Рішення № 106458435, 08.09.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року м. Львів

справа № 380/7122/22

провадження № П/380/7173/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Пушки М.А., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кулинич М.-М.А.

відповідача-1: представник Сергієнко І.М.

відповідача-2: представник Яковчук С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з питань праці (Відповідач 1/Держпраці), Головного управління Держпраці у Львівській області (Відповідач 2/ГУ Держпраці у Львівській області), в якому із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24.05.2022 та заяви про уточнення позовних вимог від 06.06.2022, просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці №241-к від 22.04.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 », яким оголошено догану ОСОБА_1 , начальнику Головного управління Держпраці у Львівській області;

-визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці №240-к від 22.04.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 », яким оголошено догану ОСОБА_1 , начальнику Головного управління Держпраці у Львівській області;

-зобов`язати Головне управління Держпраці у Львівській області оплатити ОСОБА_1 у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків згідно із наказом Держпраці №153-кт від 02.12.2021 «Пропорушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 »;

-стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 79503,52 грн;

-стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 22.04.2022 наказами №241-к та №240-к було оголошено догани за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу». Оскаржувані накази видані в межах дисциплінарних проваджень, що було відкрите на підставі наказу Держпраці №146-кт від 22.11.2021 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 » та наказу Держпраці №153-кт від 02.12.2021 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 », яким також на час здійснення дисциплінарного провадження відсторонено ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків.

Позивачка вважає такі рішення протиправними і просить врахувати, що оскаржувані накази прийнято відповідачем 1 з порушенням визначеного законом 10-ти денного строку для його прийняття та поза межами дисциплінарного провадження відносно позивачки, передбаченого ч. 1 ст. 77 Закону України «Про державну службу».

Стверджує, що спірні накази прийняті також із порушенням ч. 2 ст. 77 Закону України «Про державну службу», якою передбачено необхідність зазначення в наказі стислого викладу обставин справи, виду дисциплінарного проступку і його юридичної кваліфікації.

Просить врахувати правові позиції, викладені у Постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №814/934/18, від 12.08.2019 у справі №1340/4847/18, від 19.11.2020 у справі №160/2021/19.

Щодо спростування вказаних в оскаржуваних наказах порушень по суті, позивачка вказує, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області було дотримано вимоги законодавства щодо відмови у видачі документів дозвільного характеру. Звертає увагу суду, що у поданні та в спірному наказі №240-к від 22.04.2022 відсутні обґрунтування того, в чому полягала вина позивачки щодо відмови ПП «Мегапромбудімекс» у видачі документів дозвільного характеру. Втім, оскаржуваний наказ не містить вказівки на посадові обов`язки, акти органів державної влади чи накази (розпорядження), невиконання або неналежне виконання, на думку відповідача 1, допустила позивачка.

Щодо спростування вказаних порушень у спірному наказі №241-к від 22.04.2022, позивачка зазначає, що виключення підпункту 32 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11ю05.2015 № 96, не призвело до зміни обсягу повноважень Головного управління Держпраці у Львівській області, оскільки до Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області,затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 № 84, жодних змін внесено не було, а відтак, його норми є обов`язковими до застосування та виконання.

Позивачка стверджує, що в ході дисциплінарного провадження відповідачем 1 не повно і не всебічно досліджено всі обставини, які мають значення по справі, що призвело до неправильних та передчасних висновків за відсутності факту вчинення позивачкою дисциплінарних проступків, і, як наслідок, до незаконного накладення на позивачку дисциплінарних стягнень, до того ж, з порушенням строку їх накладення.

Також позивачка уважає, що її незаконно відсторонено від виконання посадових обов`язків. Покликається на ч. 1 ст. 72 Закону України «Про державну службу», якою визначено, що державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення. Але, встановлене п. 5 ч. 2 ст. 65 вказаного Закону України «Про державну службу» порушення не передбачене статтею 72 цього ж Закону як підстава для відсторонення державного службовця від виконання службових обов`язків. Відтак з метою ефективного захисту порушених прав, просить суд зобов`язати відповідача 2 оплатити ОСОБА_1 у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків згідно із наказом Держпраці №153-кт від 02.12.2021.

Окрім того, внаслідок незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності та незаконного відсторонення від виконання посадових обов`язків позивачка зазначає, що їй було заподіяно моральну шкоду. Стверджує, що порушення безпідставного дисциплінарного провадження проти неї та відсторонення від посади призвели до стійкого порушення ділової репутації, впливу на честь та гідність як начальника Головного управління Держпраці у Львівській області. Також емоційні переживання та моральні страждання, будучи державним службовцем та перебуваючи на посаді начальника, позивачка відчувала у зв`язку із неможливістю утримувати себе та свою сім`ю через невиплату заробітної плати. Всі зазначені факти значним чином змінили ритм та порядок життя, порушили нормальні життєві зв`язки, для відновлення яких позивачка повинна прикладати значні додаткові зусилля. Пережитий стрес та різке підвищення артеріальноготискузумовили встановлення діагнозу гіпертензивної енцефалопатїї. Наслідком заподіяних моральних страждань стало встановлення третьої групи інвалідності, отже розмір моральної шкоди оцінює в подвійному розмірі своєї середньомісячної заробітної плати 79503,51 грн.

Додатково у відповіді на відзив від 25.05.2022 та від 07.06.2022 позивачка зазначила, що навіть якщо брати до уваги позицію відповідача 1 щодо неможливості прийняття наказу про застосування дисциплінарного стягнення під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, то Держпраці в будь-якому разі порушено строк прийняття рішення про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення. Так, адже позивачка перебувала на лікарняному не по 13.04.2022, як стверджує відповідач 1, а до 11.04.2022, що підтверджується листком непрацездатності 2114342-2007934310-1, в якому дата закриття листка непрацездатності - 11.04.2022. Відтак, в цьому випадку останнім днем застосування дисциплінарного стягнення мало б бути 21.04.2022, тоді як оскаржувані накази прийнято 22.04.2022, а отже - з пропуском визначеного законом строку його прийняття.

Також покликаючись на п. 35 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1039 від 04.12.2019, зазначила, що не надання позивачкою відповідачу 1 не пізніше ніж як за два календарних до закінчення строку прийняття рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення письмових пояснень не перешкоджало здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення в межах визначеного законом 10-денного строку надання.

Окрім цього, позивачка звертає увагу на той факт, що прийняття наказів про порушення дисциплінарних проваджень - це відповідні процесуальні дії суб`єкта владних повноважень (відповідача 1), якими лише тільки розпочинаються ці дисциплінарні провадження, а тому їх правомірність може бути предметом оцінки суду включно при розгляді справи про визнання протиправним та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, прийнятих за результатами вже проведених дисциплінарних проваджень.

Просить суд критично оцінити долучені відповідачем 1 до відзиву докази, а саме: копію окремого доручення від 01.09.2020, звіти про присутність/відсутність на робочому місці начальника, першого заступника начальника та заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, а також скрін-шоти з електронної пошти. Також вказує на численні порушення роботи дисциплінарної комісії.

Саме тому просить визнати незаконними та скасувати накази Державної служби України з питань праці №241-к від 22.04.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 », №240-к від 22.04.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 », зобов`язати Головне управління Держпраці у Львівській області оплатити ОСОБА_1 у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків згідно із наказом Держпраці №153-кт від 02.12.2021 «Пропорушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 » та стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 79503,52 грн. Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задоволити.

Відповідач 1 у поданому на позовну заяву відзиві від 20.05.2022 проти позову заперечив з підстав, що дисциплінарною комісією за результатом розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 , начальника Головного управління, встановлено наявність дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889, а саме: неправомірна відмова ПП «Мегапромбудімпекс» у видачі документів дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами та 29.12.2021 внесено подання суб`єкту призначення (керівнику державної служби).

Відповідач 1 зазначає, що відповідно до розподілу функціональних обов`язків між начальником Головного управління Держпраці у Львівській області, першим заступником начальника, заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, затвердженого наказом Головного управління від 18.05.2021 № 60-ОД, начальник Головного управління безпосередньо спрямовує, координує, контролює діяльність відділу експертної, роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг. Таким чином, у діях ОСОБА_1 вбачається, неналежне виконання актів органів виконавчої влади, яке полягає у неправомірній відмові ПП «Мегапромбудінпекс» у видачі документів дозвільного характеру за підставами не передбачені законами.

Також, Дисциплінарною комісією за результатом розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 , начальника Головного управління, встановлено наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889, а саме: неналежне виконання актів органів державної влади, яке полягає у неправомірному дорученні посадовим особам Головного управління Держпраці у Львівській області здійснювати облік споруд (вантажопідіймальних кранів та машин, ліфтів, ескалаторів, канатних доріг, підйомників, фунікулерів тощо), парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, атракціонів, об`єктів нафтогазового комплексу та інших об`єктів, не передбачений чинним законодавством України та 17.12.2021 внесено подання суб`єкту призначення (керівнику державної служби).

Відповідач 1 вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 617 було виключено підпункт 32 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 № 96, яким було передбачено повноваження Держпраці здійснювати облік підіймальних споруд (вантажопідіймальних кранів та машин, ліфтів, ескалаторів, канатних доріг, підйомників, фунікулерів тощо), парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, атракціонів, об`єктів нафтогазового комплексу та інших об`єктів. Про що було доведено Головне управління Держпраці у Львівській області листами від 30.06.2021 № 4393/3.1/5.2-21 та від 18.08.2021 № 5498/3.1/5.2-ЗВ-21.

Відповідач 1 зазначає, що 17.12.2021 (дата внесення подання дисциплінарною комісією за результатом дисциплінарного провадження, відкритого відповідно до Наказу №146-кт) та 29.12.2021 (дата внесення подання дисциплінарною комісією за результатом дисциплінарного провадження, відкритого відповідно до Наказу №153-кт) ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, отже суб`єкт призначення не міг порушити норму частини четвертої статті 74 та частини першої статті 75 Закону України «Про державну службу» та прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження зокрема, за відсутності письмового пояснення від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності.

Стверджує, що у Наказі № 240-к від 22.04.2022 та Наказі № 241-к від 22.04.2022 відповідно до вимог частини другої статті 77 Закону № 889 зазначені, зокрема, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація.

У відзиві на позовну заяву від 01.06.2022 відповідач 1 також зазначає, що посада начальника Головного управління Держпраці в Львівській області, яку обіймає позивачка, перебуває у штатному розписі Управління. Облік та нарахування заробітної плати здійснюється Головним управлінням Держпраці у Львівській області, що є окремою юридичною особою публічного права.

Вказує, що підставою для відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , є пропозиції комісії, яка здійснила перевірку викладених у скарзі фактів ОСОБА_3 від 08.11.2021 б/н (вх. № П-6158-21 від 10.11.2021).

На підставі Пропозиції та скарги ОСОБА_3 з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку був виданий Наказ від 02.12.2021 №153-кт «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 » порушено дисциплінарне провадження стосовно позивачки та на час здійснення дисциплінарного провадження відсторонено від виконання посадових обов`язків державного службовця ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпраці у Львівській області. Відповідне повноваження визначене статтею 72 Закону України «Про державну службу», щодо застосування такого заходу, як відсторонення від виконання посадових обов`язків є дискреційним. Зауважує, що Наказ № 153 не оскаржувався позивачкою в судовому порядку.

Стверджує, що позивачка знаходилася з 03.12.2021 на лікарняному, що підтверджуються листами непрацездатності та з 12.04.2022 по 22.04.2022 була відсутня на робочому місці з інших причин неявки, що підтверджується табелем обліку робочого часу за квітень 2022 року.

Також, до Держпраці від відповідача 2 була направлена інформація на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що ОСОБА_1 з 12.04.2022 по 13.04.2022 знаходилася на тимчасовій непрацездатності, що підтверджується скріншотами з електронної адреси вхідної кореспонденції та копіями звітів.

Щодо стягнення моральної шкоди відповідач 1 заперечив та вказав, що ОСОБА_1 під час всього відсторонення перебувала на лікарняному, тому ніяких фізичних та душевних страждань відповідачем 1 не завдавалося.

Саме тому відповідач 1 уважає вимоги позивачки, викладені в позовній заяві та заяві про збільшення позовних необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позиція відповідача 2 викладена у відзиві на позовну заяву від 05.07.2022, в якому вказує, що Наказом Державної служби України з питань праці від 02.12.2021 №153-кт «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 » порушено дисциплінарне провадження стосовно позивачки та на час здійснення дисциплінарного провадження відсторонено від виконання посадових обов`язків державного службовця ОСОБА_1 , який Головне управління Держпраці у Львівській області в силу наданих повноважень, як підконтрольний орган відповідача 1 зобов`язане виконати, та не в праві ставити під сумнів.

Відповідач 2 зазначає, що ні нормами ст. 46 Кодексу законів про працю України, ні нормами Закону України «Про державну службу» не передбачено збереження заробітної плати державному службовцю у випадку його відсторонення від посади, отже Головне управління Держпраці у Львівській області порушень вимог законодавства не допустило, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.

У додаткових поясненнях від 27.07.2022 відповідач 2 зазначив, що позивачка заявою про збільшення позовних вимог фактично змінює і предмет і підстави позову.

У зв`язку з наведеним, відповідач 2 уважає вимоги позивачки, викладені в позовній заяві та заяві про збільшення позовних необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді 06 травня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24 травня 2022 року заяву представника відповідача від 19 травня 2022 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, встановлено участь представника відповідача в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання 26.05.2022, прийнято заяву позивачки про збільшення позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 47 КАС України, якою передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні 09.06.2022 ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було задоволено клопотання представника позивачки та залучено до участі у справі співвідповідача Головне управління Держпраці у Львівській області відповідно до вимог ч. 3 ст. 48 КАС України.

В судовому засіданні 07.07.2022 представник відповідача 1 відкликала клопотання про залучення експерта та просила його не розглядати. У цьому ж судовому засіданні 07.07.2022 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 16.08.2022 представник відповідача 1 відкликала клопотання про виклик свідків та просила його не розглядати. У цьому ж судовому засіданні 16.08.2022 ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання відмовлено у клопотанні представника відповідача 1 щодо визнання обов`язковою явки ОСОБА_1 .

Суд заслухав пояснення представника позивачки, представників відповідачів, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 наказом Державної служби України з питань праці від 26.05.2015 №47-км призначена на посаду начальника Головного управління Держпраці у Львівській області.

Наказом Держпраці №146-кт від 22.11.2021 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 » порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_4 на підставі доповідної записки Голови Комісії для перевірки викладених у скарзі ОСОБА_3 фактів від 22.11.2021.

Поданням дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпраці у Львівській області від 17.12.2021, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», що виразився у неналежному виконанні актів органів державної влади, яке полягає у неправомірному дорученні посадовим особам Головного управління здійснювати облік підіймальних споруд (вантажопідіймальних кранів та машин, ліфтів, ескалаторів, канатних доріг, підйомників, фунікулерів тощо), парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, атракціонів, об`єктів нафтогазового комплексу та інших об`єктів, не передбачений законодавством, у видачі документів дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, до ОСОБА_1 , начальника ГУ Держпраці у Львівській області рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Наказом Держпраці №241-к від 22.04.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: неналежне виконання актів органів державної влади, яке полягає у неправомірному дорученні посадовим особам Головного управління здійснювати облік підіймальних споруд (вантажопідіймальних кранів та машин, ліфтів, ескалаторів, канатних доріг, підйомників, фунікулерів тощо), парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, атракціонів, об`єктів нафтогазового комплексу та інших об`єктів, не передбачений законодавством, у видачі документів дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, оголошено догану ОСОБА_1 , начальнику Головного управління Держпраці у Львівській області.

Наказом Держпраці №153-кт від 02.12.2021 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 » порушено дисциплінарне провадження стосовно позивачки на підставі пропозиції Комісії для перевірки викладених у скарзі ОСОБА_3 фактів від 30.11.2021 та п. 4 даного наказу на час здійснення дисциплінарного провадження відсторонено ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків.

Поданням дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпраці у Львівській області від 29.12.2021, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», що виразився у неналежному виконанні актів органів державно влади, що полягало у неправомірній відмові ПП «Меганпромбудімекс» у видачі документів дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, до ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпраці у Львівській області рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Наказом Держпраці №240-к від 22.04.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: неправомірну відмову ПП «Мегапромбудімпекс» у видачі документів дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, оголошено догану ОСОБА_1 , начальнику Головного управління Держпраці у Львівській області.

На думку позивачки, вищезазначені накази та її відсторонення від виконання службових обов`язків є незаконними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин справи, із порушенням процедури їх прийняття, позивачка звернулася до суду із цим позовом про визнання їх протиправними та скасування, зобов`язання оплатити у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків та стягнення з Державної служби України з питань праці моральну шкоду у розмірі 79503,52 грн.

Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття наказів про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, наявність підстав для оплати ОСОБА_1 у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків згідно із наказом Держпраці №153-кт від 02.12.2021 та стягнення моральної шкоди у розмірі 79503,52 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням регулюються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Цей закон визначає правовий статус державного службовця.

Частиною першої статті 8 Закону № 889-VІІІ передбачено, що державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до статті 9 № Закону 889-VІІІ, державний службовець під час виконання посадових обов`язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки, чи особі, визначеній у контракті про проходження державної служби (у разі укладення). Державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання. Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.

Згідно з частиною першою статті 62 Закону № 889-VІІІ державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону.

Частиною першою статті 64 Закону № 889-VІІІ передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 65 Закону № 889-VІІІ передбачено підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, зокрема, це вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VІІІ встановлено, що одним із видів дисциплінарного проступку є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 66 Закону № 889-VІІІ до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків (частини перша статті 67 Закону № 889-VІІІ).

Відповідно до приписів частини другої та третьої статті 67 Закону № 889-VІІІ, обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця.

Обставинами, що обтяжують відповідальність державного службовця, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього; 4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп; 5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку(частина четверта статті 67 Закону № 889-VІІІ).

Приписами статті 69 Закону № 889-VІІІ встановлено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Статтею 75 Закону № 889-VІІІ встановлено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відповідно до змісту статті 76 Закону № 889-VІІІ, державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі (стаття 77 Закону № 889-VІІІ).

Відповідно до частини другої статті 77 Закону № 889-VIII у рішенні про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Аналіз наведених норм вказує, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

Для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. У свою чергу протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Щодо строків прийняття наказів Держпраці №240-к від 22.04.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » та №241-к від 22.04.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 », суд враховує наступне.

Як зазначено судом вище, порядок прийняття рішення за наслідками дисциплінарного провадження, його зміст та строки регламентовано статтею 77 Закону № 889-VІІІ.

Отже, суд зобов`язаний перевірити відповідність спірного наказу №240-к від 22.04.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » та спірного наказу №241-к від 22.04.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » вимогам статті 77 Закону № 889-VІІІ через призму частини 2 статті 2 КАС України.

Так, ч. 1 ст. 77 Закону № 889-VІІІ передбачає строк тривалістю 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі для прийняття рішення, зокрема, про накладення дисциплінарного стягнення. Вказаною нормою, як і іншими нормами чинного законодавства не передбачено можливості поновлення чи продовження вказаного строку.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття спірного наказу №240-к від 22.04.2022 слугувало Подання дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 від 29.12.2021, яким рекомендовано за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», що виразився у неналежному виконанні актів органів державно влади, що полягало у неправомірній відмові ПП «Меганпромбудімекс» у видачі документів дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, до ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпраці у Львівській області застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Також матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття спірного наказу №241-к від 22.04.2022 слугувало Подання дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 від 17.12.2021, яким рекомендовано за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», що виразився у неналежному виконанні актів органів державної влади, яке полягає у неправомірному дорученні посадовим особам Головного управління здійснювати облік підіймальних споруд (вантажопідіймальних кранів та машин, ліфтів, ескалаторів, канатних доріг, підйомників, фунікулерів тощо), парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, атракціонів, об`єктів нафтогазового комплексу та інших об`єктів, не передбачений законодавством, у видачі документів дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, до ОСОБА_1 , начальника ГУ Держпраці у Львівській області застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що факт внесення подання, підтверджує його отримання суб`єктом призначення, оскільки якщо суб`єкт призначення не отримає подання, таке подання не вважатиметься внесеним. Факт внесення подання 29.12.2021 та подання 17.12.2021 згідно відзиву на позовну заяву не заперечується відповідачем 1.

Таким чином, строк прийняття рішення про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження тривав з 29.12.2021 по 08.01.2022 (щодо наказу №240-к від 22.04.2022) та з 17.12.2021 по 27.12.2021 (щодо наказу №241-к від 22.04.2022).

Водночас, суд враховує й те, що дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження (п. 4 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України №1039 від 04.12.2019 (Далі - Порядок №1039).

Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів (абз. 2 п. 5 Порядку №1039).

Оскільки наказ №153-кт «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця Ольги Вільхової» винесений 02.12.2021, отже строк дисциплінарного провадження відносно позивачки закінчився 16.01.2022, однак, рішення про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення прийнято не було, що свідчить про прийняття спірного наказу №240-к від 22.04.2022 за межами дисциплінарного провадження відносно позивачки.

Так само наказ №146-кт «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 » винесений 22.11.2021, отже строк дисциплінарного провадження відносно позивача закінчився 06.01.2022, однак, рішення про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення прийнято не було, що свідчить про прийняття спірного наказу №241-к від 22.04.2022 за межами дисциплінарного провадження відносно позивачки.

Стосовно доводів відповідача 1, що перебування позивачки на лікарняному станом на 17.12.2021 та станом на 29.12.2021 (дати внесення відповідних подань) виключало можливість відповідача 1 прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення, суд зазначає таке.

Згідно ч. 4 ст. 74 Закону № 889-VІІІ дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

В свою чергу, як вже згадувалось вище, в ч. 1 ст. 77 Закону № 889-VІІІ визначений строк для накладення дисциплінарного стягнення. Тобто, поняття «накладення» та «застосування» в розумінні означеного Закону не є тотожними.

Водночас, позивачка перебувала на лікарняному не по 13.04.2022, як стверджує відповідач 1, а до 11.04.2022, що підтверджується долученим до матеріалів справи листком непрацездатності 2114342-2007934310-1 (а.с.218 на звороті, т. І). Аналогічні відомості відображені і у табелі обліку робочого часу за квітень 2022 року.

При цьому суд не враховує долучені відповідачем 1 до відзиву звіти про присутність/відсутність на робочому місці начальника, першого заступника начальника та заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, а також скріншоти з електронної пошти, оскільки «звіти» за 12 та 13 квітня 2022 року не містять анкетних даних осіб, які заповнювали такі документи, їх посади, дати та підписів, у змісті звітів відсутня вказівка на дату, щодо якої надається інформація.

Більше того, такі докази не спростовують тієї обставини, що позивачка з 12.04.2022 не перебувала на тимчасовій непрацездатності, а тому відносно неї могло бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Щодо доводів відповідача 1 про неможливість прийняття рішення за відсутності письмового пояснення від державного службовця, який притягується до дисциплінарної відповідальності, суд наголошує на такому.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 75 Закону № 889-VІІІ перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Разом з тим, за змістом п. 35 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання.

Одночасно із внесенням суб`єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення відповідно до статті 75 Закону.

Таке повідомлення державного службовця здійснюється шляхом вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у встановленому порядку. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець надає письмове пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу.

У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб`єктом призначення рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення.

Відтак не надання позивачкою відповідачу 1 не пізніше ніж як за два календарних до закінчення строку прийняття рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення письмових пояснень не перешкоджало накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення в межах визначеного законом 10-денного строку.

З огляду на викладене, суд вважає достовірно встановленим той факт, що наказ Держпраці № 240-к від 22.04.2022 та наказ №241-к від 22.04.2022 прийняті з порушенням строку, передбаченого ч. 1 ст. 77 Закону України «Про державну службу».

Також, суд враховує те, що спірні накази № 240-к від 22.04.2022 та №241-к від 22.04.2022 прийняті також із порушенням ч. 2 ст. 77 Закону № 889-VІІІ , якою передбачено необхідність зазначення в наказі стислого викладу обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація.

Так, зі змісту спірного наказу № 240-к від 22.04.2022 слідує, що позивачкою вчинено дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягає у неправомірній відмові ПП «Мегапромбудімпекс» у видачі документів дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами.

Зі змісту спірного наказу №241-к від 22.04.2022 слідує, що позивачкою вчинено дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: неналежне виконання актів органів державної влади, яке полягає у неправомірному дорученні посадовим особам Головного управління здійснювати облік підіймальних споруд (вантажопідіймальних кранів та машин, ліфтів, ескалаторів, канатних доріг, підйомників, фунікулерів тощо), парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, атракціонів, об`єктів нафтогазового комплексу та інших об`єктів, не передбачений законодавством, у видачі документів дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами.

При цьому суд звертає увагу на те, що спірні накази не містить відомостей про час і місце вчинення позивачкою дисциплінарних проступків, опису суті та обставин вчинених позивачкою порушень, що дозволяє суду дійти висновку, що, приймаючи такі накази, відповідач 1 не перевірив висновки Дисциплінарної комісії в цій частині та не встановив час і місце вчинення дисциплінарних поступків, що робить не можливим притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та є самостійною підставою для скасування наказів, що мають такий дефект змісту.

Адже у змісті спірних наказах відсутній опис стислого викладу обставин справи відносно порушення позивачкою норм законодавства, які мали би містити вказівку на те, які дії (бездіяльність) позивачки складають об`єктивну сторону дисциплінарних проступків за цими нормами, час та місце вчинення цих проступків, форму вини позивачки, а також наслідки таких дій, обґрунтування саме виду стягнення як догана.

Норма п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VІІІ визначає, що дисциплінарним проступком, зокрема, є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

З тексту вищевказаних спірних наказів неможливо встановити, які саме посадові обов`язки, та акти органів державної влади неналежно виконувались позивачкою, отже суд констатує, що зміст спірних наказів не містить стислого викладу обставин справи (зазначення події (факту) вчиненого дисциплінарного проступку), за які посадова особа притягається до дисциплінарної відповідальності, що суперечить вимогам ч. 1, ч. 2 ст. 77 Закону № 889-VІІІ та є самостійною підставою для визнання протиправними і скасування цих наказів.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 19 листопада 2020 року по справі № 160/2021/19 щодо вимог до змісту наказу про накладення дисциплінарного стягнення у випадку притягнення до відповідальності за п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону № 889.

З огляду на вказане, застосування до позивачки дисциплінарних стягнень відбулось не у порядку та не у спосіб, визначений Законом №889-VIII, тобто з порушенням одного з основних критеріїв правомірності прийняття суб`єктом владних повноважень рішення. У даному випадку порушення порядку та строку застосування до позивачки дисциплінарного стягнення є самостійною та достатньою підставою для визнання спірних наказів протиправними та скасування їх у судовому порядку.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази № 240-к від 22.04.2022 та №241-к від 22.04.2022 не відповідають вимогам ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Закону №889-VІІІ, а тому не є належним чином обґрунтованими та підлягають скасуванню.

Щодо інших доводів учасників справи, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також, згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Ураховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи позивачки та доводи відповідача 1, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо позовної вимоги - зобов`язати Головне управління Держпраці у Львівській області оплатити ОСОБА_1 у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків згідно із наказом Держпраці №153-кт від 02.12.2021 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 », суд враховує наступне.

Закон України «Про державну службу» регулює лише питання відсторонення від виконання посадових обов`язків у разі дисциплінарного провадження відносно державного службовця.

Так, статтею 72 Закону 889-VІІІ визначено, що державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення (частина перша ст. 72 Закону 889-VІІІ).

Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:

наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;

впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;

перешкоджання в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку (частина друга ст. 72 Закону 889-VІІІ).

Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження (частина третя ст. 72 Закону 889-VІІІ).

У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку (частина четверта ст. 72 Закону 889-VІІІ).

Під час відсторонення від виконання посадових обов`язків державний службовець зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження (частина п`ята ст. 72 Закону 889-VІІІ).

Аналіз норм ст. 72 Закону 889-VІІІ у сукупності із пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону визначає виключні випадки, за яких державного службовця може бути відсторонено від виконання посадових обов`язків.

Матеріалами справи підтверджено, що Наказом Держпраці №153-кт від 02.12.2021 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 » порушено дисциплінарне провадження стосовно позивачки на підставі пропозиції Комісії для перевірки викладених у скарзі ОСОБА_3 фактів від 30.11.2021 та п. 4 даного наказу на час здійснення дисциплінарного провадження відсторонено ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків.

Зі змісту пропозиції Комісії слідує, що дисциплінарне провадження стосовно позивачки здійснювалося за фактом ймовірного дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» - невиконання, неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах повноважень.

Водночас, встановлене п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону 889-VІІІ порушення не передбачене статтею 72 цього ж Закону як підстава для відсторонення державного службовця від виконання службових обов`язків.

Окрім того, зі змісту ч. 2 ст. 72 Закону 889-VІІІ слідує, що у разі відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків суб`єкт призначення повинен встановити наявність достатніх ознак відповідного дисциплінарного проступку, визначити мету відсторонення від посадових обов`язків та зазначити про це у відповідному наказі.

Твердження представника відповідача 1, що застосування такого заходу, як відсторонення від виконання посадових обов`язків є дискреційним, суд відхиляє з огляду на наступне.

Суд зазначає, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988), встановлено, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гавенда проти Польщі» від 14.03.2002).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №802/1286/18-а.

Відтак, загальне посилання у наказі Держпраці №153-кт від 02.12.2021 на статті 68, 69, 72, 73 Закону України «Про державну службу», Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 та на пропозиції Комісії для перевірки викладених у скарзі ОСОБА_3 фактів від 30.11.2021 не є виявленням порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», та не є належним обґрунтуванням наявності обставин, що дають підстави вважати, що позивачка може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження; має вплив на працівників шляхом протиправного тиску на підлеглих, погроз звільненням з роботи; перешкоджає в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку. Не наведено таких підстав представником відповідача 1 і під час розгляду справи.

Отже, позивачку було незаконно відсторонено від виконання посадових обов`язків відповідно до наказу Держпраці №153-кт від 02.12.2021. У свою чергу, належним способом захисту порушеного права позивача є відшкодування середнього заробітку за час відсторонення від виконання службових обов`язків.

Стосовно доводів відповідача 1, що наказ № 153-кт від 02.12.2021 не оскаржується позивачкою в судовому порядку, суд зазначає таке.

Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 КАС України.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову.

Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

В свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).

Із урахуванням наведених процесуальних норм, суд погоджується із доводами представника позивачки, що прийняття наказів про порушення дисциплінарних проваджень - це відповідні процесуальні дії суб`єкта владних повноважень (відповідача 1), якими лише тільки розпочинаються ці дисциплінарні провадження, а тому їх правомірність може бути предметом оцінки суду включно при розгляді справи про визнання протиправним та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, прийнятих за результатами вже проведених дисциплінарних проваджень.

Оскільки суд дійшов висновку, що оскаржувані накази № 240-к від 22.04.2022 та №241-к від 22.04.2022 не відповідають вимогам ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Закону №889-VІІІ, а тому підлягають скасуванню, із урахуванням встановлених обставин щодо незаконного відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків відповідно до наказу Держпраці №153-кт від 02.12.2021, як наслідок, обґрунтованою є і позовна вимога щодо зобов`язання Головне управління Держпраці у Львівській області оплатити ОСОБА_1 у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків згідно із наказом Держпраці №153-кт від 02.12.2021.

Судом встановлено та підтверджено представниками відповідачів, що облік та нарахування заробітної плати начальника Головного управління Держпраці в Львівській області, яку обіймає позивачка, здійснюється Головним управлінням Держпраці у Львівській області. Зі змісту довідки про доходи ОСОБА_1 від 03.05.2022 (а.с. 208 т. 1) слідує, що в період січня-березня 2022 року заробітна плата позивачці не виплачувалась (у зв`язку з відстороненням), а у грудні 2021 року та в квітні 2022 року - за відпрацьовані дні до початку відсторонення та після його завершення відповідно.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Закону України «Про державну службу» у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку.

Водночас, вказаним законом не урегульоване питання оплати відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків у разі незаконного відсторонення та/або скасування в судовому порядку наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

З даного приводу суд враховує пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, в якому зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі № 2340/3023/18, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

З огляду на викладене, а також враховуючи положення ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення даної позовної вимоги у спосіб: зобов`язати Головне управління Держпраці у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від виконання посадових обов`язків згідно із Наказом Державної служби України з питань праці №153-кт від 02.12.2021 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 », із утриманням обов`язкових податків та зборів.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 79503,52 грн, суд зазначає таке.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно частинами першою, другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У позовній заяві позивачка, обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення з відповідача 1 моральної шкоди зазначає, що порушення безпідставного дисциплінарного провадження проти неї та відсторонення від посади призвели до стійкого порушення ділової репутації, впливу на честь та гідність як начальника Головного управління Держпраці у Львівській області. Також емоційні переживання та моральні страждання, будучи державним службовцем та перебуваючи на посаді начальника, позивачка відчувала також у зв`язку із неможливістю утримувати себе та свою сім`ю через невиплату заробітної плати. Всі зазначені факти значним чином змінили ритм та порядок життя, порушили нормальні життєві зв`язки, для відновлення яких позивачка повинна прикладати значні додаткові зусилля. Пережитий стрес та різке підвищення артеріальноготискузумовили встановлення діагнозу гіпертензивної енцефалопатїї. Наслідком заподіяних моральних страждань стало встановлення третьої групи інвалідності, отже розмір моральної шкоди оцінює в подвійному розмірі своєї середньомісячної заробітної плати 79503,51 грн.

З цього приводу суд відзначає, що необхідність звернення позивачки до відповідача 1, а в подальшому й до суду за захистом своїх порушених прав не може беззаперечно свідчити про те, що в такому випадку суб`єктом владних повноважень позивачу завдано моральної шкоди.

Більше того, у цій справі позивачка не вказує та не обґрунтовує, яким чином відсторонення від посади призвели до стійкого порушення ділової репутації, впливу на честь та гідність як начальника Головного управління Держпраці у Львівській області. Щодо доводів позивачки про неможливість утримувати себе та свою сім`ю через невиплату заробітної плати, суд зазначає, що таке право відновлене судом шляхом задоволення позовної вимоги про нарахування та виплату середнього заробітку за час відсторонення від виконання посадових обов`язків, більше того, жодних доказів скрутного матеріального становища позивачкою не надано.

Не заслуговують на увагу й доводи позивачки, що наслідком заподіяних моральних страждань стало встановлення третьої групи інвалідності, отже розмір моральної шкоди оцінює в подвійному розмірі своєї середньомісячної заробітної плати 79503,51 грн, оскільки не надано жодних доказів, які би вказували на причинно-наслідковий зв`язок між дисциплінарними провадженнями та погіршенням стану її здоров`я.

Суд звертає увагу на те, що сам лише факт порушення прав позивачки не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність), рішення спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року у справі №580/1617/19, яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо стягнення судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції № 3838-3100-8425-6276 від 29.04.2022, позивачкою сплачено 1984,80 грн судового збору за дві вимоги немайнового характеру (щодо визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень) та 992,40 грн відповідно до квитанції № 0.02551895274.1 від 25.05.2022 (за вимогу про зобов`язання вчинити дії щодо оплати середнього заробітку за час відсторонення від виконання посадових обов`язків). Отже стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 слід 1984,80 грн сплаченого судового збору, а за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області на користь ОСОБА_1 - 992,40 грн сплаченого судового збору.

Усну заяву про стягнення витрат на правову допомогу заявлену представником позивачки до завершення судових дебатів в судовому засіданні 08.09.2022 буде вирішено судом в порядку ст. 139 та ст. 252 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з питань праці (вул. Десятинна, 14, м. Київ, 01601), Головного управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича, 8, м. Львів, 79005) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 241-к від 22 квітня 2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ».

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 240-к від 22 квітня 2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ».

Зобов`язати Головне управління Держпраці у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від виконання посадових обов`язків згідно із Наказом Державної служби України з питань праці №153-кт від 02.12.2021 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 », із утриманням обов`язкових податків та зборів.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань праці (вул. Десятинна, 14, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 39472148) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1984,80 грн сплаченого судового збору відповідно до квитанції № 3838-3100-8425-6276 від 29.04.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича, 8, м. Львів, 79005, ЄДРПОУ 39778297) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 992,40 грн сплаченого судового збору відповідно до квитанції № 0.02551895274.1 від 25.05.2022.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повни текст рішення складено 19.09.2022.

Суддя Клименко О.М.