Ухвала суду № 106456424, 27.09.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Вінниця

27 вересня 2022 р. Справа № 120/393/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЗЕС" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЗЕС" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 05 січня 2022 року № 25к "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "АЗЕС".

13 вересня 2022 року представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Клопотання містить посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 08 вересня 2021 року за результатами розгляду справи № 816/228/17, відповідно до яких у разі допущення контролюючого органу до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то такий наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Відтак, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Оскільки предметом оскарження у адміністративній справі № 120/393/22-а визначено наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, який реалізовано його застосуванням (адже платник податків допустив контролюючий орган до проведення перевірки та за результатами такої перевірки складено акт від 26 січня 2022 року № 996/02-32-07-02/41558790), тому оскарження такого наказу не є належним та ефективним способом захисту порушеного права платника податків. За таких обставин, на думку представника відповідача, слід закрити провадження у справі.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд зважає на таке.

Так, судом установлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "АЗЕС" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом щодо оскарження наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 05 січня 2022 року № 25к "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "АЗЕС". Вказаним наказом передбачено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з 11 січня 2022 року тривалістю 5 робочих днів.

Водночас за результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "АЗЕС" від 26 січня 2022 року № 996/02-32-07-02/41558790, у якому зафіксовано виявлені в ході такої перевірки порушення.

Визначаючись із тим, чи наявні підстави для закриття провадження у справі, суд враховує наступне.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі № 3/35-313 зазначено, що "…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Так, Велика Палата Верховного Суду, приймаючи постанову від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, не погодилася із висновками судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно тлумачити у широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14).

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, враховуючи правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, суд дійшов висновку, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, у постанові від 08 вересня 2021 року зазначено, що хоча Велика Палата Верховного Суду закрила провадження у справі саме на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, все ж суд роз`яснив, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного виду судочинства.

Разом із тим, необхідно зазначити, що з огляду на висновки, сформовані у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду, позивач не позбавлений можливості посилатись на допущені контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки порушення при оскарженні в судовому порядку рішення (рішень), що прийняті за результатами такої перевірки.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі є обґрунтованим, а тому провадження у справі належить закрити.

За приписами частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Так, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481 гривень, що підтверджується квитанцією від 11 січня 2022 року.

Особливості повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак з огляду на те, що провадження у справі закрито у зв`язку із непідсудністю цієї справи адміністративному суду, а тому наявні підстави для повернення сплаченого позивачем судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 19, 238, 239 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір",

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Головного управління ДПС у Вінницькій області про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЗЕС до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "АЗЕС" кошти в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню, сплачених при зверненні до суду як судовий збір.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович