Рішення № 106456400, 23.09.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 вересня 2022 р. Справа № 120/3596/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 07.02.2020 № 0004033305, яким збільшено грошове зобов`язання зі сплати військового збору в сумі 26147,71 гривні;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 07.02.2020 № 0004003305, яким збільшено грошове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 313772,87 гривні;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 07.02.2020 № 0004113305, яким збільшено грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 409340,25 гривні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем протиправно з порушенням норм чинного законодавства. Зазначає, що фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням стали висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки. Відповідно до змісту Акту контролюючий орган посилався на те, що за період з 01.04.2017 по 31.03.2018 позивач мала здійснювати фінансово-господарську діяльність на загальній системі оподаткування, оскільки Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 31.03.2017 № 552 було винесено рішення про анулювання платника єдиного податку.

Проте, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2022, у справі №120/7376/20-а визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про анулювання платника єдиного податку від 31.03.2017 №552.

Таким чином представник позивача зазначає, що фактично визнано законність перебування позивача на спрощеній системі оподаткування протягом періоду за який здійснювалась перевірка, й одночасно, визнано незаконність та необґрунтованість висновків відповідача про те, що у період з 01.04.2017 по 31.03.2018 позивач перебувала на загальній системі оподаткування й зобов`язана була сплачувати військовий збір, податок на додану вартість, податок на доходи фізичних осіб, котрі нараховані й відображені відповідачем у податкових повідомленнях-рішеннях, що оскаржуються.

Ухвалою суду від 02.05.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також даною ухвалою клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задоволено та визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом. Крім того, встановлено сторонам строки для подачі заяв по суті спору.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так зазначив, що управлінням було проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 15.11.2011 по 31.12.2018. В результаті проведеної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Вінницькій області, з 02.10.2016 по 30.03.2017 та за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 на спрощеній системі оподаткування, сплачуючи єдиний податок в розмірі 5 % (ІІІ група); за період з 01.04.2017 по 30.06.2018 фінансово-господарську діяльність здійснювала на загальній системі оподаткування, тому згідно п.п. 177.5.2, п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України мала подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2 квартал 2017, також встановлено несвоєчасність подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018. За період з 01.04.2017 по 30.06.2018 не вела книгу обліку та витрат для платників, які перебувають на загальній системі оподаткування, включено витрати не підтвердженні відповідними первинними документами та платіжними документами у сумі 1394546,14 грн. Також в період, що перевірявся встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не була зареєстрована платником податку на додану вартість.

Також, 30.05.2022 представником відповідача було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

03.06.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.10.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування за умови сплати 5 відсотків від отриманих доходів платника податків 3 групи.

31.03.2017 Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області винесено рішення про анулювання платника єдиного податку № 552 з 31.03.2017.

Також, на підставі ст. 77 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, п.п. 2 п. 1 ст. 13 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціатьне страхування", наказу ГУ ДПС у Вінницькій області № 2444 від 04.12.2019 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Вінницькій області Кіт С.М. та головним державним ревізором-інспектором відділу боротьби з відмиваням доходів одержаним злочинним шляхом ГУ ДПС у Вінницькій області Паламаренко С.Х. проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 15.11.2011 по 31.12.2018.

В результаті проведеної перевірки встановлені порушення:

1) пп. "а" п. 176.1 ст.176. п. 177.2. п.177.4 , п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями, у результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся в сумі 251018,30 грн, у тому числі за 2017 рік - 93070,71 грн, 2018 рік - 157947,59 грн.

2) п.п. 1.2, 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, у результаті чого занижено суму військового збору у періоді, що перевірявся, на загальну суму на 20918,17 грн, у тому числі за 2017 рік - 7755,88 грн; 2018 рік - 13162,29 грн.

3) п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст.16. п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті встановлено несвоєчасність сплати єдиного податку в сумі - 16106,10 грн, у тому числі в сумі 10106,10 грн за 3 квартал 2018 (граничний строк сплати 19.11.2018, сплачено 20.11.2018) кількість днів затримки 1.

4) п. 181.1 ст. 181., п. 183.2, п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, у результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 11.04.2018 по 31.12.2018 на загальну суму 327472,20 грн.

5) п. 177.5. п. 177.11 ст. 177 та пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, встановлено неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2 квартал 2017 та несвоєчасність подання декларації за 2018 рік;

6) п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та наказу ДНА України № 1020 від 24.12.2010 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" та зареєстровано в Мін`юсті України 13.01.2011 за № 46/18784 за період з 01.04.2017 по 30.06.2018 подано податкову звітність сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку з недостовірними відомостями;

7) п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті не подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП.

8) За результатами вибіркової перевірки вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму за період з 01.10.2016 по 31.12.2018 виявлено фінансово-господарські операції, які можуть містити ознаки кримінальних правопорушень.

9) п. 44.3 ст. 44. п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, а саме ненадання для проведення перевірки документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, єдиного внеску на загальнобов`язкове державне соціальне страхування, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

10) п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, а саме неведения Книгу облік доходів і витрат.

За результатами перевірки складено Акт № 62/33/2035808643 від 11.01.2020 та винесено, в тому числі, оскаржувані податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 07.02.2020 № 0004033305; форми «Р» від 07.02.2020 № 0004003305; форми «Р» від 07.02.2020 № 0004113305.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2022, у справі №120/7376/20-а визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про анулювання платника єдиного податку від 31.03.2017 № 552 та зобов`язано Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС поновити з 31.03.2017 реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Вважаючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем протиправно з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернулася до суду з вимогами про їх скасування.

Надаючи оцінку правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень, суд враховує наступні правові норми та обставини справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

За змістом підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 184.7 статті 184 ПК України визначено, що якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Тобто, за загальним правилом, обов`язок подавати декларації з податку на додану вартість та визнати умовний продаж (визначити податкові зобов`язання) товарів та необоротних активів за умови нарахування податкового кредиту за операціями з їх придбання в минулих або поточному податковому періодах виникає у разі анулювання реєстрації платника як платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, контролюючий орган дійшов висновку про заниження ФОП ОСОБА_1 сум податку на додану вартість з наступних підстав.

На стор. 4 акту перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2016 по 31.03.2017 та за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 перебувала на спрощеній системі оподаткування, сплачувала єдиний податок в розмірі 5% (ІІІ група).

31.03.2017 Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області прийнято рішення про анулювання платника єдиного податку № 552, у зв`язку з чим контролюючим органом зроблено висновок, що в періоді, що перевірявся з 01.04.2017 по 31.03.2018 позивач оподаткування отриманих доходів здійснювала на загальній системі оподаткування.

В результаті проведеної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 згідно п.п. 177.5.2, п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України мала подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2 квартал 2017, також встановлено несвоєчасність подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018. За період з 01.04.2017 по 30.06.2018 не вела книгу обліку та витрат для платників, які перебувають на загальній системі оподаткування, включено витрати, які не підтвердженні відповідними первинними документами та платіжними документами у сумі 1394546,14 грн. Також в період, що перевірявся встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не була зареєстрована платником податку на додану вартість.

З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підставою встановлення зазначених порушень контролюючим органом стало анулювання реєстрації платника податку ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення від 31.03.2017 №552.

Правомірність винесення Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області рішення від 31.03.2017 №552 була предметом розгляду у справі №120/7376/20-а.

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2022, у справі №120/7376/20-а визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про анулювання платника єдиного податку від 31.03.2017 №552 та зобов`язано Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС поновити з 31.03.2017 реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Таким чином, станом на час розгляду справи судом є таке, що набрало законної сили рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі №120/7376/20-а, яким скасовано рішення від 131.03.2017 №552 про виключення з реєстру платників єдиного податку з 31.03.2017 ФОП ОСОБА_1 .

Так, відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 справи «Пономарьов проти України»(№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Сутність цього принципу полягає у тому, що в разі винесення судом остаточного рішення, що набрало законної сили, воно не може бути піддане сумніву.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд у межах цієї справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, щодо протиправності прийняття рішення про анулювання реєстранції платника єдиного податку позивача, позбавлені можливості та правових підстав для надання повторної правової оцінки такому рішенню.

Законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що наявність чи відсутність прав і фактів, що лежать в їх основі, встановлюються остаточно, і в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу уповноважених осіб. Водночас, у разі якщо остаточним судовим рішенням відповідний індивідуальний акт скасовано юридична дія такого припиняється з моменту його прийняття, тобто акт не породжує жодних правових наслідків.

Оскільки рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку скасовано, воно не породжує жодних правових наслідків, а відтак у позивача не виникло обов`язку щодо подачі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2 квартал 2017, вести книгу обліку та витрат для платників, які перебувають на загальній системі оподаткування, декларувати податкові зобов`язання по податку на додану вартість.

Суд зазначає, що подібні правовідносини були предметом розгляду у справах №826/682/16, №540/709/19 та № 540/716/19. У постановах від 28 травня 2019 року, 04 серпня 2021 року та від 14 липня 2021 року у наведених справах відповідно Верховний Суд виходив з того, що рішення суду, що набрало законної сили, яким скасовано рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, свідчить про незаконність анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, та зробив висновок про відсутність обов`язку платника визнавати умовний продаж та безпідставність висновків контролюючого органу про порушення вимог пункту 184.7 статті 184 ПК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що твердження, викладені перевіряючими в акті перевірки ґрунтуються на обставинах, які не підтвердженні в судовому порядку, а саме на тому, що рішенням від 31.03.2017 № 552 було анульовано реєстрацію єдиного податку позивача, у зв`язку з чим, в період з 01.04.2017 по 31.03.2018 позивач здійснював оподаткування отриманих доходів на загальній системі оподаткування.

Станом на час розгляду справи судом вказане рішення є скасованим, і, як наслідок, ФОП ОСОБА_1 є відновленим у реєстрі платників єдиного податку і вважалася такою на момент проведення перевірки, оскільки у разі прийняття рішення суду на користь платника податку (скасування анулювання реєстрації платника єдиного податку), контролюючим органом вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку, зокрема, анулюється дата виключення ФОП з реєстру платників єдиного податку. Тобто така особа продовжує перебувати на спрощеній системі оподаткування, у тому числі за період адміністративного або судового оскарження.

Оскільки судом встановлено, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11.01.2020 №62/33/2035808643, ґрунтуються на помилкових судженнях перевіряючого, не підтверджених документально, то суд вважає, що прийняті на підставі такого акту перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що винесені необґрунтовано та підлягають скасуванню.

Щодо строку звернення до суду, який на думку відповідача позивач пропустив, то суд зазначає, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду розглядалося судом при відкритті провадження у справі. Так, суд дійшов висновку визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив позивачу строк на звернення до суду. При цьому, будь-яких інших нових підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідач не наводить.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, тому клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Доводи та аргументи позивача, якими вона обґрунтовувала позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн, то суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №8 від 22.04.2022, укладеного між позивачем (Клієнт) та адвокатом Тимчуком Олегом Валентиновичем (Адвокат), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 09.06.2022 на суму 8000 грн, акт від 09.06.2022 №1 приймання-передачі правових (правничих) послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.04.2022 №8, прибутковий касовий ордер від 09.06.2022 №1 про оплату послуг адвоката на 8000 грн, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 139811 від 22.04.2022.

Так, як зазначено у пункті 4 укладеного Договору сторони погодили вартість гонорару Адвоката за надання правової допомоги у фіксованій сумі 25000 грн.

Проте, відповідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 09.06.2022 та акту від 09.06.2022 №1 приймання-передачі правових (правничих) послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.04.2022 №8 вартість наданих послуг скалала 8000 грн, яку позивач оплатила відповідно прибуткового касового ордеру від 09.06.2022 №1.

У відповідності до статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час

Відтак, проаналізувавши структуру витрат на надання правничої допомоги та враховуючи критерії їх обґрунтованості та доцільності суд вважає, що такі витрати в сумі 8000 грн дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально. При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), їх обсягом та значенням справи для сторони.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені нею витрати зі сплати судового збору в сумі 7492,59 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 07.02.2020 №0004033305, №0004003305, №0004113305.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7492,59 грн (сім тисяч чотириста дев`яносто дві гривні 59 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн (вісім тисяч гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Суддя Мультян Марина Бондівна