Рішення № 106452297, 22.09.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2370/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання - Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення порушень у користуванні майном

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла позовна заява від ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

-зобов`язати відповідача демонтувати кран, що перекриває водопровідний стояк до квартири в АДРЕСА_3 та зобов`язати відповідача поновити водопостачання до квартири в АДРЕСА_3 ;

-стягнути з відповідача на користь позивача 200000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_4 , однак не може відповідне житло для проживання через протиправні дії відповідача, яка є власницею квартири АДРЕСА_5 , зважаючи на те, що остання самовільно встановила у своїй квартирі кран, яким припинила водопостачання до квартири, що належить позивачу. Звертає увагу суду на те, що постачання питної води до будинку по вул.Швабській здійснюється безперебійно, проте згідно з актом від 28.12.2020 подача води до помешкання позивача перекрита сусідами.

Поряд із цим, позивач вказує на те, що внаслідок перекриття крану йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з неможливістю протягом тривалого часу користуватися своїм майном за призначенням та порушенням його нормальних життєвих зв`язків.

До суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що мешканці будинку за адресою АДРЕСА_6 спільними зусиллями вжили заходів щодо ліквідації аварійної ситуації, провівши ремонт і заміну ввідної труби для водопостачання. Представник позивача вказує на те, що розподільчий водопровідний кран розташований у підвальному приміщенні будинку та перебуває у вільному доступі, а тому відповідач не чинила будь-яких перешкод, що зумовили відсутність постачання води до квартири позивача. У зв`язку з тим, що позивач не довів причетності відповідача до відсутності водопостачання у квартирі позивача, то, на переконання представника відповідача, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 200000 грн. слід залишити без задоволення.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення. Від представника позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 05.04.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 12.09.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Заходи забезпечення позову не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

В себічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з договором купівлі-продажу від 30.01.2015 №65 позивач придбав квартиру АДРЕСА_4 .

Право власності позивача на відповідну нерухомість підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №32921648, сформованого від 30.01.2015, за яким підставою виникнення права власності вказано договір купівлі-продажу від 30.01.2015 №65.

Відповідач є власницею квартири АДРЕСА_7 .

Відповідно до листа КП «Водоканал м.Ужгорода» від 02.03.2021 №313 підприємство повідомило про те, що здійснює обслуговування виключно тих мереж, які перебувають на його балансі. Між тим, мережі у будинку АДРЕСА_6 є спільною власністю його мешканців та є внутрішньо будинковими мережами.

Згідно з актом обстеження водопостачання приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 від 28.12.2020 б/н водопостачання до будинку здійснюється належним чином. На момент обстеження вода у квартирі АДРЕСА_8 відсутня. В акті відображено те, що зі слів ОСОБА_3 водопостачання у квартирі АДРЕСА_8 відсутнє з вини власника квартири АДРЕСА_5 через квартиру якого проходить загальний стояк води. На момент перевірки квартира АДРЕСА_5 зачинена.

За змістом акту обстеження умов водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_9 , складеного представниками КП «Водоканал м.Ужгород» б/н від 05.05.2022 підтверджуються наступні обставини.

До будинку (межі балансової належності мереж) водопостачання здійснюється відповідно до затвердженого графіку. Мережі в будинку належать власникам квартир, ними обслуговуються та експлуатуються, будинковий водопровідний ввід є спільною власністю мешканців будинку. Крім того, представниками КП «Водоканал м.Ужгород» виявлено те, що водопровідний ввід замінено з вулиці на іншу трубу. У підвальному приміщенні трубопровід замінено зі сталевої труби на ППР. Старий стояк (стальна труба) у зношеному стані, не під`єднаний, наявний видимий розрив, потребує капітального ремонту. До квартири АДРЕСА_5 проведено новий трубопровід через підвальне перекриття.

Відповідно до заяви б/н від 23.12.2020 мешканці будинку за адресою АДРЕСА_6 , серед яких у тому числі й відповідач, зверталися до начальника КП ««Водоканал м.Ужгород» із заявою про необхідність заміну крану подачі води в будинку по АДРЕСА_6 . При цьому як слідує з тексту заяви будинок за вказаною адресою до ЖЕКу не відноситься, ОСББ не створювалося. Згідно із заявою мешканці б/н від 23.12.2020 повідомили про наявність аварійної ситуації, що зумовлена проривом труби.

Матеріалами справи підтверджуються факти неодноразового звернення представника позивача до КП «Водоканал м.Ужгорода» з адвокатськими запитами б/н від 12.05.2022.

Листом КП «Водоканал м.Ужгорода» від 23.05.2022 №637 повідомлено про те, що до листопада 2020 року на адресу підприємства скарги від мешканців будинку АДРЕСА_6 щодо відсутності водопостачання не надходили.

Крім того, КП «Водоканал м.Ужгорода» зазначило про те, що водопровідні мережі, які проходять у будинку АДРЕСА_6 знаходяться у спільній сумісній | власності мешканців даного будинку, ними експлуатуються, утримуються та ремонтуються.

Межа розподілу балансової належності мережі водопостачання знаходиться у колодязі у місці підключення водопровідного вводу до житлового будинку

АДРЕСА_10 , не знаходиться на балансі комунального підприємства. Щодо наявності/відсутності чи місця розташування «водорозподільних» кранів у житловому будинку, комунальному підприємству не відомо. Відомості про наявність у квартирі АДРЕСА_5 за вказаною вище адресою будь-яких кранів, що перекривають подачу води до квартири АДРЕСА_8 , у підприємства не відсутні.

Позивач, вважаючи, що його права як співвласника квартири у багатоквартирному будинку є порушеними, звернувся до суду з відповідним позовом.

ІV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

За приписами частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, тягар доведення факту порушення прав, а також обґрунтування дійсних причин такого порушення у розумінні цитованої норми покладається на позивача. Між тим, на переконання суду. Суд вказує на те, що відсутність водопостачання у квартирі позивача підтверджується актом обстеження водопостачання приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 від 28.12.2020 б/н.

Утім, позивач не довів, що відсутність такого водопостачання є наслідком протиправних дій відповідача, які полягають у самостійному встановленню нею водозапірного крану чи будь-якого іншого конструктивного елементу, що перекриває водопостачання для позивача.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що в акті обстеження квартири відповідача б/н від 05.05.2022 відомості про встановлення нею будь-якого крану, що перекриває водопостачання до квартири позивача відсутні.

Крім того, на переконання суду, акт обстеження водопостачання приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 від 28.12.2020 б/н не підтверджує факту встановлення відповідачем водозапірного краника, оскільки, під час складення такого акту обстеження квартири відповідача не проводилося. Натомість обставини щодо нібито протиправних дій відповідача, які відображені в акті від 28.12.2020 б/н ґрунтуються на поясненнях сторонньої особи.

За таких обставин суд вказує на те, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача демонтувати кран, що перекриває водопровідний стояк до квартири в АДРЕСА_3 та поновити водопостачання до квартири в АДРЕСА_3 є безпідставними.

Поряд із цим, суд критично оцінює посилання представника позивача на відсутність можливості експлуатувати квартиру АДРЕСА_8 за її функціональним призначення, починаючи з липня 2020 року, позаяк на підтвердження вказаних тверджень представником позивача не долучено жодних доказів. Між тим, як встановив суд, згідно з листом КП «Водоканал м.Ужгорода» від 23.05.2022 №637 до листопада 2020 року на адресу підприємства скарги від мешканців будинку АДРЕСА_6 щодо відсутності водопостачання не надходили.

Резюмуючи суд звертає увагу на те, що позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 200000 грн., а тому, на переконання суду слід зауважити про наступне.

Так, за змістом частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто частина 1 статті 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки зaподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Разом з тим, згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4)у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 вказаної постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілої - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вказаний висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 638/8636/17-ц.

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у Постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління унормовано Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 №417-VIII (далі - Закон №417-VIII).

Частиною 1 статі 5 вказаного Закону передбачено те, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

За правилами статей 368 та 369 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Доцільно звернути увагу на те, що положення частин 1, 2 та 5 статті 319 ЦК України встановлюють, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (далі - Закон №2189-VIII) під внутрішньобудинковими системами багатоквартирного будинку слід розуміти механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).

Аналіз цитованого правового регулювання дозволяє суду стверджувати про те, що система водопостачання у багатоквартирному будинку є внутрішньобудинковою системою та спрямована забезпечити задоволення потреб мешканців такого будинку. Таким чином, у вимірі обставин справи слід зазначити про те, що відповідна система водопостачання є спільною сумісною власністю усіх співвласників квартир багатоквартирного будинку. Наведений висновок узгоджується із матеріалами справи. Як наслідок, проведення будь-яких маніпуляцій з трубами, що складають систему водопостачання так, чи інакше зачіпає права позивача як співвласника зазначеного майна.

Зі змісту відзиву вбачається те, що відповідачем фактично визнаються обставини щодо втручання до внутрішньобудинкової системи водопостачання, яке полягало у проведенні співмешканцями будинку, в тому числі й відповідачем, ремонтних робіт та заміни ввідної труби щодо подачі водопостачання. Вказані обставини підтверджуються актом обстеження КП «Водоканал м.Ужгорода» б/н від 05.05.2022, яким зафіксовано те, що водопровідний ввід замінено з вулиці на іншу трубу. У підвальному приміщенні трубопровід замінено зі сталевої труби на ППР. Старий стояк (стальна труба) у зношеному стані, не під`єднаний, наявний видимий розрив, потребує капітального ремонту.

Отже, відсутність водопостачання у квартирі позивача зумовлена проведеними ремонтними роботами, зокрема, за участю відповідача. Тобто відповідні ремонтні роботи об`єктом яких фактично було майно, яке перебувало у спільній сумісній власності, у тому числі й позивача, призвели до порушення речових прав останнього.

Між тим, суд бере до уваги те, що проведення ремонтних робіт зумовлено необхідністю вирішення аварійної ситуації. Крім того, суд враховує відсутність перепон для самостійного відновлення позивачем водопостачання у його квартирі.

За наведених обставин, суд вважає, що негативні емоції, яких зазнав позивач не досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду,а тому позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 200000 грн. слід залишити без задоволення.

V. Щодо витребування додаткових доказів

До суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів. Клопотання обґрунтоване тим, що витребування інформації, володільцем якої є Державна прикордонна служба України, є необхідним з метою повного та всебічного розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з частиною 2 статті 84 ЦПК України в клопотанні повинно бути зазначено: 1)який доказ витребовується; 2)обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3)підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4)вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд встановив, що спір у справі, що розглядається виник з правовідносин, що пов`язані з реалізацією права власності співмешканцями багатоквартирного будинку та стосується особливостей утримання внутрішньобудинкової системи водопостачання.

При цьому зі змісту відзиву вбачається, що як на підставу заперечень проти позовних вимог представник відповідача покликається на те, що бажання позивача стосовно проведення до його квартири водопостачання за рахунок інших співвласників виходить за рамки етичної та моральної поведінки.

Вказує на те, що розподільчий кран водопостачання знаходиться поза межею квартири відповідача. Відсутність водопостачання у квартирі позивача є виключно наслідком його бездіяльності.

На переконання суду, подане представником відповідача клопотання про витребування доказів не відповідає приписам цитованих норм процесуального закону, оскільки не містить будь-яких відомостей про те, які саме обставини можуть бути підтверджені або спростовані за наслідками дослідження документів, про витребування яких він просить суд.

Необхідність витребування додаткових доказів від Державної прикордонної служби України з точки зору підстав заперечень проти позову не є очевидною. При цьому само по собі волевиявлення учасника справи або його представника щодо витребування доказів не являється законодавчо обумовленою обставиною для задоволення відповідного клопотання.

Із урахуванням викладеного, суд висновує про необхідність залишення клопотання представника відповідача без задоволення.

VІ. Судові витрати

Суд вирішує питання розподілу судових витрат у відповідності до приписів статті 141 ЦПК України, відтак з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на позивача.

VIІ. Висновки за результатами розгляду

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимоги слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судовий збір покладається на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складене та підписане 26 вересня 2022 року.

Суддя В.Й. Данко