Ухвала суду № 106455252, 22.09.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/23088/21

Провадження № 1-кс/947/9362/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42020161010000137 від 19.05.2020 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, українки, із вищою освітою, заміжньої, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається з клопотання, на думку органу досудового розслідування, в 2019 році, більш точна дата в ході проведення досудового слідства не встановлена, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Інвестжитло» створював відповідні умови для незаконного нарахування заробітної плати, шляхом використання документів осіб, які не мають законних підстав для нарахування та виплати заробітної плати.

Так, за планом ОСОБА_6 , заволодіння грошовими коштами державного бюджету вирішено здійснювати шляхом використання документів осіб, які не мають законних підстав для нарахування та виплати заробітної плати, у яких останній, використовуючи свої повноваження, отримав копії документів, які містять особисті персональні данні для офіційного працевлаштування, що передбачено Кодексом Законів про Працю України (далі КЗпПУ) та Законом України «Про оплату праці».

Цими нормативно-правовими актами затверджено відповідні процедури нарахування та виплати заробітної плати.

Так, приступивши до реалізації злочинного наміру, ОСОБА_6 , будучи службовою особою державного підприємства «Інвестжитло» імовірно вступивши у злочинну змову з ОСОБА_4 , яка діяла в якості пособника, використовуючи документи, що містять персональні дані останньої, створив відповідні умови для незаконного нарахування та подальшої виплати заробітної плати, передбаченої розділом IV Закону України «Про оплату працю», та главою VII КЗпПУ достовірно знаючи, що ОСОБА_4 свої функціональні обов`язки не виконуватиме.

Так, в травні 2019 року, більш точна дата в ході досудового слідства не встановлена, ОСОБА_6 , знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, імовірно запропонував ОСОБА_4 незаконно отримувати заробітну плату, передбачену Законом України «Про оплату праці» та КЗпПУ, на що остання погодилася.

При цьому ОСОБА_6 , достовірно знаючи про відсутність законних підстав у ОСОБА_4 для отримання заробітної плати повідомив останній, що у разі надання її згоди на участь у даній злочинній діяльності остання повинна надати йому частину незаконної винагороди від нарахованої суми заробітної плати.

Разом з цим, на думку органу досудового розслідування, ОСОБА_4 маючи намір на незаконне отримання грошових коштів з державного бюджету, в якості заробітної плати, достовірно знаючи про відсутність у неї законних підстав для отримання зазначеного виду доходу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою пособництва у заволодінні та розтраті грошовими коштами державного бюджету, за попередньою змовою з ОСОБА_6 погодилась на пропозицію та умови останнього.

У подальшому, у липні 2019 році, більш точна дата та час в ході досудового слідства не встановлена, ОСОБА_4 діючи в якості пособника, за вказівкою ОСОБА_6 , знаходячись у приміщенні державного підприємства «Інвестжитло», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. М. Боровського, 35, надала останньому копії документів, що містять персональні дані для офіційного працевлаштування останньої на посаді менеджера з адміністративної діяльності.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 , будучи службовою особою державного підприємства «Інвестжитло», обіймаючи посаду, пов`язану з розпорядженням бюджетними коштами, зловживаючи своїм службовим становищем, 10.07.2019 року видав наказ №75-к про призначення на посаду менеджера з адміністративної діяльності ОСОБА_4 з оплатою відповідно до штатного розкладу.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння коштами державного підприємства, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_4 свої службові обов`язки не буде виконувати, на своєму робочому місці присутньою не буде, директор державного підприємства ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, в приміщенні державного підприємства, підписав офіційно оформлений вищезазначений наказ.

У подальшому, ОСОБА_6 діючи умисно, знаходячись у приміщенні державного підприємства «Інвестжитло» надав усну вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_7 , а та в свою чергу ОСОБА_8 , яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_6 щодо внесення відомостей до табелю обліку робочого часу нібито відпрацьованих ОСОБА_4 годин, які є підставою для нарахування і виплати заробітної плати останньому. Так, виконуючи вказівку службових осіб підприємства, ОСОБА_9 протягом липня 2019 року травня 2020 року складала типову форму П-5 «табель обліку використання робочого часу», затверджену Наказом Державного комітету статистики України № 489 від 05.12.2008 року та за вказівкою ОСОБА_7 вносила до нього завідомо неправдиві відомості щодо перебування на робочому місці ОСОБА_4 яка фактично на роботу не виходила та свої функціональні обов`язки не виконувала.

Після чого, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на привласнення грошових коштів, ОСОБА_6 , перевіряв та завіряв своїм підписом табелі обліку використання робочого часу, тим самим надавав підтвердження щодо знаходження співробітника на робочому місці і кількості відпрацьованих годин, які є підставою для нарахування і виплати заробітної плати, які у подальшому передавав головному бухгалтеру державного підприємства ДП «Інвестжитло» - ОСОБА_7 для нарахування та подальшої виплати заробітної плати ОСОБА_4 .

ОСОБА_7 в свою чергу, продовжуючи злочинну діяльність, безпідставно здійснила незаконні дії щодо подальшого нарахування та виплати бюджетних грошових коштів ОСОБА_4 .

У подальшому, після нарахування та отримання щомісячної заробітної плати, ОСОБА_4 , діючи в якості пособника, в невстановлені досудовим розслідуванням місцях, при особистих зустрічах, на території м. Одеси, передавала ОСОБА_6 частину незаконно отриманих грошових коштів, в якості заробітної плати, точна сума яких під час досудового розслідування не встановлена.

Внаслідок чого, у період часу з липня 2019 по травень 2020 року ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 незаконно заволодів бюджетними грошовими коштами, в якості заробітної плати на загальну суму 95242 грн. 58 коп., чим завдала державному бюджету збитків на вказану суму.

За викладених обставин, ОСОБА_4 20 вересня 2022 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191 КК України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи викладені вище обставини сторона обвинувачення вважає, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення вказаних ризиків та виконання покладених на підозрювану ОСОБА_4 обов`язків, а тому слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

2.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Підозрювана в судовому засіданні зазначила, що з підозрою, пред`явленою їй стороною обвинувачення погоджується та свою провину визнає. Просила не обирати відносно неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191 КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, ОСОБА_4 20 вересня 2022 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого підозрюваній ОСОБА_4 кримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.27ч.3ст.191КК Україниобґрунтовується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту ОСОБА_12 ; протоколом впізнання ОСОБА_10 ; протоколом впізнання ОСОБА_11 ; висновком почеркознавчої експертизи та висновком судово-економічної експертизи.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, CampbellandHartley v. TheUnitedKingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі SelahattinDemirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі IlgarMammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

4.1.1. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У клопотанні про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_4 сторона обвинувачення вказує на існування ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Слідчий суддя погоджується із стороною обвинувачення в частині того, що в рамках даного кримінального провадження існує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваною ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності з огляду на те, що на показах свідків ґрунтується пред`явлена їй підозра за обставин ймовірного вчинення нею кримінального правопорушення.

При цьому ризик незаконного впливу на свідків є об`єктивним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Щодо існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 2-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя прийшов до наступного.

При розгляді клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191 КК України, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Проте, зважаючи на те, що підозрювана свою провину визнає, щиро кається, заміжня, є пенсіонеркою, а також має постійне місце проживання, а прокурором не обґрунтовано яким чином підозрювана може перетнути державний контроль поза пунктом пропуску чи на підставі чого він вважає, що вона може ухилятися від проведення слідчих та процесуальних дій, слідчий суддя прийшов до висновку, про необґрунтованість ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику у вигляді можливого переховування підозрюваної ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.

Також, в частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає вказані ризики недоведеними стороною обвинувачення, з огляду на наступне.

Слідчий суддя вважає, що у клопотанні відсутнє належне обґрунтування та аргументування стороною обвинувачення щодо того які саме речі може знищити, сховати або спотворити підозрювана, які мають важливе значення для кримінального провадження, а також те яким чином остання буде перешкоджати кримінальному провадженню, а тому слідчий суддя прийшов до висновку, що вказані ризики не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливе вчинення підозрюваною ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення в якому підозрюється.

Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на те, що вказаний ризик також не знайшов свого підтвердження в матеріалах доданих в обґрунтування клопотання.

Так,вказаний ризикне єобґрунтований,так якстороною обвинуваченняне наданоданих,що вказуютьна те,що підозрюванаОСОБА_4 раніше притягалася до кримінальної відповідальності чи має намір вчинити кримінальне правопорушення, або відносно неї відкритті інші кримінальні провадження.

4.2. Вирішення питання щодо можливості застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).

Слідчий суддя враховує те, що підозрювана ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, з підозрою погоджується, свою провину визнає, щиро кається, заміжня, а також має постійне місце мешкання та є пенсіонеркою.

Вищевикладені обставинивказують нанаявність міцнихсоціальних зв`язків,а такожна неможливістьутримувати підозрювануОСОБА_4 під вартою в умовах слідчого ізолятора, слідчим суддею враховуються як обставини того, що ризику у вигляді можливого незаконного впливу на свідків, який встановлений, можливо запобігти шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на підозрювану виконання процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в тому числі із покладенням на останню обов`язку утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

При цьому, слідчим суддею враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваній залишати житло цілодобово або у певний період доби.

В свою чергу відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя приходить до переконання, що відносно підозрюваної ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вказаний запобіжний захід є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та в повній мірі здатний запобігти встановленому в судовому засіданні ризику, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст.376, 176-178,182, 183,184,193,194,196 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42020161010000137 від 19.05.2020 року відносно ОСОБА_4 відмовити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 20.11.2022 року, в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22 години 00 хвилин по 05 годину 00 хвилин, за винятком випадків офіційного повідомлення про необхідність евакуації відповідно до діючого законодавства. Зобов`язавши негайно повідомляти слідчого про місце свого перебування під час евакуації.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 20.11.2022 року, в межах строку досудового розслідування, наступні обов`язки:

- прибувати по першому виклику до органів досудового розслідування, прокуратури та суду, на визначений час;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні;

Копію ухвали про застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1