. Відповідно до цього Порядку в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). Довідки повинні бути завірені трьома підписами. У наданій довідці відсутній підпис головного бухгалтера підприємства.

Крім того, щодо стягнення судового збору зазначив, що згідно ст.73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом. Враховуючи заборону використовувати кошти на цілі, не передбачені пенсійним законодавством, та відсутність рахунків в органах Казначейства вказав, що правильним буде відшкодування понесених судових витрат позивача за рахунок Державного бюджету України.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно записів у трудовій книжки позивача (а.с.16-23, 58-65, 96-106, 143-147), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спірний період працювала в комунальній установі "Сумська клінічна лікарня №5", а саме:

01.08.2001 - прийнята на роботу на посаду лікаря-рентгенолога рентгенологічного відділення тимчасово;

01.10.2001 - переведена на посаду лікаря-рентгенолога рентгенологічного відділення тимчасово на час відпустки по догляду за дитиною;

10.10.2002 - переведена у відділ променевої діагностики на посаду лікаря-рентгенолога тимчасово;

10.09.2003 - переведена на посаду лікаря-рентгенолога відділу променевої діагностики постійно;

01.01.2007 - відділ променевої діагностики перейменований у відділення променевої діагностики;

24.09.2008 - підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 №36 (розділ XIX, позиція 19) - на підставі наказу від 24.09.2008 №242;

24.09.2013 - підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 №36 (розділ XIX, позиція 19) - на підставі наказу від24.09.2013 №270;

24.09.2018 - підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 24.09.2016 №461 (розділ XIX) - на підставі наказу від 24.09.2018 №322.

Також згідно запису 19 трудової книжки позивача, а також згідно довідки комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради від 28.01.2022 №20 (а.с.24, 66, 119, 148 зворот) комунальна установа "Сумська міська клінічна лікарня №5" на підставі рішення Сумської міської ради від 19.12.2018 №4441-МР реорганізована в порядку перетворення в комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради і воно є правонаступником попередньої організації.

Довідкою комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради від 28.01.2022 №19 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній підтверджено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в комунальній установі "Сумська клінічна лікарня №5" у період з 01.08.2001 по теперішній час та проводила Довідкою комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради від 28.01.2022 №19 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній підтверджено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в комунальній установі "Сумська клінічна лікарня №5" у період з 01.08.2001 по теперішній час та проводила складні рентгенологічні дослідження, рентгеноскопія ШЛУНКУ, ірігоскопія); рентгенографія органів грудної клітини, оформлення результатів досліджень, за професією лікар-рентгенолог, що передбачено Списком № 1 розділ XIX підстава Постанова Кабінету Міністрів України від 1 1.03.1994 року № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 (розділ XIX, позиція 19), Постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461 - 20 років 06 місяців 00 днів (а.с.29-30, 71-72, 118). складні рентгенологічні дослідження, рентгеноскопія ШЛУНКУ, ірігоскопія); рентгенографія органів грудної клітини, оформлення результатів досліджень, за професією лікар-рентгенолог, що передбачено Списком № 1 розділ XIX підстава Постанова Кабінету Міністрів України від 1 1.03.1994 року № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 (розділ XIX, позиція 19), Постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461 - 20 років 06 місяців 00 днів (а.с.29-30, 71-72, 118).

Підставами для видачі вказаної довідки зазначено такі документи: наказ по особовому складу №1002-ВК від 01.08.2001, наказ 5-та Сумська міська клінічна лікарня від 24.10.1998 року № 112 (перша атестація), наказ КУ «СМКЛ №5» від 17.10.2003 року № 320, наказ КУ «СМКЛ №5» від 24.09.2008 року № 242, наказ КУ «СМКЛ №5» від 24.09.2013 року № 270, КУ «СМКЛ№5» від 28.02.2018 року № 91, наказ КУ «СМКЛ №5» від 24.09.2018 року №322.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 45-річного віку, 08.02.2022 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду подала заяву про призначення їй пенсії за віком (а.с.87-88, 161-162).

До заяви додала паспорт, РНОКПП, трудову книжку, свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження дітей, довідку №19 про підтвердження пільгового стажу роботи, документ про місце проживання (а.с.89, 165).

З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована ГУ ПФУ в Полтавській області, рішенням якого від 15.02.2022 №183450019874 (а.с.12, 53-54, 121, 142) ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку згідно діючого законодавства та у зв`язку з не зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи, вказаного у довідці комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради від 28.01.2022 №19 через недотримання пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993 року, відповідно до якого в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. А саме, довідки повинні бути звірені трьома підписами. У наданій довідці відсутній підпис головного бухгалтера підприємства.

Також у рішенні вказано, що аналіз поданих ОСОБА_1 документів показує, що пільговий стаж роботи позивача за Списком №1 умовно становить 20 років 01 місяць 06 днів, а загальний стаж роботи становить 27 років 07 місяців 01 день (а.с.12, 53-54, 121).

Позивач з вказаним рішенням відповідача-1 не погодилася та звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003(далі Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За правилами п. 2Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон України Про пенсійне забезпечення, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015) віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.

Закон №213-VIII від 02.03.2015 набув чинності з 01.04.2015.

Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII.

Стаття 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягає стаття 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.

Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 50 років за п.1 ч.2ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

При цьому, як встановлено судом, ГУ ПФУ в Полтавській області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 рішеннями від 15.02.2022 №183450019874, а також заперечуючи проти позову у відзиві, вказує, що позивач не досягла пенсійного віку необхідного саме відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Водночас, приписи частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на підставі яких відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, є аналогічними за змістом нормі Закону України Про пенсійне забезпечення (пункт а частини 1 статті 13), яка визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) згідно рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування "баланс вірогідностей".

При цьому, суд звертає увагу на те, що урішенні від 23.01.2020 №1-р/2020 Конституційний Суд України, визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення зі змінами, внесеними Законом №213-VIII вказав (п.4.4), що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані відповідачем, у даному випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб`єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).

У цьому випадку є чинними одночасно два закони, які відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 стосовно параметру вікового цензу. Відповідачем-1 взагалі не досліджувалося право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020"У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем-1 у відзиві, однією з підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу є відсутність у неї пенсійного віку відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058-IV. Однак, судом встановлено, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №1-р/2020 від 23.01.2020, позивач має право на призначення пенсії при досягненні 45-річного віку у відповідності до п. а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав не досягнення відповідного віку, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Щодо інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу за Списком №1, вказаних ГУ ПФУ в Полтавській області у рішенні від 15.02.2022 №183450019874, суд зазначає наступне.

За приписами як п.а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення так і п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV обов`язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 із зниженим віком, є досягнення відповідного віку, зайнятість протягом повного робочого дня, відповідність назви професії чи посади, за якою працювала особа, назвам, вказаним у Списку виробництві, робіт, професій і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, чинному на період роботи працівника, атестація робочого місця у період після 21.08.1992 відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442.

Тобто, за вказаними нормами (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020), якщо особа на день звернення, в даному випадку 08.02.2022, яка досягла 45 років, та має необхідний стаж роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, має право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку

Судом з досліджених доказів, у тому числі трудової книжки, встановлено, що позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення (08.02.2022) виповнилось 45 років, загальний страховий стаж якої складає більше 15 повних років. Вказані обставини визнаються самим відповідачем-1 в оскаржуваному рішенні.

Водночас, ГУ ПФУ в Полтавській області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 рішенням від 15.02.2022 №183450019874 (а.с.12, 53-54, 121, 142), вказує, крім іншого, що ОСОБА_1 не зараховано до пільгового стажу періоди роботи позивача, вказані у довідці комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради від 28.01.2022 №19 (з 01.08.2001), через не дотримання пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993 року. Зокрема, надана позивачем довідка повинна бути завірені трьома підписами, однак, у наданій довідці відсутній підпис головного бухгалтера підприємства.

Разом з тим, згідно ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п.1,2,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих, місць за умови праці після 21.08.1992.

Відповідач не зараховує до пільгового стажу позивача, період, вказаний у довідці комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради від 28.01.2022 №19, зокрема, з 01.08.2001.

При цьому, в цей період часу була чинна постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, якою затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Даним списком №1, розділом XIX, передбачена за кодом 12300000-20426 посада лікар-рентгенолог, яку займала позивач у спірний період.

Також в цей період часу була чинна постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, якою затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Даним списком №1, розділом XIX, підрозділом 19, передбачена посада лікар-рентгенолог, яку займала позивач у спірний період.

Також в цей період часу була чинна постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, якою затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Даним списком №1, розділом XIX, передбачена посада лікар-рентгенолог, яку займала позивач у спірний період.

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи наказів займана позивачем посада лікаря-рентгенолога була атестована за Списком №1 (а.с.13-15, 31-34, 55-57, 107-118). Про вказані обставини містять записи у трудовій книжці (а.с.16-23).

Також, віднесення займаної посади позивача у спірний період до посад, робота на яких повний робочий день дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджується довідкою комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради від 28.01.2022 №19 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній (а.с.29-30, 71-72, 118, 143-147).

Більш того, ГУ ПФУ в Сумській області було проведено перевірку обґрунтованості видачі документів для оформлення пенсії, за результатами якої складено акт від 23.02.2022 №1800-0902-1/1530 (а.с.25-28, 67-70), в якому встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала в комунальній установі "Сумська міська клінічна лікарня N 5" (на даний час - комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня N5" Сумської міської ради) та відповідно до наказів від 24.10.1998р.; 17.10.2003р.; 24.09.2008р.; 24.09.2013р.; 28.02.2018р.; 24.09.2018р. робоче місце лікаря-рентгенолога відділення променевої діагностики атестоване по Списку номер 1. В акті зроблено висновок: інформація зазначена в довідці від 28.01.2022 №19 відповідає інформації, що міститься в первинних документах.

Щодо посилання відповідача-1 в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на відсутність у довідці комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради від 28.01.2022 №19 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній підпису головного бухгалтера підприємства, суд зазначає, що відсутність в такій довідці підпису головного бухгалтера не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки вказане не спростовує сам факт трудової діяльності на вказаній у трудовій книжці посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення довідки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні довідки.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці чи у довідці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем-1 суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем-1 при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Крім того, суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах.

Відтак, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні від 15.02.2022 №183450019874 на те, що довідка комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради від 28.01.2022 №19 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній не підписана також головним бухгалтером підприємства, що суперечить п.20 Порядку від 12.08.1993 №637, не спростовує того факту, що займані позивачем у спірні періоди посади були віднесені до посад, що передбачені Списком №1, у зв`язку з чим позивач має право на зарахування спірних періодів до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

За таких обставин із урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що у позивача достатньо пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 (повних 20 років з необхідного 7 років 6 місяців), а також страхового стажу (повних 27 років з необхідних 15 років), ОСОБА_1 досягла необхідного 45-річного віку для призначення пенсії (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020), подані позивачем документи у повному обсязі надавали змогу відповідачу-1 встановити цей факт та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, а отже, рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 15.02.2022 №183450019874 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058-IV не відповідають критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправними.

При цьому, суд наголошує, що у справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України Про пенсійне забезпечення та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Згідно вимог ст. ст. 80, 81, 85 Закону України Про пенсійне забезпечення заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Таким органом в даному випадку є саме ГУ ПФУ в Сумській області.

З урахуванням викладеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, та, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 15.02.2022 №183450019874 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та зобов`язати саме ГУ ПФУ в Сумській області (як орган Пенсійного фонду за місцем реєстрації позивача) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 08.02.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, зарахувавши до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 період роботи позивача з 01.08.2001 по 08.02.2022 (дату звернення із заявою про призначення пенсії) на посаді лікар-рентгенолог.

Щодо дати призначення пенсії, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, 45 років (вік, з якого призначається пенсія за відповідно до пункту "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991) позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 29.03.2021. Із заявою про призначення пенсії від 08.02.2022 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (а.с.87-88). Таким чином, суд визначає, що позивачу має бути призначена пенсія саме з дня звернення за пенсією - з 08.02.2022.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області стало підставою для звернення позивача з цим позовом, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань саме вказаного відповідачів на користь позивача в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір згідно квитанції (а.с.9).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м.Полтава, вул.Соборна, буд.66, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15.02.2022 №183450019874 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 08.02.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, зарахувавши до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 період роботи позивача з 01.08.2001 по 08.02.2022 на посаді лікар-рентгенолог.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.09.2022.

Суддя І.Г. Шевченко