Рішення № 106456757, 27.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року Справа № 160/5450/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.04.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач-2), у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви від 23.06.2022, просить:

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 05.01.2022 №047350004010 протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 10.06.1987 по 26.01.1988 в колгоспі «Новий шлях» Глубокського району Вітебської області, БРСР, з 02.02.1988 по 01.10.1992 в колгоспі «1-ше Травня» Поставського району Вітебської області, БРСР та призначити пенсію за віком з часу звернення із заявою про призначення пенсії - 04.01.2022.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням відповідача-2 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. Також, повідомлено позивача про не зарахування періодів з 10.06.1987 по 26.01.1988, оскільки відсутні відомості про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві в колгоспі «1-ше Травня», період роботи з 02.02.1988 по 01.10.1992, оскільки в архівній довідці від 30.11.2021 №04-02/217 ПІБ зазначені зі скороченням. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком та зазначає, що надані довідки містять відомості про безпосереднє членство в колгоспах, норми річного мінімуму трудової участі та кількість відпрацьованих трудоднів, з підписами та печатками, що є беззаперечними доказами праці позивача у сільськогосподарських підприємствах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строку на усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; справу №160/5450/22 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

29.07.2022 року відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що в трудових книжках серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відсутні відомості про встановлений в колгоспі річний мінімум трудової участі в загальному господарстві, його виконання за період роботи з 10.06.1988 по 26.01.1988. Враховуючи викладене, для підтвердження періоду роботи з 10.06.1988 по 26.01.1988 необхідно надати довідку або інші документи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами із зазначенням встановленого в колгоспі річного мінімуму трудової участі в загальному господарстві та його виконання. Для підтвердження періоду роботи з 02.02.1988 по 01.10.1992 в колгоспі «1-ше Травня» Поставського району Вітебської області, заявницею надана архівна довідка від 30.11.2021 №04-02/Р-217, відповідно до якої, прізвище, ім`я та по батькові записано із скороченням, що не дає можливість визначитися, що зазначені відомості належать позивачу. За наданими документами, загальний стаж роботи заявниці складає 27 років 01 місяць 12 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 (менше 29 років). Посилання ОСОБА_1 у позовній заяві на довідки від 31.01.2022 року №01, 02 від 31.01.2022 року №01-3/27 є передчасним, оскільки зазначені документи до заяви про призначення пенсії від 04.01.2022 та на теперішній час не надавалися, отже, посилання на зазначені документи протирічить чинному законодавству.

29.07.2022 року відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що стаж позивача було обчислено Головним управлінням на підставі документів, які були надані до заяви про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Жодних рішень щодо прийому чи відмови у прийомі документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не приймало, оскільки прийом документів здійснювався сервісним центром за місцем реєстрації місця проживання позивача.

24.08.2022 позивачем подано до суду відповіді на відзиви, в якій зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Відтак, не зарахування періодів роботи, зазначених в трудовій книжці, є протиправним.

Згідно з ч.ч.5, 8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .

04.01.2022 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

05.01.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №047350004010 про відмову в призначенні пенсії за віком. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії, відповідачем-2 зазначено наступне:

- дата народження заявника 05.09.1961;

- пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років;

- необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 28 років;

- страховий стаж заявника становить 27 років 1 місяць 12 днів.

В рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 10.06.1987 по 26.01.1988, оскільки відсутні відомості про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві, про що докладно зазначено в рішенні про відмову від 30.11.2021;

- період роботи з 02.02.1988 по 01.10.1992, в архівній довідці від 30.11.2021 №04-02/Р-217 ПІБ зазначені зі скороченням.

В рішенні, також, вказано, що за даними трудової книжки неможливо визначити, чи отримувала заявниця допомогу по безробіттю в 2002-2003 роках.

У висновку рішення зазначено про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV унормовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 16.03.1981, у період, не зарахований відповідачем-2, позивач працювала з 10.06.1987 по 26.01.1988 в колгоспі «Новий шлях» Вітебської області, БРСР.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці колгоспника позивача серії НОМЕР_2 від 16.03.1988, у період, не зарахований відповідачем-2, позивач працювала з 02.02.1988 по 01.10.1992 в колгоспі «1-ше Травня» Вітебської області, БРСР.

Відповідачем-2 не зараховано вказані періоди роботи з наступних підстав:

- період роботи з 10.06.1987 по 26.01.1988, оскільки відсутні відомості про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві, про що докладно зазначено в рішенні про відмову від 30.11.2021;

- період роботи з 02.02.1988 по 01.10.1992, в архівній довідці від 30.11.2021 №04-02/Р-217 ПІБ зазначені зі скороченням.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Ради міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників (далі - Порядок №310).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу.

За положеннями пунктів 5, 6 Порядку №310 в трудову книжку колгоспника вносяться:

відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про членство в колгоспі: прийом у члени колгоспу, закінчення членства в колгоспі;

відомості про роботу: призначення на роботу, перевід на іншу роботу, закінчення роботи;

відомості про трудову участь: прийнятий в колгосп головою, мінімум трудової участі в суспільному господарстві, його виконання;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження і заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього трудового розпорядку колгоспу, інші заохочення у відповідності до діючого законодавства.

Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи і печаткою.

Згідно з пунктом 8 Порядку №310 трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а після закінчення членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (пункт 13 Порядку №310).

За пунктом 14 Порядку №310 правління колгоспу приймає міри щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок.

В якості доказу підтвердження роботи в колгоспах, позивачем до органу Пенсійного фонду були надані наступні документи: трудова книжка НОМЕР_1 , трудова книжка колгоспника НОМЕР_2 , довідка про роботу в колгоспі «Новий шлях» від 31.01.2022 №01, довідка про преміювання від 31.01.2022 №02, історична довідка колгоспу «Новий шлях» Глубокського району Вітебської області від 31.01.2022 №01-3/27, довідка про трудовий мінімум колгоспу «1-ше Травня» Поставського району, Вітебської області, архівну виписку протоколу №1, №2, №6, №12 засідання правління колгоспу «1-ше Травня», архівна довідка про відпрацьовані дні за березень-грудень 1988р., 1989-1991р., січень-жовтень 1992р. Всі відомості співпадають із записами зазначеними у трудовій книжці.

Судом проаналізовано довідку від 31.01.2022 №02 та встановлено, що вона містить інформацію стосовно щомісячних виходів на роботу ОСОБА_1 у період з червня 1987 року по січень 2021 року. Також, проаналізовано довідку від 31.01.2022 №01 та встановлено, що вона має відомості стосовно мінімуму трудової участі позивача у колгоспі.

Відповідач-1 у відзиві зазначає, що відповідні довідки до документів про призначення пенсії за віком не надавалась, а тому суд робить висновок про правомірність формування в оскаржуваному рішенні висновків про незарахування періоду роботи з 10.06.1987 по 26.01.1988, оскільки відсутні відомості про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві.

Оскільки позивачем такі відомості дійсно не надавались, відповідачем-2 правомірно сформовано висновок про відсутність відомостей про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві.

Отже, оскаржуване рішення в цій частині не підлягає скасуванню, однак, позивачем відповідні документи подані до суду з позовною заявою, а отже, надані і відповідачам, відтак, суд вважає за необхідне зобов`язати належний орган призначення повторно розглянути вказане питання, з урахуванням поданих документів.

Також, не підлягає задоволенню вимога про зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 10.06.1987 по 26.01.1988 в колгоспі «Новий шлях» Глубокського району Вітебської області, БРСР, оскільки суд не вправі перебирати на себе функції органу пенсійного фонду та досліджувати документи без їх попередньої перевірки належним органом, якому надані відповідні дискреційні повноваження.

Суд надає лише оцінку прийнятому рішенню, а не здійснює перевірку поданих документів для призначення пенсії без надання такої оцінки органом пенсійного фонду.

Стосовно незарахування періодів роботи позивача з 02.02.1988 по 01.10.1992, через те, що в архівній довідці від 30.11.2021 №04-02/Р-217 ПІБ зазначені зі скороченням, суд вказує, що дійсно у відповідній довідці вказано « ОСОБА_2 ».

Прізвище, ім`я та по батькові позивача у справі - ОСОБА_1 . Оскільки довідка складена російською мовою Білоруського державного підприємства, цілком зрозумілим та логічним є той факт, що буква «А» це початок російського перекладу по батькові позивача.

Відтак, зазначення скороченого ПІБ позивача у довідці від 30.11.2021 №04-02/Р-217 жодним чином не свідчить про зазначення в ній інформації щодо іншої особи, більше того, судом встановлено відповідність вказаної довідки щодо періодів роботи позивача. А тому незарахування спірного періоду роботу із зазначених підстав є протиправним.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки та бухгалтерських та кадрових документів покладається на підприємство, відтак, скорочення в оформленні ПІБ позивача не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

В оскаржуваному рішенні, також, вказано, що за даними трудової книжки неможливо визначити, чи отримувала заявниця допомогу по безробіттю в 2002-2003 роках.

Однак, позивач жодним чином не обґрунтовує безпідставність оскаржуваного рішення в цій частині.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 №925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відтак, суд не досліджує оскаржуване рішення в цій частині та не надає йому правової оцінки, оскільки позивач не визначила відповідні доводи відповідача-2, як порушення її прав.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.

Так, обрахунок страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов`язати належний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 04.01.2022 про призначення пенсії за віком.

Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає про наступне.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача про призначення пенсії здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, як визначений суб`єкт призначення.

Позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню судом.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 992,40 грн, що документально підтверджується квитанцією від 08.04.2022.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, а саме, в частині позовних вимог, заявлених до Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 496,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, будинок 23, місто Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком від 05.01.2022 №047350004010 в частині незарахування періоду роботи з 02.02.1988 по 01.10.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02.02.1988 по 01.10.1992 в колгоспі «1-ше Травня» Вітебської області, БРСР.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.01.2022, з урахуванням правової позиції суду на підставі додатково поданих документів та зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ 21366538) судові витрати з оплати судового збору у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський