Рішення № 106451041, 21.09.2022, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/300/22 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №927/300/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут",

вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021;

поштова адреса: пр-т Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005

електронна адреса: office@cngaszbut.104.ua

до відповідача: Головного управління Національної Поліції в Чернігівській області,

пр-т Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000;

електронна адреса: vdz@cn.npu.gov.ua

про стягнення 291493,86 грн;

за участю представників сторін:

від позивача: Жорова Л.М.,

від відповідача: Миткевич Ю.В.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про стягнення 291493,86 грн заборгованості, з яких 290729,20 грн - сума основної заборгованості, 764,66 грн - три відсотка річних.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2022 задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 21.09.2022.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді.

21.09.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 14 год.30 хв.

Після оголошеної перерви представники сторін у судове засідання не з`явились.

У нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням договору № 60АР147-682-21/751 від 20.12.2021 про постачання електричної енергії споживачу.

29.08.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.

Так, відповідач посилається на те, що у позивача відсутні правові підстави для вимоги щодо стягнення грошових коштів за розподіл електричної енергії, так як такий обов`язок міг бути у позивача, як постачальника універсальних послуг, тільки за наявності відповідного договору на постачання електричної енергії. Що стосується рахунку на оплату № 61003922 та акта приймання-передачі № ЧР381011870 на суму 290729,20 грн, то останній не сплачено у зв`язку з тим, що на даний обсяг спожитої електричної енергії відсутній договір про постачання.

Разом з тим, відповідач зазначає про необхідність з`ясування питання за яким саме договором спожита та неоплачена електрична енергія: за договором № 60АР147-703-21/790 від 20.12.2021, за договором № 60АР147-703-21/790 від 23.12.2021 чи за договором № 530 від 04.11.2021.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

02.08.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення 290729,20 грн підтверджені документально та нормами матеріального права, строк оплати зазначеного боргу настав, не сплачений та фактично визнаний відповідачем, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданої відповіді на відзив.

Будь-яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет і підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань у Відповідача перед Позивачем по суті спору; доведеність суми боргу.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано копії:

- договору про постачання електричної енергії № 60АР147-682-21/751 від 20.12.2021 з додатками,

- актів приймання - передачі електричної енергії,

- виписки по рахунку,

- листів,

- постанови НКРЕКП.

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень надано:

- відзив на позов,

- копії рахунків,

- копію акта приймання-передачі електричної енергії,

- лист від 22.07.2022.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно - правове обґрунтування.

Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) "Про видачу ліцензій з постачання електричної енергії споживачу ТОВ «ЕК Енерго-Простір», ТОВ «ЗакарпатГаз Збут», «ТОВ «Київобллгаз Збут», ТОВ «Миколаївгаз Збут», Концерну «МТМ», ТВО «Сумигаз Збут», ТОВ «Тисагаз», ТОВ «Флекс Імпорт», ТОВ «Харківгаз Збут», ТОВ «Хмельницькгаз Збут», ТОВ «Чернігівгаз Збут»" № 1119 від 17.06.2020, ТОВ «Чернігівгаз Збут» (код 39576385) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.

Відтак, позивач є постачальником електричної енергії.

20.12.2021 між Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області (далі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії № 60АР147-682-21/751 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору:

п.1.1.Цей Договір про постачання електричної енергії Споживачу є Договором, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії.

п.1.2. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил Роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), з урахуванням Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII.

п. 2.1. Предмет договору: Електрична енергія (ДК 021:2015:09310000-5-Електрична енергія).

За цим Договором Постачальник постачає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити Постачальнику вартість поставленої електричної енергії у розмірах, строки та порядку згідно з умовами цього Договору.

п.2.5. Обсяг поставки електричної енергії згідно даного Договору становить: 43742кВТ.

п.5.1. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що встановлюються за результатами проведеної процедури закупівлі, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі».

п. 5.4. Вартість 1 кВт/год становить 4,29 грн з (без) ПДВ. Загальна сума договору становить 187653,18 грн, у тому числі ПДВ 31275,53 грн.

п. 5.5. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

п.5.11. Оплата за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, який не може бути більшим, ніж 7 (сім) банківських днів з дати отримання рахунку на оплату та підписання Сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії.

п. 13.1 Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2021 включно, в частині оплати за спожиту електричну енергію та оформлення всіх необхідних документів на виконання даного Договору до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення зобов`язань за даним Договором.

п. 14.1. Зміни до цього Договору можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін та оформлюються додатковою угодою до цього Договору.

Між Сторонами підписана зава - приєднання до договору про постачання електричної енергії, у додатку до якої сторони визначили адреси об`єктів та ЕІС - коди точок комерційного обліку за об`єктами споживача.

У Комерційній пропозиції «Вільна Вартість - 7Б» містяться аналогічні положення щодо вартості електричної енергії та строків оплати спожитої електричної енергії.

Позивачем складено Акт про використану електричну енергію:

- від 31.12.2021 № ЧРЗ81011070, відповідно до якого Постачальник передав, а Споживач отримав електричну енергію в обсязі 43742 кВт/год на суму 187653,18 грн.

Акт підписано споживачем.

Позивачем виставлено рахунок № 61003909 від 29.12.2021 на суму 187653,18 грн.

Платіжним дорученням № 9314 від 29.12.2021 відповідачем здійснено оплату на суму 187653,18 грн з призначенням платежу: «зг. дог. № 60АР147-682-21/751 від 20.12.2021 та акту № ЧРЗ81011070 від 29.12.2021; ПДВ 31275,53».

Крім того, позивачем складено Акт № ЧРЗ81011870 від 31.12.2021, відповідно до якого зазначено, що Постачальник передав, а Споживач отримав електричну енергію в обсязі 67769,041 кВт/год на суму 290729,20 грн.

Позивачем виставлено рахунок № 61003922 на суму 290729,20 грн.

Листом № 14703-Сл-0122 від 10.01.2022 позивач направив відповідачу акт та рахунок.

Зазначений лист відповідач отримав 12.01.2022, про що свідчить відмітка на листі.

Листом №74/124/05/23-2022 від 19.01.2022 відповідач повідомив позивача про наступне.

Відповідно до проведених процедур закупівель електричної енергії з ТОВ «Чернігівгаз Збут» оплата по укладеним договорам у 2021 складає: договір № 530 від 04.11.2021 - 255234,96кВт/год, оплачено по договору 838101,93 грн, за 1 кВт/год: з 04.11.2021 - 3,096798 грн з ПДВ, з 01.12.2021 - 3,4056 грн з ПДВ;

Договір № 60АР147-682-21/751 від 20.12.2021 - 43742 кВт/год, оплачено по договору 187653,18 грн, за 1 кВт/год - 4,29 грн з ПДВ;

Договір № 60АР147-703-21/790 від 23.12.2021 - 46495кВт/год, оплачено по договору 198998,60 грн, за 1кВт/год - 4,28 грн з ПДВ.

Станом на 31.12.2021 вищевказані договори виконані та оплачені в повному обсязі.

Відповідно до вказаних договорів загальне споживання склало 345471,96 кВт/год на загальну суму 1224753,71 грн.

Крім того, відповідач повідомив, що він є бюджетною установою, видатки якої фінансуються з державного бюджету та здійснюються в межах кошторисних призначень. А тому, враховуючи, що зобов`язання за вищевказаними договорами виконані в повному обсязі, а в бюджетному 2021 році Акт № ЧРЗ81011870 від 31.12.2021 не був (і не міг бути) зареєстрованим в ГУДКСУ України, ГКНП в Чернігівській області не має змоги підписати вказаний акт.

Листом № 87/124/05/23-2022 від 20.01.2022 відповідач повідомив позивача, що за даними лічильників, встановлених в точках обліку електроенергії ГУНП В Чернігівській області, споживання за період з 04.11.2021 по 31.12.2021 склало 413241,00 кВт/год.

В матеріалах справи наявний лист № 644/124/23/01-2022 від 22.07.2022, відповідно до якого відповідач повідомив, що 67769,041 кВт/год електроенергії на суму 290729,20 грн спожито поза межами правових відносин.

Відповідач не здійснив оплату вартості отриманої електричної енергії.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір про постачання електричної енергії № 60АР147-682-21/751 від 20.12.2021.

Вказаним Договором сторони обумовили обсяг поставки електроенергії, а саме 43742 кВт, вартість 1кВт/год - 4,29 грн, загальну суму договору - 187653,18 грн та строк дії Договору - з дня підписання (20.12.2021) по 31.12.2021.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками зобов`язань щодо постачання електричної енергії.

Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії споживачу, що укладається між електропостачальником та споживачем.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Судом встановлено, що позивачем у грудні 2021 року проведено відпуск електроенергії на об`єкти відповідача, про що складено відповідні акти.

Для оплати відпущеної електроенергії відповідачу виставлено рахунки за електричну енергію.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Пунктом 12 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Відповідно до п. 47 ч.1 ст. 2 БК України в редакції, чинній на момент укладення договору, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 2 БК України).

Бюджетні установи мають право брати бюджетні зобов`язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду. Обсяг бюджетних зобов`язань, узятих бюджетною установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов`язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов`язаннями у поточному році. У разі скорочення асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов`язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів.

Згідно з ч. 3 ст. 48 БК України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Враховуючи наведені приписи законодавства відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів), є замовником послуг в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, а отже зобов`язання відповідача перед позивачем щодо розрахунку за електричну енергію обмежувались обсягом замовлення за бюджетні кошти, яке (замовлення) відповідало ціні Договору.

Обставин, які б свідчили укладання між сторонами Додаткових угод щодо погодження між інших умов договору суд не встановив.

Відповідно до актів приймання-передачі електричної енергії та рахунків на оплату відповідачем у грудні 2021 року спожито 111511,041 кВт/год електроенергії.

Відповідачем проведено розрахунки по оплаті електричної енергії, отриманої в обсязі 43742 кВт/год на суму 187653,18 грн.

Не оплаченою залишилась вартість електроенергії спожитої у грудні 2021 у сумі 290729,20 грн в обсязі 67769,041 кВт/год.

Відповідач проти спожитого обсягу 67769,041 кВт/год електроенергії не заперечив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідача існує заборгованість за спожиту електроенергію за грудень 2021 року на підставі Договору про постачання електричної енергії №60АР147-682-21/751 від 20.12.2021 та просить суд її стягнути.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено, що отримана електроенергія в обсязі 67769,041 кВт/год на суму 290729,20 грн - є електроенергія, отримана без достатньої правової підстави, а не на підставі Договору про постачання електричної енергії №60АР147-682-21/751 від 20.12.2021.

Водночас, суд зауважує, що виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Отже, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, та, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18 та від 13.02.2020 у справі № 921/109/19.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

З огляду на викладене, керуючись принципом верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, і принципом jura novit curia, суд вважає за необхідне надати належну правову кваліфікацію спірних відносин, що склались між сторонами, за результатами дослідження та оцінки усіх обставин справи.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18).

Щодо вартості спожитої електричної енергії судом враховуються приписи ч.3 ст.670 ЦК України, яка визначає, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Вказані приписи щодо визначення вартості майна суд вважає можливим застосувати в порядку ст.8 Цивільного кодексу України як аналогію закону.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи встановлення судом факту отримання відповідачем спірної електричної енергії у сумі 290729,20 грн, суд дійшов висновку, що саме ця сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача, як така, що без належної правової підстави утримується відповідачем у якості плати за отриману електричну енергію.

Щодо вимоги позивача про стягнення 764,66 грн 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 22.01.2022 по 22.02.2022.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що приписи частини 1 статті 1212 ЦК України, встановлюють обов`язок набувача безпідставно отриманого майна повернути таке майно відповідній особі, причому обов`язок з повернення такого майна виникає з моменту, коли особа дізналася про безпідставність одержання цього майна.

З огляду на те, що тільки під час розгляду справи в суді встановлено, що сума 290729,20 грн утримується відповідачем без достатньої правової підстави, суд вважає, що вимоги про стягнення 764,66 грн 3% річних за період з 21.01.2022 по 22.02.2022 не підлягають задоволенню, оскільки період нарахування не охоплює моменту встановлення даного факту.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, вимоги ТОВ «Чернігівгаз Збут» підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 290729,20 грн.

В решті вимог в частині стягнення 764,66 грн 3% річних позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Ціна заявленого позову складає 291493,86 грн, тобто за розгляд даного спору при подачі позову до Державного бюджету України сплачено судовий збір у сумі 4372,41 грн згідно Закону України «Про судовий збір».

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені судом частково, судовий збір в сумі 4360,94 грн має бути відшкодовано позивачу за рахунок відповідача.

Судовий збір в сумі 11,47 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236 - 239, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут», код 39576385 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, код 40108651 про стягнення 291493,86 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, пр-т Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000, код 40108651 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут», вул. Любецька,68, м. Чернігів, 14021, код 39576385 борг в сумі 290729,20 грн, судовий збір в сумі 4360,94 грн.

3. В частині стягнення 764,66 грн річних відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 26.09.2022.

Суддя М.П. Ноувен