Рішення № 106458177, 19.09.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/662/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2022 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника позивача Петречківа Н.-Д.Я.,

представника відповідача Середяка Б.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Львові справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

I. Стислий виклад позиці учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місце знаходження: 79026, м. Львів, вул.Стрийська, 35 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 11.03.2021 №00041070901, №00041040901, №00041050901.

Позов обґрунтований тим, що позивач здійснює господарську діяльність з торгівлі продуктами харчування у магазині за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що у вказаному магазині зберігались алкогольні напої для власного вжитку. Проте, відповідач за результатами проведення фактичної перевірки позивача безпідставно дійшов висновку про продаж таких алкогольних напоїв без ліцензії та без марок акцизного податку встановленого зразка. Позивач звертає увагу на те, що у відповідача відсутні докази продажу алкогольних напоїв. Також вона не погоджується з розрахунком вартості вказаних алкогольних напоїв.

Крім того, позивач наголошує на порушенні порядку проведення перевірки, зокрема вважає, що приймаючи наказ про проведення перевірки відповідач обмежився лише посиланням на норми чинного законодавства, якими визначено підстави проведення такої. Водночас, відповідач не зазначив, отримання якої саме інформації стало приводом для проведення перевірки.

11.04.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що фактична перевірка позивача проведена за наявності достатніх правових підстав та з дотриманням порядку її проведення. Так, нормою статті 80 Податкового кодексу України передбачено дві самостійні підстави для проведення перевірки, однією з яких є здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Саме здійснюючи вказані функції посадові особи відповідача і провели фактичну перевірку позивача.

Представник відповідача звертає увагу на те, що позивач не оскаржувала наказ на проведення перевірки та допустила посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки, а сама перевірка проведена у її присутності. Крім того, позивач від надання пояснень відмовилась, як і відмовилась від підписання акта перевірки.

Також представник відповідача зазначає про доведеність та очевидність вчинених позивачем порушень. Так, за результатами проведення перевірки позивача виявлено алкогольні напої на загальну суму 37830,00 грн., список яких зазначено в Додатку №1 до Акта перевірки. Крім того, перед початком фактичної перевірки, посадові особи Головного управління ДПС у Львівській області на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України провели контрольну розрахункову операцію, в підтвердження якої отримано чек POS-терміналу на суму 230 грн. від 19.02.2021 10:54:21 № 207 та товарний чек № 6690 від 19.02.2021 10:54:21. Однією з позицій у вказаному товарному чеку зазначено Вино Карло Зенегалія Мерлот Італія 0,7 л. 1шт. х 130,00 грн. На вказаному вині відсутня марка акцизного податку, всупереч нормам пункту 226.3 ПК України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 17.01.2022 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою 28.02.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження справі.

Ухвалою від 20.07.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 05.04.2019, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з витягом з Реєстру платників єдиного податку від 07.07.2020 №3454 позивач є платником єдиного податку 2 групи.

19.02.2021 посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими для виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями та тютюновими виробами. За результатами перевірки складено акт від 22.02.2021 №13/3104/09.01/ НОМЕР_1 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 проводить реалізацію/зберігання алкогольних напоїв, зазначених у Додатку №1, чим порушила частину 20 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: здійснено реалізацію алкогольного напою без ліцензії на право роздрібної торгівлі такими товарами.

До перевірки прихідні накладні не пред`явлено, чим порушено вимоги пункту 12 статті 3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації/зберігання.

Також при проведенні фактичної перевірки встановлено, що за вказаною адресою проводиться реалізація/зберігання алкогольних напоїв, зазначених у Додатку №1, без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та пункту 266.6 статті 266 ПК України, а саме: зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку, встановленого зразка.

Від підписання Акта перевірки та отримання його примірника позивач відмовилася, що підтверджується актами від 22.02.2021 №121/13/09.01/3460400080, №122/13/09.01/3460400080.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 11.03.2021, а саме:

- №00041050901 про застосування адміністративного штрафу та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 17000грн;

- №00041070901 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 75660грн;

- №00041040901 про застосування адміністративного штрафу та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 75660грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Порядок проведення перевірок і звірок платників податків визначається нормами Податкового кодексу України (далі ПК України).

Згідно з підпунктами 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.16 - 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 вказаного Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 вказаного Кодексу:

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального;

- проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального;

- організовують роботу, пов`язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

- забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів;

- забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Також, відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» контроль за дотриманням норм вказаного Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2022 N 3609-VI, внесені зміни до норм Податкового кодексу України та підпункт 80.2.5 доповнено словами «а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Таким чином, конструкція підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить фактично дві окремі та самостійні підстави для проведення фактичної перевірки, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновків, що достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Суд зазначає, що наказ на проведення перевірки повинен містити обов`язкові відомості: дата видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та в разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться; мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка); підстави для проведення перевірки, визначені ПКУ; дата початку й тривалість перевірки; період діяльності, який перевірятиметься.

З аналізу наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 09.02.2021 №386-ПП вбачається, що він містить необхідні обов`язкові відомості в тому числі і підстави для проведення перевірки, визначені ПК України (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Як встановив суд та визнається сторонами, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано ще 6 суб`єктів господарювання, отже в контролюючого органу не було об`єктивно можливості до проведення фактичної перевірки встановити, який з суб`єктів господарювання здійснює роздрібний продаж підакцизних товарів за вказаною адресою (при цьому ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями жоден з суб`єктів господарювання на вказану адресу не отримував).

З наведеного вбачається, що підставою для фактичної перевірки слугувала реалізація контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва, зберігання та обігу пального.

Суд встановив, що позивач не оскаржувала наказ на проведення перевірки та допустила посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки, а сама перевірка проведена у присутності ФОП ОСОБА_1 .

Перед початком проведення перевірки посадові особи відповідача пред`явили службові посвідчення, направлення на перевірку та вручили копію наказу, що підтверджується підписами у направленнях на перевірку.

Разом із тим, від надання пояснень ФОП ОСОБА_1 відмовилась, як і відмовилась від підписання акта перевірки, що підтверджується актом відмови від підписання акта перевірки від 22.02.2021.

Після реєстрації у контролюючому органі, примірник акта фактичної перевірки №13/3104/09.01/ НОМЕР_1 скеровано засобами поштового зв`язку 22.02.2021 на адресу ФОП ОСОБА_1 та вручено одержувачу 23.02.2021.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 вказаного Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до вказаного Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 своїм правом на подання заперечень не скористалась, а тому відповідач 11.03.2021 прийняв оскаржені податкові повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє аргументи позивача про порушення відповідачем порядку проведення фактично перевірки та відсутність підстав для проведення такої.

Щодо порушень, зафіксованих в Акті перевірки, суд встановив таке.

Відповідно до пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: 291.5.1. суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: ...3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).

Відповідно до Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності у них реєстратора розрахункових операцій та ліцензії на роздрібну торгівлю такими товарами.

Зокрема, у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб`єкти господарювання додатково зазначають адресу місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них, реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій тощо.

Отже, фізичні особи-підприємці, які здійснюють продаж підакцизних товарів, зокрема алкоголю, не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої трупи, зазначена діяльність може здійснюватися на загальній системі оподаткування, за умови отриманням ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та реєстрації суб`єкта господарювання платником акцизного податку.

Суд встановив, що вартість алкогольних напоїв за результатами проведення фактичної перевірки визначалась відповідно до цінників, які зазначені на алкогольних напоях, що підтверджується відомостями Додатку № 1 до акта перевірки. Суд враховує, що на обох сторінках вказаного Додатку №1 стоїть підпис позивача, що підтверджує її поінформованість щодо змісту такого.

Суд бере до уваги те, що факт продажу позивачем алкогольних напоїв підтверджується даними, зафіксованими у Додатку №2 до Акта перевірки. Так, перед початком фактичної перевірки, посадові особи Головного управління ДПС у Львівській області на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України провели контрольну розрахункову операцію, на підтвердження якої отримано чек POS-терміналу на суму 230 грн. від 19.02.2021 10:54:21 № 207 та товарний чек № 6690 від 19.02.2021 10:54:21. Однією з позицій у вказаному товарному чеку зазначено Вино Карло Зенегалія Мерлот Італія 0,7 л. 1шт.х130,00грн. На вказаному вині відсутня марка акцизного податку, всупереч нормам пункту 226.3 ПК України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251.

Відповідно до Додатку №1 загальна вартість товару, що знаходилась в реалізації/зберіганні за адресою: АДРЕСА_2 , становить 37830,00грн.

Згідно зі статею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень. оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач обґрунтовано дійшов висновку про продаж позивачем алкогольних напоїв без наявної ліцензії та марок акцизного збору та застосував штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 17000,00 грн. відповідно до податкового-повідомлення-рішення №00041050901 від 11.03.2021 і у розмірі 75660,00 грн. відповідно до податкового-повідомлення-рішення №00041040901 від 11.03.2021.

Статею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки у позивача на момент проведення фактичної перевірки були відсутні прихідні накладні на товар, вказаний в Додатку №1, контролюючий орган обґрунтовано застосував до позивача штрафну (фінансову санкцію) в розмірі 75660,00грн. відповідно до податкового-повідомлення-рішення № 00041070901 від 11.03.2021.

З урахуванням встановлених обставин, суд висновує про обґрунтованість висновків Акта перевірки про порушення позивачем норм частини 20 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», пункту 12 статті 3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та пункту 266.6 статті 266 ПК України.

Таким чином, суд висновує, що оскаржені податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 11.03.2021 №00041070901, №00041040901, №00041050901 є правомірними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 26 вересня 2022 року.

Суддя А.Г. Гулик