Рішення № 106456885, 27.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року Справа № 160/11202/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі відповідач-1),(відповідач-2), в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) від 23 червня 2022 року про призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 23 червня 2022 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ), пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 23.06.2022 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсіїза віком на пільгових умовах за Списком № 2, на що відповіддю відповідача-1 №0400-010228-8/68427 від 07.07.2022 року, позивача було повідомлено про те, що рішенням від 07.07.2022 року №047350004683 Головне управління Пенсійного фонду в Сумській області відмовило у призначенні пенсії, посилаючись, що відповідно до положень ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач не досягла віку, який дає їй право на пенсію, відповідно дорішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі№1-р/2020, позивач вважала, що набула право на пенсію після досягнення 50 років, має необхідний пільговий стаж, що підтверджується записом у трудовій книжці та довідками, а тому змушена була звернутися до суду з позовом для захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 15.08.2022 року, відповідно доч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

12.08.2022 року представником відповідача-1 було подано письмовий відзив на позов, в якому у задоволенні позову просила відмовити, посилаючись на те, що позивач звернулася із заявоюпро призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Для визначення права на пенсію на пільгових умовах позивач надала відповідні документи, відповідно до яких страховий стаж позивача становить 34 роки 4 місяці 8 днів, пільговий стаж по Списку №2 становить 19 років 6 місяці 9 днів. Оскільки позивач 1970 р. н., тому право на пенсію на пільгових умовах у неї виникне в 55 років, тобто в 2025 році. Таким чином, призначити пенсію на пільгових умовах по Списку №2 відповідно дост. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»в Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має законних підстав, через те, що позивач не досяг передбаченого пенсійного віку, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії за віком є правомірним, прийнятим на підставі норм діючого законодавства.

23.08.2022 року позивачем подано письмову відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

30.08.2022 року представником відповідача-2 було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що приймаючи оскаржуване рішення від 30.06.2022 року №047350004683 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. СамеЗакон № 1058визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим законом. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. ВиключноЗаконом №1058визначаються, зокрема: умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Позивач набула страхового та пільгового стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте, не досягла віку, визначеного п.2 ч.2ст.114 Закону № 1058, що стало підставою для прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

23.06.2022 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській областііз заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

30.06.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області за екстериторіальним принципом відповідно допостанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 року за №359/35961 винесено рішення №047350004683 про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до якого страховий стаж позивача станом на дату звернення становить 34 років 04 місяців 08 дні, з яких пільговий стаж за Списком № 2 - 19 років 06 місяці 09 днів, зазначено, що право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 набуде за досягненням 55 років, тобто з 21.04.2025 року.

Позивач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

У преамбуліЗакону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цейЗаконвідповідно доКонституції Українигарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначеніст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(далі - Закон №1058-IV; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Згідно з пунктом «б»статті 13 Закону № 1788-XIIв редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»(даліЗакон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 13 Закону № 1788-XIIбуло передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

У постанові від 18.02.2020 у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що «пенсія за віком» - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

Суд зазначає, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на «пенсії за віком на пільгових умовах».

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б»статті 13 Закону № 1788-ХІІвік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

09.07.2003 булоухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 1058-ІV).

03.10.2017 Верховною Радою України булоухвалено Закон №2148-VIII, що доповнивЗакон № 1058-ІVрозділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписамистатті 12 Закону № 1788-XIIправо на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б»статті 13 Закону № 1788-XIIв редакції, чинній до внесення змінЗаконом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б»статті 13 Закону № 1788-ХІІвік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIII(пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеногоРішеннязастосуванню підлягають стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону №1788-XIIв редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положенняЗакону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змінЗаконом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносинЗакон №1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормамиЗакону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, таЗаконом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбаченуКонвенцією про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме нормиЗакону №1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020, а неЗакону № 1058-ІV.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, які відповідно до ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українимають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідно достатті 5 Закону № 1058-IVдія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. АджеКонституція Українине передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того,Закон № 1788-ХІІбув прийнятий раніше заЗакон № 1058-IV.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах прийнято відповідачем без урахуваннярішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 рокущодо визнання неконституційними положень щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб.

Позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, має страховий стаж 34 роки4 місяці 8 днів, у тому числі на пільгових умовах за списком№ 2 відповідно до п. «б»ст. 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення», п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» більше 10 років, а отже позивач має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа№ 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, а відповідач, в свою чергу, не застосував більш сприятливийзакон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосувавзакон, який позбавляє зазначеного права, отже підлягають задоволенню вимога, щодо визннання протиправною та скасування відмови відповідача-2 у призначенні пенсії за віком за Списком №2 ОСОБА_1 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, та зобов`язання відповідача-1 з 23 червня 2022 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Щодо вимоги в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 червня 2022 року про призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в цій частині вимог слід відмовити, оскільки даний спосіб захисту не є ефективним, з урахуванням того, що даним рішенням згідно ч. 3ст. 245 КАС Українивже зобов`язано відповідача призначити ОСОБА_1 , пенсію за п. б ч. 1ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та ч. 1ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до вимог ч. 1ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №3753-1875-7253-6764 від 20.07.2022 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49026, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40030, Сумська обл., місто Суми, вул. Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у призначенні пенсії за віком за Списком №2 ОСОБА_1 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 23 червня 2022 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнутиза рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40030, Сумська обл., місто Суми, вул. Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 496,20 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) з кожного з відповідачів.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець