Рішення № 106456484, 23.09.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 вересня 2022 р. Справа № 120/4427/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Стрижавської селищної ради, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №77 Про відмову у затверджені проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" від 09.11.2021 (24 сесія 8 скликання);

- визнати незаконним та скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 21 "Про перелік вільних ділянок земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Стрижавської територіальної громади права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами та щодо умов продажу права оренди земельних ділянок" від 09.11.2021 (24 сесія 8 скликання) в частині, що стосується земельної ділянки кадастровий номер 0520684000:09:003:0046;

- зобов`язати Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 0520684000:09:003:0046) площею - 1,0 га за межами села Мізяківські Хутори, Вінницького району Вінницької області за клопотанням заявника від 25.08.2021.

Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що рішенням Стрижавської селещної ради Вінницького району Вінницької області №77 від 09.11.2021 (24 сесія 8 скликання) йому було відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, посилаючись на пункт 5 статті 136 Земельного кодексу України та зазначаючи, що земельні ділянки включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Проте на думку позивача, такі обгрунтування оскаржуваного рішення відповідача не є законною підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою наданого на затвердження до Стрижавської селищної ради, відтак порушують його законні права.

Ухвалою суду від 14.06.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 11.07.2022 заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено та поновлено строк звернення до суду з цим позовом. Також позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою встановлено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

У строк встановлений судом, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування свої заперечень відповідач зазначає, що самостійною та достатньою підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.

Так зазначає, що Стрижавська селищна рада належним чином розглянула заяву позивача, надала вмотивовану відмову у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки бажана позивачем земельна ділянка була включена до переліку вільних земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги. Таким чином вважає рішення Стрижавської селищної ради від 09.11.2022 №77 законним та обгрунтованим.

Стосовно іншої позовної вимоги відповідач зазначив, що до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України.

За Стрижавською селищною радою у Державному земельному кадастрі зареєстроване право комунальної власності на земельну ділянку з присвоєним кадастровим номером: 0520684000:09:003:0046. Тому, реалізовуючи свої владно-управлінські функції, Стрижавська селищна рада рішенням 24 сесії 8 скликання від 09.11.2021 № 21 затвердила Перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Стрижавської територіальної громади, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами. До складу таких земельних ділянок ввійшла, зокрема, й земельна ділянка з кадастровим номером: 0520684000:09:003:0046.

Отже, зазначає, що при виставлені даної земельної ділянки на земельні торги, було дотримано всіх вимог закону щодо підготовки лотів для продажу прав на земельних торгах.

Стосовно позовної вимоги зобов`язального характеру, відповідач зауважує, що суд не може вирішувати питання віднесені до компетенції відповідача, зокрема, щодо передачі земельних ділянок у власність. З огляду на викладене, відповідач вважає дану позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частини 5 статті 250 КАС України).

Відповідно до статті 12 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Частинами першою, другою статті 26 цього Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Водночас законних підстав для зупинення провадження у цій справі не встановлено.

З огляду на викладене та враховуючи, що учасники справи скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи, суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення рішення в цій адміністративній справі.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькй області №2-9346/15-20-СГ від 24.04.2020 позивачеві надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою проекту щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,3 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами села Мізяківські Хутори, Вінницького району, Вінницької області.

На підставі вказаного наказу ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено відповідний проект.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із клопотаннями про затвердження зазначеного проекту землеустрою.

Однак, відповідачем на 24 сесії 8 скликання від 09.11.2021 прийнято рішення «Про відмову у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства», яким позивачу відмовлено у затверджені проекту землеустрою з тих підстав, що земельна ділянка, включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Також, на 24 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради прийнято рішення №21 від 09.11.2021, яким земельну ділянку 0520684000:09:003:0046 включено до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги.

Вважаючи рішення 24 чергової сесії 8 скликання відповідача від 09.11.2021 в частині відмови позивачеві у затвердженні проекту землеустрою протиправним, а також рішення 24 чергової сесії відповідача 8 скликання від 09.11.2021 № 21, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Приписами статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У частини 9 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини 8 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відтак, законодавством передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України убачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому чинним законодавством, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку встановленому чинним законодавством, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічну правову позицію було висловлено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 справа №1640/2592/18 та від 22.10.2020 справа №808/3083/17, від 16.02.2021 у справі № 821/146/17, від 09.02.2022 справа № 420/1963/19.

Так, судом встановлено, що після отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, позивачем в подальшому, у встановленому законом порядку, розроблено та подано на затвердження відповідачем відповідний проект, чим позивач продемонстрував намір отримати у власність бажану земельну ділянку.

Зазначені обставини свідчать про активну позицію позивача щодо узаконення права власності на спірну земельну ділянку.

Разом з тим, спірним рішенням від 09.11.2021 №77 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0520684000:09:003:0046, у зв`язку з включенням земельної ділянки до переліку земельних ділянок права на які виставлені на земельні торги.

Водночас, суд зазначає, що відповідач розглянув клопотання позивача від 25.08.2021 лише 09.11.2021 року, що свідчить про порушення двотижневого строку, встановленого ЗК України, для розгляду таких клопотань.

Крім цього, відповідач в один день - 09.11.2021 року прийняв і рішення № 21 «Про перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Стрижавської територіальної громади права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами та щодо умов продажу права оренди земельних ділянок» із включенням до зазначеного переліку земельної ділянки, про затвердження проекту землеустрою якої раніше звернувся позивач.

З наведеного вбачається, що в межах встановленого законом строку розгляду клопотання позивача, підстави для відмови в затвердженні його проекту землеустрою були відсутні, оскільки рішення № 21 «Про перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Стрижавської територіальної громади права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами та щодо умов продажу права оренди земельних ділянок» не існувало.

Суд також зазначає, що відповідачу була відома інформації про отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою і що такий дозвіл реалізовано, відповідний проект розроблено, однак відповідачем створено перешкоди у наданні бажаної земельної ділянки у власність позивачу шляхом зволікання з прийняттям рішення за клопотанням позивача від 25.08.2021 у визначений законом строк, а також прийняттям рішення № 21 від 09.11.2021 про включення, запитуваної позивачем, земельної ділянки до переліку вільних земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги .

В свою чергу позивач, отримавши позитивне рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, мав усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо оформлення бажаної земельної ділянки у власність.

При розгляді цієї справи, суд враховує, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Відповідно правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Судом не заперечується те, що положеннями ЗК України відповідач наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності, у тому числі через включення окремих земельних ділянок до переліку земельних ділянок з продажу права оренди на земельних торгах.

Але при цьому відповідач повинен враховувати, що відповідно до частини 3 статті 134 ЗК України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 - 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з частиною 1 статті 121 ЗК України, серед іншого, визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на такі положення законодавства, суд зазначає, що відповідач має діяти у межах повноважень органів місцевого самоврядування у сфері розпорядження землями комунальної власності та має можливість вирішувати питання доцільності продажу земельної ділянки на земельному аукціоні, за виключенням тієї земельної ділянки, стосовно якої вже надано у встановленому законом порядку уповноваженим органом дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність, проект виготовлено та подано до відповідача на затвердження.

Така позиція суду відповідає та узгоджується з висновками Великої Палати Верховного суду у подібних правовідносинах, викладеними у постанові від 06.02.2019 у справі № 346/2888/16-а, у яких з урахуванням положення частини 3 статті 134 ЗК України про те, що земельні торги не проводяться, зокрема, у разі використання права громадян на безоплатну передачу їм земельних ділянок з комунальної власності. А також правовим висновкам, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №240/8547/19 (адміністративне провадження № К/9901/35613/19).

Також суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

За наведеного правового регулювання питання передачі земельних ділянок у власність громадянам, та враховуючи встановлені обставини справи, суд зазначає, що неприйняття відповідачем рішення, за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою в строк, передбачений ЗК України, а в подальшому створення умов для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її передачі у власність, порушує право особи на реалізацію права на безоплатне отримання земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить до висновку, що рішення 24 сесія 8 скликання відповідача № 79 від 09.11.2021 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» та рішення 24 сесія 8 скликання відповідача № 21 від 09.11.2021 «Про перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Стрижавської територіальної громади права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами та щодо умов продажу права оренди земельних ділянок» в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 520684000:09:003:0046 слід визнати протиправними (а не незаконним, як просить позивач). Суд звертає увагу, що саме такий спосіб захисту відповідає положенням п. 2 ч. 1 ст. 5 та п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України. Відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то суд зазначає таке.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на вищезазначені висновки, суд при вирішенні спору, та задля застосування пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, має установити наявність усіх умов.

Перевіряючи наявність цих умов, суд констатує про наявне порушення прав позивача щодо протиправної відмови у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки. Обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив належного розгляду клопотанням позивача з прийняттям рішення по суті звернення протягом визначеного строку.

Дослідивши поданий позивачами проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та матеріали справи, суд зазначає, що позивачем дотримано усіх умов для затвердження проекту землеустрою.

Разом з тим, частина 8 статті 186 ЗК України передбачає, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено та судом не встановлено в ході розгляду даної справи.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, та поведінку відповідача, яка в даному випадку, свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційних прав фізичних осіб на землю, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

На переконання суду, зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивачів та призведе до реального їх відновлення.

При цьому, обираючи спосіб захисту порушених прав позивачів суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №316/979/18 від 24 січня 2020 року, №560/1334/19 від 27.01.2021 року та Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові 120/60/22 від 05 липня 2022 року у яких суди дійшли висновку, що належним та ефективним способом захистом порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань є зобов`язання суб`єкта владних повноважень саме затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.

В свою чергу, за матеріалами даної справи та встановленими судом обставинами, аналізуючи поведінку відповідача, суд дійшов переконання, що інший спосіб судового захисту неможливо застосувати, так як ним не буде забезпечено ефективне відновлення порушених прав позивачів та не виключається повторність звернень позивачів за захистом до суду з питань реалізації права на землю.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 8 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Принцип пропорційності вимагає щоб використані засоби були належними для досягнення легітимної мети; засіб, який застосовується для обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи; використані засоби мають бути пропорційними очікуваним наслідкам, тобто тягар, який несе особа не може бути надмірним по відношенню до вигоди, яку отримує протилежний інтерес.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року продовжено строком на 90 днів.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відтак, суд дійшов висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому відповідно до частини 3 статті 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 992,40 грн судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 21 від 09.11.2021 року «Про перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Стрижавської територіальної громади права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами та щодо умов продажу права оренди земельних ділянок» в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 0520684000:09:003:0046.

Визнати протиправним та скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 77 від 09.11.2021 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної для ведення особистого селянського господарства».

Зобов`язати Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,000 га, кадастровий номер 0520684000:09:003:0046 та надати ОСОБА_1 відповідну земельну ділянку у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться за межами села Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Стрижавської селищної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Стрижавська селищна рада (вул. 40-річчя Перемоги, 7, смт Стрижавка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04330007)

Суддя Мультян Марина Бондівна